БІБЛІОТЕКА „ЕКОЛОГІЧНА ОСВІТА”

СЕРІЯ „СТАЛИЙ РОЗВИТОК”

CONSERVATION OF NATURAL RESOURCES

AND LAND RECULTIVATION

Edited by Prof., Dr. Petro Nadtochy and Dr. Tamara Myslyva

The book generalizes and systematizes the factual practical-scientific material on the subject “Conservation of Natural Resources and Land Recultivation”, elucidates the tasks of the subject, presents short characteristics of the world’s natural resource potential, describes the basic types of natural resources and the peculiarities of their conservation and renewal in Ukraine. Much attention is paid to the problem of recultivating affected areas and the rational use of drained and irrigated lands. The basic regulations of Ukraine’s legislation concerning the utilization and protection of natural resources and mineral wealth are presented.

Zhytomyr

Publising house “Thе Sтате Agrоecological University”

2007

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

„ДЕРЖАВНИЙ АГРОЕКОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ”

ОХОРОНА ТА РАЦІОНАЛЬНЕ

ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ

І РЕКУЛЬТИВАЦІЯ ЗЕМЕЛЬ

За заг. редакцією доктора с.-г. наук, професора П.П. Надточія

і кандидата с.-г. наук, доцента Т.М. Мисливої

Рекомендовано Міністерством аграрної політики України

як навчальний посібник для підготовки фахівців в аграрних

вищих навчальних закладах 3-4 рівнів акредитації напряму

„Екологія та охорона навколишнього середовища”

Житомир

„Державний агроекологічний університет”

2007

УДК 504.062.2 : 631.153.7

ББК 28.081 : 40.6

О-92

Авторський колектив

Надточій П.П. – вступ, розділ 1, підрозділи 5.1, 5.2, 5.3, 5.4, 5.5; Мислива Т.М. – розділ 2, підрозділ 5.7; Мислива Т.М., Зінченко В.О. – розділ 3; Мислива Т.М. Тичина Л.К. – підрозділ 4.1; Дідух М.І., Надточій П.П., Кратюк О.Л. – підрозділ 4.2; Морозов В.В. – підрозділ 5.6; Поліщук О.Є., Надточій П.П. – підрозділ 6.1, 6.2; Надточій П.П., Мартенюк Г.М. – підрозділ 6.3; Мислива Т.М, Надточій П.П – розділ 7.

О-92 Охорона та раціональне використання природних ресурсів і рекультивація земель: Навч. посібник / П. П. Надточій, Т. М. Мислива, В. В. Морозов та ін.; За заг. ред. П. П. Надточія, Т. М. Мисливої. – Житомир: Видавництво „Державний агроекологічний університет”, 2007. – 420 с.

Рецензенти:	д-р с.-г. наук, проф., академік УААН М.М. Городній (завідуючий кафедрою агрохімії і якості сільськогосподарської продукції, Національний аграрний університет, м. Київ); д-р т. наук, проф. М.Т. Бакка (завідуючий кафедрою геотехнологій та промислової екології, Житомирський державний технологічний університет, м. Житомир)

Рекомендовано Міністерством аграрної політики України (гриф надано Міністерством аграрної політики України (лист №18-1-2-13/816 від 24.07.2006))

ISBN 978-966-8706-16-5

У посібнику узагальнено і систематизовано фактичний науково-практичний матеріал з дисципліни „Охорона і раціональне використання природних ресурсів та рекультивація земель”, висвітлено її завдання, подана коротка характеристика природно-ресурсного потенціалу Світу, описані основні види природних ресурсів та особливості їх охорони, відтворення та раціонального використання в Україні. Значна увага приділена питанням рекультивації порушених територій та особливостям раціонального використання осушених і зрошуваних земель. Викладені основні положення законодавства України щодо використання та охорони природних ресурсів та надр.

Для студентів вищих навчальних закладів.

