За характером ґрунтового покриву [41]

Континент	Грунти аридних регіонів, тис. км2	Відношення до площі континенту, %
Африка	17 600	59,2
Азія	16 405	33,0
Австралія	6 250	82,1
Європа	664	6,6
Північна Америка	4 335	18,0
Південна Америка	2 835	16,2
Світ в цілому	46 169

Існують різні тлумачення процесів опустелювання, хоча жодне з визначень не може вважатись достатньо повним. На погляд авторів посібника, досить повно і об’єктивно сутність опустелювання як сукупності процесів, що мають місце на земній кулі, відображає визначення вчених колишнього СРСР, яке наведене у монографії А.Г. Бабаєва із співавторами (1986). Опустелювання визначається як сукупність фізико-географічних і антропогенних процесів, які призводять до руйнування екосистем аридних областей, деградації всіх форм органічного життя і, як наслідок, до погіршення природноекономічного потенціалу цих територій. Внаслідок опустелювання мають місце незворотні зміни грунтового і рослинного покриву посушливої території в сторону аридизації і зменшення біологічної продуктивності.

Основні характеристики пустель світу подані в табл. 5.14.

Таким чином, опустелювання сприяє зниженню або руйнуванню біологічного потенціалу Землі, що може призвести до умов пустелі. Наслідком небажаних змін стану аридних та семиаридних екосистем є зниження різноманітності флори та фауни, прискорена деградація ґрунтів, збільшення ризику ведення сільськогосподарського виробництва. Прогресуюча аридизація території, обмеження водних ресурсів не дають можливості забезпечити життєдіяльність рослин, тварин, а отже і людини.

Вченими встановлено, що із 45 виявлених факторів опустелювання 87% припадає на нераціональне використання людиною води, землі, рослинного покриву, корисних копалин і лише 13% відноситься до природних процесів.

Найбільш суттєвими антропогенними чинниками, що посилють процеси опустелювання є:

1. Винищування рослинного покриву і руйнування грунтового покриву при промисловому, комунальному і іригаційному будівництві;

2. Деградація рослинного покриву через надмірний випас тварин;

3. Зменшення площ деревно-чагарникової рослинності в результаті заготівлі палива;

4. Дефляція і ерозія ґрунтів при інтенсивному богарному землеробстві;

5. Вторинне засолення і заболочення ґрунтів в умовах зрошуваного землеробства;

6. Інтенсифікація такиро- і солончакоутворення в передгірських рівнинах і безстічних западинах;

7. Руйнування ландшафту в районах гірничих розробок, скидання стічних і дренажних вод.

Таблиця 5.14. Основні характеристики пустель світу [41]
Назва	Площа, тис. км2	Переважаючі абсолютні висоти, м	Абсолютний максимум температур, 0С	Абсолютний мінімум температур, 0С	Середньорічна кількість опадів, мм
1	2	3	4	5	6
Середня Азія і Казахстан
Каракуми	350	100–500	+50	–35	70–100
Устюрт і Мангишлак	200	200–300	+42	–40	80–150
Кизилкум	300	50–300	+45	–32	70–180
Приаральські каракуми	35	400	+42	–42	130–200
Бетпак – Дала	75	300–350	+43	–38	100–150
Муюнкум	40	100–660	+40	–45	170–300
Центральна Азія
Такла – Макан	271	800–1500	+37	–27	50–75
Алашань	170	800–1200	+40	–22	70–150
Бейшань	175	900–2000	+38	–24	40–80
Ордос	95	1100–1500	+42	–21	150–300
Цайдам	80	2600–3100	+30	–20	50–250
Гобі	1,050	900–1200	+45	–40	50–200

Продовження таблиці 5.14.

1		2	3	4	5	6
Іранське нагір׳я
Деште-Кевір		55	600–800	+45	–10	60–100
Деште-Лут		80	200–800	+44	–15	50–100
Регістан		40	500–1500	+42	–19	50–100
Півострів Індостан
Тар	300		350–450	+48	–1	150–200
Тхал	26		100–200	+49	–2	50–200
Аравійський півострів
Руб-ель-Халі	600		100–500	+47	–5	25–100
Великий Нефуд	80		600–1000	+54	–6	50–100
Дехна	54		450	+45	–7	50–100
Сірійська пустеля	101		500–800	+47	–11	100–150
Північна Африка
Сахара	7000		200–500	+59	–5	25–200
Лівійська пустеля	1,934		100–500	+58	–4	25–100
Нубійська пустеля	1,240		350–1000	+53	–2	25

Закінчення таблиці 5.14.

1	2	3	4	5	6
Південна Африка
Наміб	150	200–1000	+40	–4	2–75
Калахарі	600	900	+42	–9	100–500
Карру	120	450–750	+44	–11	100–300
Північна Америка
Великий Басейн	1,036	100–1200	+41	–14	100–300
Мохаве	30	600–1000	+56,7	–6	45–100
Сонора	335	900–1000	+44	–4	50–250
Чіуауа	100	900–1800	+42	–6	75–300
Південна Америка
Атакама	90	300–2500	+30	–15	10–50
Патагонія	400	600–800	+40	–21	150–200
Австралія
Велика Піщана	360	400–500	+44	+2	125–250
Гібсона	240	300–500	+47	0	200–250
Велика пустеля Вікторія	350	200–700	+50	–3	125–250
Сімпсон	300	0–200	+48	–6	100–150

Причиною розвитку процесів опустелювання може також бути перевантаження пасовищ (Африка, Калмикія), розробка родовищ газу (Африка, Середня Азія), вторинне засолення зрошуваних земель (освоєння територій, що прилягають до Аральського моря, призвело до утворення пустельного ландшафту з засоленими ґрунтами площею понад 2,6 млн. га).

Безумовно, що опустелювання – це зворотна сторона, неминучий супутник широкого сільськогосподарського і промислового використання природних ресурсів аридних областей.

В свою чергу, із найбільш небезпечних процесів слід виділити:

1. Кліматичні – збільшення аридності, скорочення запасів вологи, викликане зміною макро- і мікроклімату;

2. Гідрогеологічні – опади стають нерегулярними, живлення підземних вод – епізодичне;

3. Морфодинамічні – геоморфологічні процеси стають більш активними (вивітрювання солей, водна ерозія, утворення рухомих пісків і т. ін.).

4. Грунтові – усихання ґрунтів і їх засолення;

5. Фітогенні – деградація рослинного покриву;

6. Зоогенні – скорочення популяції і чисельності тварин.

Зрозуміло, що безмежні безплідні піщані, кам’янисті, глинисті і солончакові пустелі (площі екстрааридних пустель за даними ООН становлять 8 970 тис км²) утворені переважно при взаємодії природних факторів. Розширення меж пустель і проблеми опустелювання характерні для районів, які безпосередньо прилягають до пустель, і де діяльність людини проявляється досить активно. Найбільші площі ландшафтів потенційного опустелювання знаходяться в Азії, Африці, Австралії і Північній Америці. Площа територій, яким загрожує опустелювання, перевищує 1/3 суші (табл. 5.15). Цей процес загрожує населенню чисельністю біля 700 млн. чоловік.

До детального вивчення конкретних причин опустелювання, узагальнення і оцінки засобів і методів боротьби з цим процесом залучені провідні вчені світу під егідою ООН. В 1972 році в Стокгольмі на Конференції ООН була схвалена Програма з проблем навколишнього природного середовища (ЮНЕП). В число пріоритетних напрямків досліджень були включені земельні і водні ресурси, а також розповсюдження пустель.

Таблиця 5.15. Території потенційного опустелювання