5.3. Земельні ресурси України та їх використання
Земельні ресурси України відіграють надзвичайно важливу роль у багатьох галузях народного господарства. Так, на їх використанні формується близько 95–97% обсягу продовольчого фонду та 2/3 фонду товарів споживання. Частка земельних ресурсів у складі продуктивних сил України становить 40–42%. У ресурсній забезпеченості соціально-економічного розвитку земля складає 40–44%, виробничих фондів та оборотних засобів – 20–21%, трудових ресурсів – 38–39% .
Фізико-географічні умови. Земельні ресурси це перш за все територіальні ресурси і їх продуктивність багато в чому визначається фізико-географічними умовами відповідної території.
Україна розміщена в межах Східно-Європейської рівнини, 95% території це рівнини, з них 70% низовини та 25% підвищення. Гірські райони Карпат та Криму займають біля 5% площі. В фізично-географічному відношенні виділяють Поліську провінцію зони мішаних лісів (Поліська агрогрунтова зона), Лісостепову зону, Степову зону, провінцію Українських Карпат Карпатської гірської країни та гірський Крим. Середня абсолютна висота рівнинної частини України становить 175 м. На півночі розташована Поліська низовина з висотами, що іноді перевищують 150...200 м. Словечансько-Овруцький кряж піднімається до 315 м. На південь від Поліської низовини на лівобережжі Дніпра простягається Придніпровська низовина з висотами 90...170 м. На заході країни знаходяться Волинська та Подільська височини. Абсолютні відмітки становлять 320...350 м. Південь країни займає Причорноморська низовина, абсолютні відмітки якої не перевищують 120–150 м.
Для більшості території характерне чергування низовин та височин. Низовини являють собою акумулятивні утворення із значною потужністю осадових порід, більш спокійним рельєфом, часто близьким заляганням ґрунтових вод. Серед підвищень виділяються також Придніпровська височина, Донецький кряж, відроги Середньоросійської, Приазовської височин. З підвищеннями пов'язані осередки розвитку ерозійно–денудаційних процесів з розвиненою яружно-балковою системою, помітною розчленованістю території.
Освоєність та структура земельного фонду. Україна відноситься до країн із високим ступенем освоєння та антропогенної трансформованності ґрунтового покриву, а отже і земельних ресурсів. Сприятливі кліматичні умови, спокійний рельєф обумовили високу сільськогосподарську освоєність її території. До 1990 року земельні ресурси були власністю держави незалежно від способу їх використання. З отриманням незалежності і проведенням земельної та інших видів реформ відбулося роздержавлення значної частини засобів виробництва, в тому числі і землі. На початок 1996 року 51% земель знаходився у користуванні та власності колективних сільськогосподарських підприємств, 14% земель – у користуванні державних сільськогосподарських підприємств, 12% земель – у підпорядкуванні підприємств і 11% земель – у власності окремих громадян. Станом на початок 2005 року, коли закінчилися відповідні етапи земельної реформи, біля 50% земель формально знаходиться в приватному користуванні, а фактично – в оренд-ному користуванні.
Відповідно до Земельного кодексу України, всі землі поділяються на дев'ять категорій цільового призначення: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісового фонду; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Згідно з основним цільовим призначенням єдиного земельного фонду, законодавством визначається правовий режим і характер використання та порядок обліку і оцінки земель. Відповідно до встановленого порядку державної звітності земельний фонд України характеризується за видами основних земельних угідь та економічної діяльності, за формами власності та землекористування.
Структура земельного фонду України в останні два десятиліття постійно змінюється. Відбувається відносне зменшення сільськогосподарських угідь, переважно за рахунок зменшення площ ріллі. Так, площа сільськогосподарських земель за період з 01.01.1996 р. по 01.01.2001 р. зменшилась на 71,5 тис. га, в т.ч. у 2000 р. скоротилась на 9,3 тис. га, в той же час площа земель лісового фонду збільшилась відповідно на 55,8 тис. га та 10,3 тис. га в 2000 р., площа земель під житловою та громадською забудовою в 2000 р. скоротилась на 1,2 тис. га.