ББК 28.081 : 40.6

ISBN 978-966-8706-16-5	© ДАУ, 2007
© П.П. Надточій, Т.М. Мислива, В.В. Морозов та ін., 2007

ЗМІСТ

ВСТУП….......…………………………………...........……..	8
РОЗДІЛ 1. МІНЕРАЛЬНО-СИРОВИННІ ТА ЕНЕРГЕТИЧНІ РЕСУРСИ....................................................	13
1.1. Загальні поняття……….........................................….	13
1.2. Металічні корисні копалини .....................................	19
1.2.1. Титанові руди та руди кольорових металів…..	22
1.2.2. Радіоактивні метали та поліметалічні руди......	23
1.2.3. Дорогоцінні метали та коштовне каміння.…...	24
1.3. Неметалічні корисні копалини …………………......	27
1.3.1. Сировина для металургії....................................	27
1.3.2. Сировина для гірничо-хімічного та агропромислового комплексів.....................................	30
1.3.3. Інша нерудна сировина (вапняки, глауконіт, барит)..............................................................................	33
1.3.4. Сировина для будівельної індустрії...................	36
1.4. Енергетичні ресурси....................................................	40
1.4.1. Фундаментальні концепції щодо енергетичного стану біосфери…………......................	40
1.4.2. Енергетична характеристика навколишнього середовища.........………………………………………	48
1.4.3. Паливно-енергетичні ресурси……..………......	56
1.4.3.1. Нафта, газ і конденсат в Україні……..…	57
1.4.3.2. Тверді горючі копалини...………………	62
1.4.3.3. Метан вугільних родовищ……………...	67
1.4.3.4. Уранові руди ................................…….....	70
1.4.4. Відновлювальні і нетрадиційні джерела енергії	73
1.4.5. Еколого-економічні проблеми використання мінерально-сировинних ресурсів ................................	83
РОЗДІЛ 2. ВОДНІ РЕСУРСИ ...………………………...…	89
2.1. Загальні поняття. Водні ресурси Світу......................	89
2.2. Характеристика водних ресурсів України ...............	93
2.2.1. Поверхневі водні ресурси ..............…………....	97
2.2.2. Підземні, мінеральні та термальні води................	110
2.3. Екологічний стан водних ресурсів в Україні............	113
2.4. Охорона та використання водних ресурсів...............	118
2.4.1. Охорона вод від забруднення.............................	119
2.4.2. Раціональне використання водних ресурсів.....	120
2.4.3. Гідрологічний стан річок та заходи боротьби зі шкідливою дією вод………………….......................	121
2.4.4. Оптимізація управління щодо раціонального використанням водних ресурсів…...............................	123
2.5. Державний контроль за використанням і охороною водних ресурсів………………………...............................	124
РОЗДІЛ 3. АТМОСФЕРНЕ ПОВІТРЯ ЯК ПРИРОДНИЙ РЕСУРС…………………………………………………….	132
3.1. Хімічний склад та екологічне значення повітря......	132
3.2. Екологічне значення основних компонентів повітря..	135
3.3. Екологічний стан атмосферного повітря в Україні	138
3.4. Техногенний та “природний” парниковий ефекти..	146
3.5. Охорона та раціональне використання атмосфери..	149
РОЗДІЛ 4. БІОЛОГІЧНІ РЕСУРСИ….................................	157
4.1. Лісові ресурси і рослинний світ………….................	157
4.1.1. Поняття про лісові ресурси. Лісові ресурси планети та їх використання…......................................	157
4.1.2. Лісові ресурси і рослинний світ України……..	161
4.1.3. Рекреаційне використання лісів……………......	171
4.1.4 Екологічний стан лісів та їх відновлення .............	173
4.1.5. Законодавча база щодо охорони лісів і рослинного світу.................................................................	178
4.2. Тваринний світ ................................…........................	183
4.2.1.Тваринний світ як складова біологічних ресурсів і передумова життєдіяльності людства........	183
4.2.2. Тваринний світ України......................................	186
4.2.3.Мисливські ресурси України……………...........	194
4.2.4. Господарська діяльність і тваринний світ......	206
4.2.5. Законодавча база з питань охорони тваринного світу в Україні……………………….......	215
РОЗДІЛ 5. ЗЕМЕЛЬНІ РЕСУРСИ .......................................	230
5.1. Біосферна роль земельних ресурсів……...................	230
5.1.1. Поняття про земельні ресурси та екологічні проблеми, пов'язані з їх експлуатацією.......................	230
5.1.2. Ґрунтовий покрив як природний ресурс………	233
5.1.3. Екологічні функції ґрунтового покриву……....	240
5.1.4. Екосистема ґрунту та її еволюція……...............	248
5.2. Земельні ресурси Світу...............................................	252
5.2.1. Розподіл земельних ресурсів по материках, їх використання і природна продуктивність……….......	252
5.3. Земельні ресурси України та їх використання..........	259
5.3.1. Географія та структура ґрунтового покриву.......	266
5.4. Екологічні наслідки антропогенних змін ґрунтового покриву..............................................………..	272
5.5. Ерозія грунтів та протиерозійні заходи………….....	290
5.6. Зрошувані землі……………………….......................	303
5.6.1. Поширення зрошуваних земель в Україні….....	303
5.6.2. Водно-сольовий режим і його регулювання….	314
5.6.3. Якість поливної води і засолення грунтів..............	316
5.6.4. Вторинне засолення і осолонцювання грунтів: прогнозування та профілактика..................…….........	326
5.6.5. Промивки засолених грунтів………………......	330
5.6.6. Фітомеліоративні заходи…………………….....	332
5.7. Використання перезволожених та осушених земель	336
РОЗДІЛ 6. РЕКУЛЬТИВАЦІЯ ПОРУШЕНИХ ЗЕМЕЛЬ ТА ЇХ ВИКОРИСТАННЯ………………………….............	352
6.1. Промислове виробництво та порушення земель ....	352
6.1.1. Класифікація порушених територій.....................	352
6.1.2. Зміна природних ландшафтів..............................	356
6.1.3. Порушення грунтів під час добування корисних копалин………………………....................	359
6.2. Рекультивація порушених земель.............................	363
6.2.1 Оцінка розкривних порід за їх придатністю до біологічної рекультивації………………....................	363
6.2.2. Технічний і біологічний етапи рекультивації	363
6.2.3. Екологічні основи рекультивації земель..........	376
6.2.4. Характеристика промислових відвалів………	381
6.2.5. Використання рекультивованих земель……..	386
6.3. Рекультивація вироблених торфовищ……...............	389
6.3.1. Етапи рекультивації та штучні водойми..........	392
6.3.2. Сільськогосподарське використання торфовищ.	396
РОЗДІЛ 7. ПРАВОВІ ОСНОВИ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ І НАДР…...............	401
Предметний покажчик................................................	414

