3.3. Екологічний стан атмосферного повітря в Україні

У процесі еволюції як рослинний і тваринний світ, так і людина адаптувалися до складу і фізичних властивостей атмосфери. Однак, сучасний її склад утворився не лише в результаті розвитку ландшафтів, фотосинтетичної діяльності рослин і функціонування океанів. На ньому позначився техногенез, що викликає зміни клімату і тим самим зміни екологічних умов біосфери.

Близько 20 % забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферу стаціонарними джерелами (джерело викиду – об'єкт (підприємство, цех, агрегат, установка, транспортний засіб тощо), з якого забруднююча речовина або суміш таких речовин надходять в атмосферне повітря; стаціонарне джерело викиду – джерело викиду в атмосферне повітря забруднюючих речовин, яке, на відміну від пересувного джерела викиду, зберігає свої просторові координати протягом певного часу), є мутагенами, тобто являють загрозу здоров’ю не тільки нинішнього, а й наступних поколінь. Вивчивши вплив атмосферного повітря на генетичні структури статевих клітин людини, вчені дійшли висновку: наслідки цього хімічного "пресингу", виражені в біологічних еквівалентах рентгена (берах), за 30 років у Запоріжжі оцінюються 80, а в Маріуполі – 180 берами.

Під якістю атмосферного повітря розуміють сукупність властивостей атмосфери, які визначають ступінь впливу фізичних, хімічних і біологічних факторів на людей, рослинний і тваринний світ, а також на матеріали, конструкції і навколишнє середовище в цілому.

Відповідно до концепції захисту (охорони) атмосферного повітря, прийнятої рядом промислово розвинених країн (наприклад, Німеччиною), забрудненням атмосфери вважають пряме чи опосередковане внесення в неї будь-якої речовини в такій кількості, яка впливає на якість і склад зовнішнього повітря, завдає шкоди людям, живій та неживій природі, екосистемам, будівельним матеріалам, природним ресурсам – усьому навколишньому середовищу. Згідно із цим визначенням до забруднення атмосфери можна віднести навіть викид великої кількості водяної пари градирнями електростанцій, оскільки це може призвести до утворення туману (погіршення видимості), ожеледиці на дорогах, посилення корозійної дії атмосфери тощо.

Згідно з прийнятим в 1992 р. Законом України "Про охорону атмосферного повітря" під забрудненням атмосферного повітря розуміють зміну його складу і властивостей у результаті надходження або утворення в ньому фізичних, біологічних факторів і (або) хімічних сполук, які можуть несприятливо впливати на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища. При цьому забруднюючими речовинами вважаються речовини хімічного чи біологічного походження, що присутні або надходять в атмосферне повітря і можуть прямо або опосеред-ковано негативно впливати на здоров’я людини та стан довкілля.

В Україні спостерігається високий рівень забруднення атмосферного повітря внаслідок значних обсягів викидів забруднюючих речовин. Структура промислового виробництва, що склалася в Україні, пов’язана з розвитком енергетичної, гірничо – металургійної, вугледобувної, хімічної та машинобудівної промисловості і характеризується інтенсивним споживанням енергії, сировинних, водних і земельних ресурсів, а також збільшенням навантаження на довкілля, зокрема на атмосферу. Найбільше забруднюють атмосферу підприємства обробної промисловості (1701,6 тис т), виробництво та розподілення електроенергії, газу та води (1440,7 тис т), видобувної промисловості (1023,5 тис т). Негативно впливають на стан атмосфери викиди підприємств транспорту і зв’язку, будівництва та сільського господарства (табл. 3.1). На рисунку 3.1 зображена питома частка внеску викидів різних галузей промисловості в загальну кількість викидів від стаціонарних джерел забруднення атмосфери.

У складі речовин, які щорічно викидаються в атмосферу, переважають газуваті та рідкі речовини – 3,3 млн т, в тому числі ангідрид сірчистий – 1,0 млн т, азоту оксиди – 0,3 млн т, вуглецю оксиди – 1,3 млн т; викиди твердих речовин складають понад 0,8 млн т.