Єдиний земельний фонд України складає 60354,8 тис. га, що становить близько 0,4 % від площі суші Землі. Основну частину земельного фонду становлять сільськогосподарські землі – 43039,5 тис. га (71,3% від загальної території України). Ліси та лісовкриті площі займають 17,3% території України, інші види земельних угідь (забудовані землі, відкриті заболочені, сухі відкриті землі з особливим рослинним покривом, відкриті землі без рослинного покриву) – 9,2% , забудовані землі – 4,1%, землі під водою – 4%. Земель з особливим природоохоронним режимом використання нараховується 2339 тис. га. (табл. 5.7, рис. 5.2).
Земельний фонд України характеризується надзвичайно високою сільськогосподарською освоєністю, яка складає 71,2%; понад 88,6% земельних ресурсів України використовується в якості основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарствах.
Частка сільськогосподарських угідь України становить 0,8% від загальної площі сільськогосподарських земель світу.
Таблиця 5.7. Земельні ресурси України [46, 48]
|
Регіон |
Загальна земельна площа, тис. га |
Сільськогосподар- ські угіддя, тис. га |
Показник сільськогос- подарського освоєння території |
Забезпечення населення орними землями, га/чол. |
|
|
всього |
рілля |
||||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
|
Україна |
60354,8 |
407730 |
32989 |
0,69 |
0,65 |
|
Автономна Республіка Крим |
2694,5 |
1774,2 |
1214,3 |
0,66 |
0,48 |
|
Вінницька |
2651,4 |
2939,4 |
1776,7 |
0,77 |
0,92 |
|
Волинська |
2014,4 |
1055,0 |
690,4 |
0,49 |
0,65 |
|
Дніпропетровська |
3192,3 |
2510,3 |
2138,7 |
0,79 |
0,55 |
|
Донецька |
2651,6 |
2034,8 |
1684,4 |
0,77 |
0,13 |
|
Житомирська |
2880.8 |
1654,0 |
1307,3 |
0,55 |
0,85 |
|
Закарпатська |
1275,3 |
453,3 |
192,6 |
0,36 |
0,15 |
|
Запорізька |
2718,5 |
2242,5 |
1944,6 |
0,83 |
0,93 |
|
Івано-Франківська |
1392,7 |
608,7 |
417,7 |
0,43 |
0,29 |
|
Київська |
2894,3 |
1706,6 |
1441,8 |
0,59 |
0,74 |
|
Кіровоградська |
2458,8 |
2044,6 |
1803,3 |
0,83 |
1,45 |
|
Луганська |
2668,5 |
1884,4 |
1454,1 |
0,71 |
0,51 |
|
Львівська |
2183,1 |
1263,2 |
864,8 |
0,58 |
0,31 |
Закінчення таблиці 5.7.
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
|
Миколаївська |
2463,0 |
2003,3 |
1715,6 |
0,81 |
1,28 |
|
Одеська |
3331,3 |
2562,7 |
2081,0 |
0,77 |
0,77 |
|
Полтавська |
2874,5 |
2182,5 |
1844,0 |
0,63 |
1,05 |
|
Рівненська |
2005,2 |
927,9 |
669,4 |
0,46 |
0,58 |
|
Сумська |
2383,9 |
1720,2 |
1380,8 |
0,73 |
0,96 |
|
Тернопільська |
1382,4 |
1055,0 |
917,4 |
0,77 |
0,79 |
|
Харківська |
3140,7 |
2412,3 |
1977,2 |
0,67 |
0,62 |
|
Херсонська |
2841,4 |
1968,8 |
1757,5 |
0,69 |
1,48 |
|
Хмельницька |
2062,9 |
1568,8 |
1354,5 |
0,76 |
0,89 |
|
Черкаська |
2092,1 |
1454,5 |
1301,1 |
0,68 |
0,85 |
|
Чернівецька |
809,6 |
472,6 |
338,6 |
0,58 |
0,36 |
|
Чернігівська |
3191,8 |
2121,1 |
1540,2 |
0,66 |
1,09 |
Рис. 5.2. Розподіл земельного фонду України