ВСТУП

На початку нового тисячоліття населення планети продовжує існувати в умовах екологічної кризи. Воно зіткнулося з загостренням протиріч між зростаючими матеріальними потребами суспільства і нездатністю біосфери їх забезпечити. Мають місце непередбачені зміни в атмосфері, гідросфері, ґрунті, біоті та в їх взаємовідносинах. Швидкість цих змін перевищує здатність науки і наші можливості щодо їх оцінки і попередження.

Стрімке зростання чисельності населення планети і його потреб, а також антропогенне втручання в природні процеси призвели до використання надзвичайно великих обсягів різного роду природних ресурсів і утворення надмірної кількості різноманітних відходів, що, в свою чергу, зумовило глобальні зміни у навколишньому середовищі: потепління клімату, руйнування озонового шару атмосфери, випадання кислотних опадів, опустелювання територій, різні види деградації ґрунтового покриву, насамперед ерозію та ін.

Природні ресурси розглядаються як частина всієї сукупності природних умов існування людства і надзвичайно важливий компонент навколишнього середовища, який використовується в процесі суспільного виробництва для задоволення матеріальних і культурних потреб людства. На початку ХХI століття проблеми, пов’язані з їх використанням, є надто актуальними, особливо щодо невідновлювальних енергетичних ресурсів. Незважаючи на те, що кількість розвіданих родовищ корисних копалин збільшується як загалом, так і в розрахунку на душу населення, існує загроза їх виснаження ще до того, як буде здійснений перехід до використання альтернативних джерел енергії.

Основним принципом, а отже і пріоритетом, яким повинне керуватись суспільство при вирішенні екологічних проблем, є збалансоване вирішення завдань щодо збереження навколишнього середовища і природно-ресурсного потенціалу України з метою задоволення потреб теперішнього і майбутніх поколінь. Із загального обсягу природно-ресурсного потенціалу (ПРП) 44,4 % припадає на земельні ресурси, 28,3% – на мінеральні, 13,1 – на водні, 9,5 – на рекреаційні, 4,2 – на лісові, 0,5% – на біологічні.