Практично у всіх промислових містах України в атмосферному повітрі присутні шкідливі речовини в надмірній кількості. Найбільший рівень забруднення повітряного середовища спостерігається у містах Армянську, Дзержинську, Дніпродзержинську, Дніпропетровську, Донецьку, Єнакієвому, Рівному, Рубіжному, Сєвєродонецьку, Слов’янську, Черкасах. Багаторазове перевищення середньостатистичного обсягу викидів у розрахунку на 1 км² території України зафіксовано у Донецькій (у 8,9 разу), Дніпропетровській (у 4 рази), Луганській (в 2,5 разу), Івано – Франківській (у 1,5 разу) Запорізькій (в 1,3 разу) областях та у м. Києві (у 5 разів). Найбільшого антропогенного впливу зазнає повітряний басейн наступних міст (рис. 3.2).

Таблиця 3.1. Викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення за видами економічної діяльності, 2005 р. [6]

Види економічної діяльності	Кількість підприємств, які мали викиди	Обсяги викидів, тис. т	Викинуто в середньому одним підприємством, т
1	2	3	4
Сільське господарство, мисливство та пов’язані з ним послуги	892	45,1	50,5
Лісове господарство та пов’язані з ним послуги	127	2,8	21,7
Рибне господарство	23	0,2	9,4
Добувна промисловість, з неї	508	1023,5	2014,7
– видобування енергетичних матеріалів	289	816,8	2826,1
– видобування неенергетичних матеріалів	219	206,7	943,8
Обробна промисловість, з неї	4525	1701,6	376,0
– харчова промисловість та перероблення сільськогосподарських продуктів	1540	46,6	30,3
– виробництво коксу та продуктів нафтопереробки	48	124,9	2601,6
– хімічне виробництво	170	100,6	591,6
– виробництво інших неметалевих мінеральних виробів	506	87,7	145,7

Закінчення таблиці 3.1.

1	2	3	4
– металургія та оброблення металу	353	1289,0	3651,5
– виробництво машин та устаткування	556	17,2	31,0
Виробництво та розподілення електроенергії, газу та води	758	1440,7	1900,7
Будівництво	850	31,8	37,4
Транспорт і зв’язок	1164	154,3	132,5
Інші види економічної діяльності	2074	49,3	23,8
Всього	10921	4449,3	407,4

Рисунок 3.1. Питома частка внеску викидів різних галузей промисловості в загальну кількість викидів від стаціонарних джерел забруднення атмосфери у 2005 році [6]

Середньостатистичним підприємством в Україні протягом року в атмосферу викидається понад 400 т небезпечних речовин. Найбільші викиди здійснюються наступними підприємствами: металургії та оброблення металу – 3651,5 т, з видобутку енергетичних матеріалів – 2826,1 т та з виробництва коксу і продуктів нафтопереробки – 2601,6 т викидів на рік на одне підприємство.

Крім того, в атмосферне повітря в Україні щорічно викидається понад 1,8 млн. т забруднюючих речовин від пересувних джерел забруднення, найбільша питома частка серед яких належить автомобільному транспорту. Пересувні джерела спричиняють викиди 85% свинцю, 49% оксиду вуглецю та 31% вуглеводнів від загальної кількості викидів цих речовин по країні.

Рис. 3.2. Викиди шкідливих речовин в атмосферу стаціонарними джерелами в окремих містах України у 2005 р. [6]

У багатьох областях викиди автотранспорту є основними забруднювачами повітря: в Закарпатській та Житомирській областях вони складають понад 80% від загального обсягу викидів в атмосферу, в Одеській, Волинській, Чернівецькій, Чернігівській областях та в АР Крим – понад 70%, а в Сумській, Миколаївській і Химельницькій облястях – понад 60%.

Україна займає восьме місце в світі як емітер СО₂ в енергетичній галузі, її частка становить 2,35% загальносвітових викидів цієї речовини енергетикою і 1,1% від загальних обсягів викидів вуглекислого газу в світі (рис. 3.3).

Рис. 3.3. Частка викидів СО₂ найбільшими емітерами від загальносвітового рівня, % [3]

Основними постачальниками оксиду вуглецю є США, Росія, Японія та Німеччина. Україна порівняно з цими державами не сприймається як основний забруднювач повітря, проте це пояснюється швидше не дотриманням екологічних норм та вжиттям спеціальних заходів з метою збереження чистоти атмосфери, а скороченням виробництва практично в усіх галузях народного господарства.