4.2. Тваринний світ

4.2.1 Тваринний світ як складова біологічних ресурсів та передумова життєдіяльності людства

Тваринний світ, або зооценоз – це сукупність усіх особин тварин різних видів, які постійно або тимчасово мешкають у межах будь – якої території чи акваторії. Він являє собою певне угруповання, найактивнішу, мінливу і різноманітну частину будь – якої екологічної системи. Тваринний світ характеризується видовим складом і кількістю особин. Тваринний світ вузьких, локальних місцеперебувань має відповідні назви: бентос – угруповання мешканців дна водойм; планктон – угруповання організмів, які ширяють у товщі води; нектон – угруповання організмів, які активно пересуваються в товщі води.

Зооценоз включає конкретні похідні, об’єднані за систематичною або біотопічною (пов’язаною із місцями поширення організмів) ознакою: орнітоценоз – пташиний світ; іхтіоценоз – угруповання риб; теріоценоз – угруповання ссавців; акваценоз – мешканці водойм. В зооценозах виділяють домінанти, які становлять 10% і більше від усієї кількості особин, і субдомінанти (від 1 до 10%). Виділяють також такі категорії як численні (фонові), звичайні, рідкісні та дуже рідкісні.

Тваринний світ є невід’ємною складовою біологічних ресурсів. На відміну від поняття „фауна” він характеризується не лише видовим складом, а й чисельністю. В свою чергу, ресурси тваринного світу визначаються як ті, що безпосередньо використовуються в мисливстві, рибному та інших видах господарства тварини, кількість яких дає змогу здійснювати їх промисел.

Об’єктами тваринного світу є: хордові, в тому числі хребетні (ссавці, птахи, плазуни, земноводні, риби та інші) і безхребетні (членистоногі, молюски, голкошкірі та інші) тварини в усьому їх видовому і популяційному різноманітті та на всіх стадіях розвитку (ембріони, яйця, лялечки тощо), що перебувають у стані природної волі; частини диких тварин (роги, шкіра тощо); продукти життєдіяльності диких тварин (мед, віск тощо); залишки викопних тварин; нори, хатки, лігва, мурашники, боброві загати та інше житло і споруди тварин.

„Розміри” тваринного світу, тобто його біомаса (загальна маса всіх тварин, що населяють Землю) складає два відсотки від загальної біомаси нашої планети, що становить приблизно 4,84•10¹⁰ т.

Таблиця 4.5. Структура сучасного тваринного світу

(Є.І. Лукін, 1989)

Група тварин	Кількість видів (у тис.)	Група тварин	Кількість видів (у тис.)
Найпростіші	30	Голкошкірі	6
Безхребетні		Хордові
Губки	5	Нижчі хордові	7
Кишковопорожнинні	9	Хребетні
Плоскі черви	6	Круглороті	0,05
Круглі черви	10	Хрящеві риби	0,5
Кільчасті черви	7	Кісткові риби	19,5
Моховинки	3	Земноводні	2,4
Молюски	108	Плазуни	6
Членистоногі (без комах)	70	Птахи	8,6
Комахи	1200	Ссавці	4,2

Академік В.І. Вернадський вказував, що органічний світ Землі являє собою потужну геохімічну силу, яка в кінцевому рахунку визначає історію розвитку планети. Головна особливість тваринного світу біосфери Землі полягає в його різноманітті – організованій різнорідності (близько 2 млн. видів). Сучасна структура тваринного світу подана в табл. 4.5.

Різноманіття видів тварин надзвичайно важливе для основного процесу в біосфері – біологічного кругообігу речовин і енергії. Харчові (трофічні) ланцюги в біогеоценозах завдяки тваринному різноманіттю надто складні, оскільки один вид тварин може використовувати для харчування різні види (часто з різних трофічних рівнів). У процесі еволюції тварини пристосувалися до оптимального для кожного біогеоценозу використання кормових об’єктів, і кожний з видів пристосований до того, що він є кормом для ряду інших видів. У найскладнішій структурі біогеоценозу тварини, як рухливий, активний елемент, значною мірою визначають його стійкість.

Для біосфери нашої планети всі біологічні види, що виникли в процесі еволюції, потрібні і корисні. Кожен вид займає тільки йому властиву екологічну нішу і своїм існуванням створює передумови для появи нових екологічних ніш. Цей процес і гарантує нескінченність еволюції в просторі і часі.

Еволюція біосфери проходила шляхом ускладнення її структури в результаті розвитку різних груп рослин і тварин. Найбільшою подією в історії біосфери була поява наземних хребетних, особливо виникнення теплокровних тварин, завдяки яким енергетичні процеси в біогеоценозах стали проходити швидше. Кожен крок в еволюції тварин визначав розвиток біосфери; змінювалася й кількість живої речовини біосфери. Ці зміни супроводжувалися збільшенням видової різноманітності.

Освоєння тваринами земних просторів з часом ставало усе більш повним: у процесі еволюції відбувалось не тільки утворення нових видів, але і формування видозмінених біогеоценозів.

Серед хребетних особливе місце відводилося рибам, як найбільш масовими і рухливим представникам цієї групи. З кожним роком посилювалася роль земноводних і плазунів у біогеоценозах лісів, луків, пустель, гір і саван у біологічному кругообігу речовин. Так птахи, що живуть на суші, винищують комах, переносять насіння рослин. Морські ж птахи акумулюють величезну кількість сполук фосфору. Різноманітна роль ссавців як землериїв, споживачів рослин, безхребетних і хребетних. Тварини також приймають активну участь у формуванні цілих ландшафтів. Наприклад, у Північній Америці можна спостерігати так званий «бобровий ландшафт», що виник у результаті будівництва бобрами незліченних гребель, які змінили водний режим місцевості. Значною мірою на формування степових біогеоценозів з їх винятково родючими ґрунтами вплинули вищі хребетні тварини і комахи, які переробляють величезну кількість сирої рослинної маси в легко засвоювані рослинами речовини.

Таким чином, в процесі еволюції тваринний світ став передумовою для життєдіяльності людини.