Вважається, що за наявністю природних ресурсів (природна підземна скарбниця) Україна належить до багатих країн світу. Її ресурсна база здатна не лише забезпечувати потреби власної економіки, а й дозволяє експортувати великі обсяги мінеральної сировини. Територія країни займає 0,5% загальної площі суші, її населення становить 0,6% населення планети, а видобувається тут щороку біля 5% світового обсягу мінерально-сировинних ресурсів. Проте в процесі підземного видобування мінеральної сировини відносні втрати становлять: вугілля кам’яного – 14,7%, нафти – 55,0, залізної руди – 13,0, кам’яної солі – 55,3, гіпсу – 51,0%; при відкритому видобуванні залізної руди втрачається 4%, марганцевої – 4,1, каоліну – 5, доломіту металургійного – 7, глин вогнетривких – 8,5%.

В Україні ілюзія невичерпності природних ресурсів породила не що інше як „хижацьке сировинне споживацтво”. Намагання забезпечити вітчизняне виробництво всім необхідним за будь-яку ціну призводить до виснаження природних ресурсів. Зменшуються обсяги вугілля найвищої якості, що залягає в найсприятливіших гірничо-геологічних умовах. Виробничі потужності випуску чавуну завантажені на 50–57%, сталі – на 47–50%, мінеральних добрив – на 40–45%.

Значна частина земельних ресурсів України також знаходиться в незадовільному стані і продовжує деградувати. У зв’язку з соціально-економічними умовами, що склалися протягом останніх кількох десятиріч, суспільство не спроможне швидкими темпами відновити втрачену родючість ґрунтового покриву земельних ресурсів, оскільки для цих цілей необхідно задіяти величезні матеріально-технічні ресурси. Реальне завдання сьогодення – припинити процес його деградації.

Навчальна дисципліна „Охорона природних ресурсів і рекультивація земель” розглядає важливі питання збереження і відтворення природно-ресурсного потенціалу України.

Дане видання відноситься до серії підручників і навчальних посібників нового покоління і підготовлене у відповідності до типової програми навчальної дисципліни "Охорона та раціональне використання природних ресурсів і рекультивація земель". В книзі послідовно розглянуті наступні основні теми: мінерально-сировинні та енергетичні ресурси; водні ресурси; атмосферне повітря як природний ресурс; біологічні ресурси; земельні ресурси; рекультивація порушених земель та їх використання; правові основи використання та охорони земельних ресурсів і надр.

Основною метою дисципліни є послідовне та всебічне вивчення природно-ресурсного потенціалу України, визначення кількісних параметрів та якісне оцінювання біотичних і абіотичних ресурсів держави, з’ясування управлінських рішень щодо їх раціонального використання, збереження та відтворення, впровадження інженерних рішень щодо реабілітації та використання порушених земель. Крім того, освітянську роль посібника автори вбачають в розкритті самої сутності природоохоронної діяльності – досягнення оптимального балансу між шкідливими для довкілля наслідками, що супроводжують розвиток суспільства, і потенційними можливостями природних ресурсів до самовідтворення.

Здійснювати охорону і раціональне використання природних ресурсів можливо лише шляхом пізнання глибинних основ і законів самої екології, на основі виявлення і побудови від’ємних зворотних зв’язків, що являє собою механізм і шлях здійснення регуляції, і є відповіддю частини системи на ті зміни, що відбуваються в ній самій між складовими природних ресурсів, їх обсягами використання і якістю життя людства. Механізми зворотних зв’язків у відкритій системі „природні ресурси – суспільство” перешкоджають подальшому зростанню забруднення навколишнього середовища, а отже слугують покращенню якості життя людства. Можливість проведення регуляції за типом зворотних зв’язків (як від’ємних, так і додатних) є характерною рисою зрілої системи, в даному випадку – високоорганізованого суспільства.

Посібник зорієнтований передусім на формування у студентів цілісного уявлення про природно-ресурсний потенціал України, на з’ясування актуальних проблем його охорони і раціонального використання.

