2.3. Екологічний стан водних ресурсів

в Україні

Одне з перших місць серед екологічних проблем України посідає проблема якості води поверхневих та підземних водних об’єктів. Якість води більшості з поверхневих водних об’єктів за станом хімічного і бактеріального забруднення класифікується як забруднена і брудна (IV – V клас якості). До основних забруднюючих речовин належать нафтопродукти, феноли, азот амонійний та нітратний, важкі метали (переважно сполуки міді та цинку) тощо.

Основними причинами забруднення поверхневих вод України є:

• скид неочищених та недостатньо очищених комунально–побутових і промислових стічних вод безпосередньо у водні об'єкти та через систему міської каналізації;

• надходження до водних об'єктів забруднюючих речовин у процесі поверхневого стоку води з забудованих територій та сільгоспугідь;

• ерозія ґрунтів на водозабірній площі.

Якісний стан підземних вод внаслідок господарської діяльності також постійно погіршується. На нього, насамперед, впливають регіональні, локальні та лінійні джерела надходження компонентів забруднення. Серед регіональних джерел найбільш впливовими є хімізація сільського господарства та окремі види господарської діяльності. Негативний вплив джерел локального (точкового) забруднення пов’язаний з існуванням на території України близько 3 тис. фільтруючих накопичувачів стічних вод, невпорядкованих звалищ промислових та побутових відходів, а також з широким використанням мінеральних добрив та пестицидів. Найбільш незадовільний якісний стан підземних вод у Донбасі та Кривбасі. Значну небезпеку становить наявність фенолів (до 5 – 10 гранично допустимих концентрацій) в експлуатаційних свердловинах підземних вод Західної України, а також підвищення мінералізації та зростання вмісту важких металів у підземних водах Криму.

Особливе занепокоєння викликає екологічний стан Дніпра, водні ресурси якого становлять близько 80 відсотків всіх водних ресурсів України і забезпечують водою 32 млн. населення та 2/3 господарського потенціалу держави. 60 відсотків території його басейну розорано, на 35 відсотках земля сильно еродована, на 80 відсотках – трансформовано первинний природний ландшафт. Водосховища на Дніпрі стали акумуляторами забруднюючих речовин. Значної шкоди завдано північній частині басейну внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС; в критичному стані перебувають малі річки басейну, значна частина яких втратила природну здатність до самоочищення.

Таблиця 2.10. Хімічне забруднення поверхневих вод у розрізі річкових басейнів та водосховищ України, мг/дм³

Водний об’єкт, басейн	Легкоокисні органічні речовини по БСК5	Нафтопродукти	Азот амонійний	Азот нітритний	Сполуки
					міді	цинку	марганцю	хрому шести- валент-ного
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Західний Буг	1	1	2-6	3-9	6-7	11-31	11-30	5-9
Полтва (басейн Вісли)	1-16	2-5	10-23	5-14	14	2	5	8-22
Рата, Солокія, Луга (басейн Вісли)	1	-	1-6	2-5	1-12	3-4	5-6	6-9
Дунай	1,0	1-2	1,0	1-2	6-9	4-6	2-5	1-3
Притоки Дунаю	1	1-21	1-3	1-3	5-81	1-27	2	2-21
Дністер	1	1-4	2	1-2	5-36	1-7	7-17	5-13
Притоки Дністра	1-2	1-6	1-3	1-2	3-32	1-9	30	4-17
Південний Буг	1	1	2	1-10	11-15	4-16	2-13	4-8
Притоки Південного Бугу	1-2	-	-	2-4	10	9	7	4-6

Закінчення таблиці 2.10.

1	2	3	4	5	6	7	8	9
Дніпро	-	-	1	-	3-7	6-15	1-6	5-8
Притоки Дніпра	1-3	1-7	1-9	1-6	1-39	1-64	1-26	2-16
Сіверський Донець	1	2-7	1-2	1-5	4-13	3-10	3-10	3-12
Притоки Сіверського Дінця	1-2	2-11	1-5	1-12	3-24	3-10	1-18	2-13
Річки Криму, Північно-Кримський канал	-	-	1-16	1-8	1-8	7-	-	1-4
Річки Приазов’я	1-2	1-10	1-7	2-24	1-25	2-10	1-17	1-6
Водосховища
Київське, Канівське	-	1-3	1-2	1-4	2-9	2-7	1-31	5-12
Кременчуцьке, Дніпродзержинське	1	-	-	1	6-8	5-11	3-14	2-11
Дніпровське	1	-	1	1	3-8	6-11	6-11	1-2
Каховське	1	-	-	-	4-6	8-16	1	4-6

У катастрофічному стані знаходяться річки Нижнього Дніпра, де щорічно має місце ускладнення санітарно–епідеміологічної ситуації, знижується вилов риби, бідніє біологічне різноманіття. Значної шкоди екосистемі Дніпра поряд із щорічним забрудненням басейну органічними речовинами (40 тис. тонн), нафтопродуктами (745 тонн), хлоридами, сульфатами (по 400 тис. тонн), солями важких металів (65 – 70 тонн) завдає забруднення біогенними речовинами внаслідок використання застарілих технологій сільськогосподарського виробництва, низької ефективності комунальних очисних споруд.

Не в кращому, а подекуди і в гіршому стані перебувають басейни інших річок України (Сіверського Дінця, Дністра, Західного Бугу, Південного Бугу, басейни річок Приазовської та Причорноморської низовин), де у воді фіксується підвищений вміст сполук важких металів, азоту, нафтопродуктів, фенолів (таблиця 2.10).

Для екосистем більшості водних об'єктів України властиві елементи екологічного та метаболічного регресу. Понад 70% водних об’єктів відчувають антропогенну екологічну напругу.

Системний аналіз сучасного екологічного стану басейнів річок України та організації управління охороною і використанням водних ресурсів дає змогу окреслити коло найбільш актуальних проблем, які потребують розв'язання, а саме:

• надмірне антропогенне навантаження на водні об'єкти внаслідок екстенсивного способу ведення водного господарства призвело до кризового зменшення самовідтворюючих можливостей річок та виснаження водноресурсного потенціалу;

• стала тенденція до значного забруднення водних об'єктів внаслідок неупорядкованого відведення стічних вод від населених пунктів, господарських об'єктів і сільськогосподарських угідь;

• широкомасштабне радіаційне забруднення басейнів багатьох річок внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС;

• погіршення якості питної води внаслідок незадовільного екологічного стану джерел питного водопостачання;

• недосконалість економічного механізму водокористування і реалізації водоохоронних заходів;

• недостатня ефективність існуючої системи управління охороною та використанням водних ресурсів внаслідок недосконалості нормативно–правової бази і організаційної структури управління;

• відсутність автоматизованої постійно діючої системи моніторингу екологічного стану водних басейнів акваторії Чорного та Азовського морів, якості питної води і стічних вод у системах водопостачання і водовідведення населених пунктів і господарських об'єктів.