За результатами опанування матеріалу, викладеного в посібнику, студент повинен

знати: класифікацію природних ресурсів та їх роль у народному господарстві; забезпеченість України природними ресурсами; мінерально-сировинні ресурси України та способи їх раціонального використання; біологічні ресурси, їх охорону і раціональне використання; загальну характеристику земельних ресурсів України, їх кількісну та якісну оцінку; фактори деградації ґрунтового покриву, механізми їх прояву, специфічні методи вивчення та оцінювання масштабів деградаційних процесів; комплекс заходів з охорони грунтів для конкретної території з урахуванням природно-кліматичних умов; гірничо-технічні, інженерні та меліоративні методи рекультивації порушених земель; загальну характеристику водних ресурсів, ресурси прісної води, класифікацію факторів і способів очищення води; загальну характеристику повітряних ресурсів; нормативно-законодавчу базу охорони і раціонального використання природних ресурсів в Україні;

вміти: проводити відповідні фізико-хімічні аналізи і розробляти комплекс заходів з охорони грунтів з урахуванням грунтово-екологічних умов конкретної території; оцінювати масштаби існуючих та прогнозувати розвиток можливих деградаційних процесів внаслідок водної ерозії та дефляції грунтів, їх техногенного руйнування та забруднення; визначати способи рекультивації техногенно порушених земель, розробляти проекти рекультивації земель; оцінювати екологічний стан лісових ресурсів за специфічними показниками; оцінювати екологічний стан поверхневих водних джерел за специфічними показниками; оцінювати екологічний стан повітряного басейну конкретного регіону за даними моніторингових спостережень.

Основні напрями державної політики в галузі охорони довкілля і використання природних ресурсів визначені Конституцією України, Постановою Верховної Ради України від 5 березня 1998 № 188 „Про основні напрями державної політики України в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки” та цілим рядом інших нормативно-правових актів. Їх реалізація здійснюється через окремі міждержавні, державні, галузеві та місцеві програми, які спрямовуються на втілення відповідних пріоритетів.

Міністерство охорони навколишнього природного середовища є центральним органом державного управління в галузі охорони довкілля та раціонального використання і відтворення природних ресурсів. На нього покладені функції комплексного управління природоохоронною діяльністю, розробки і проведення єдиної науково-технічної політики, координації діяльності міністерств і відомств у цій галузі. З цією метою проводиться державний контроль за використанням і охороною земель, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, рослинного (в тому числі лісів) і тваринного (в тому числі рибних запасів) світу, морського середовища.

Раціональне використання природних ресурсів як складової навколишнього середовища є нагальною потребою нашої держави. Послідовне та всебічне вивчення природно-ресурсного потенціалу, розробка управлінських рішень щодо його збереження та відтворення, а також впровадження інженерних проектів з рекультивації порушених земель є запорукою підвищення добробуту громадян України і покращення екологічного стану довкілля.

Автори сподіваються, що дане видання буде корисним не лише студентам аграрних вищих навчальних закладів з напряму „Екологія”, але й студентам інших навчальних закладів природничого та гуманітарного спрямування, а також спеціалістам державних підприємств і установ, працівникам-практикам, котрі займаються проблемами охорони довкілля і раціонального природокористування. Можливо книга приверне увагу широкого кола читачів, стурбованих сучасним станом навколишнього середовища в Україні.

РОЗДІЛ 1. МІНЕРАЛЬНО-СИРОВИННІ ТА ЕНЕРГЕТИЧНІ РЕСУРСИ

1.1. Загальні поняття

Мінерально-сировинні ресурси – це сукупність розвіданих запасів різних видів корисних копалин (природних мінеральних утворень органічного і неорганічного походження у надрах, на поверхні землі, у джерелах вод і газів, на дні водоймищ, а також техногенні мінеральні утворення в місцях видалення відходів виробництва та втрат продуктів переробки мінеральної сировини, придатні для промислового використання), які можуть бути використані на сучасному рівні продуктивних сил, або на перспективу як безпосередньо, так і після попередньої обробки в якості сировини чи джерела енергії. В Україні мінерально-сировинні ресурси є основою добувної промисловості.

Корисними копалинами вважаються гірські породи та мінерали, що їх люди використовують чи будуть використовувати в господарській діяльності. За своїм походженням вони бувають органічні та неорганічні. За промисловим використанням виділяють 4 основні групи корисних копалин (К. к.): металеві, неметалеві, горючі та гідро- і газомінеральні (підземні води, розсоли і мінеральні грязі, мули, негорючі інертні гази).

За своїм значенням корисні копалини поділяються на загальнодержавного і місцевого значення. Їх віднесення до цих двох груп здійснюється КМ України за поданням Державного комітету України по геології і використанню надр (див. Постанову КМ України від 12.12.1994 р. № 827 зі змінами). Слід зазначити, що переважна більшість корисних копалин відноситься до ресурсів загальнодержавного значення. До переліку корисних копалин місцевого значення відноситься наступна сировина: для хімічних меліорантів ґрунтів, для будівельного вапна та гіпсу, для бутового каменю, піщано-гравійна та цегельно-черепична.

Експертною групою ООН у 1996 році розроблена Міжнародна рамкова класифікація ООН запасів/ресурсів родовищ корисних копалин (Тверді горючі копалини і мінеральна сировина) (РК ООН). Згідно цієї класифікації загальні мінеральні ресурси визначаються як скупчення мінеральних копалин, які представляють економічний інтерес і ха­рактеризуються геологічною визначеністю. Мінеральні запаси – це частина загальних мінеральних ресурсів, вилучення яких є економічно ефективним згідно з результатами оцінки техніко-економічної обґрунтованості розробки. Залишкові мінеральні ресурси являють собою решту загальних мінеральних ресурсів, які не входять до категорії "мінеральні запаси" (рис.1.1). На різних етапах оцінки мінеральні запаси і залишкові мінеральні ресурси поділяються в цілому на вісім різних класів [8].

За межами класифікації запасів/ресурсів, не будучи частиною запасів/ресурсів, знаходяться так звані прояви, що являють собою або мінеральний прояв, тобто ознаку мінералізації без конкретної геологічної визначеності, або неекономічний прояв, тобто скупчення мінералів, що не являє економічного інтересу. Визначення обох цих термінів дається для того, щоби продемонструвати межі РК ООН і в той же час уточнити різні значення, в яких термін "прояв" вживався дотепер.

На рис. 1.1А показаний принцип, який лежить в основі запропонованої кодифікації РК ООН; категоризація здійснюється по трьох осях, представлених гранями куба, тобто осі Е (економічної ефективності) для оцінки рентабельності промислового освоєння, осі F (економічної і технологічної вивченості) для оцінки техніко-економічного обґрунтування (ТЕО) розробки, й осі G (геологічної вивченості) для початкової оцінки на основі геологічних параметрів. Цифрові розряди розташовуються в порядку ЕFG, по-перше, тому що алфавітний по­рядок легше запам'ятовується, а по-друге, через те, що перша цифра відноситься до оцінки рентабельності, яка являє собою ключовий інтерес для гірничодобувних компаній та інвесторів.

Для позначення різних класів використовуються цифрові знаки; найменша цифра, відповідно до традиційного сприйняття "перший – найкращий", означає найвищий ступінь економічної ефективності по осі Е, а також найвищий ступінь визначеності по осях F і G. На рисунку зображена тривимірна "розгортка", на якій представлені кодифіковані класи, що можуть застосовуватись на практиці. На рисунку 1.1Б зображена тривимірна «розгортка» рисунка 1.1А, на якій представлені кодифіковані класи, що можуть застосовуватись на практиці.

Рис. 1 Б

Рис. 1 А

Рис. 1.1. Схема кодифікації запасів (ресурсів) родовищ корисних копалин згідно Міжнародної рамкової класифікації

ООН (РК ООН) [8]

Клас, закодований 111 і виділений окремим кольором, становить найбільший інтерес для інвестора: цей клас характеризує корисні копалини, що можуть бути видобуті з економічною ефективністю (цифра 1 у першому розряді), підтвердженою детальною економічною і технологіч­ною вивченістю або ж протягом фактичного видобутку (цифра 1 у другому розряді), і які детально розвідані (цифра 1 у третьому розряді).

Для кожного кодифікованого класу визначене сполучення етапів оцінки і ступеня економічної ефективності (табл. 1.1), що дає можливість кодифікувати будь-який тип запасів і ресурсів, а також здійснити перенесення будь-якого класу з однієї системи в іншу.

Таблиця 1.1. Кодифікація класів запасів/ресурсів