41. Які психологічні риси особистості і чому мають значення для успішної діяльності менеджера?

У взаємовідносинах керівника з працівниками вирішальне значення має його авторитет. Авторитет керівника це загальновизнаний неформальний вплив його на підлеглих, що базується на знаннях, моральних якостях, досвіді; це форма здійснення влади. Джерелами авторитету керівника є посадовий статус і завойований престиж. Доповнюючи один одного, вони створюють передумови для нормального функціонування трудового колективу.

Керівник – лідер користується службовим і особистим авторитетом. Для цього він повинен володіти високорозвинутими діловими та особистісними якостями, здібністю до спілкування і встановлення контактів з персоналом.Характерними рисами діяльності ефективного керівника є:*формулювання принципів діяльності для своїх підлеглих і для всієї організації;*делегування значної частини відповідальності іншим;*врахування вимог конкретної ситуації;*надання підлеглим можливості для самовираження;*заохочення підлеглих до постановки перед собою високих цілей;

Результативність діяльності керівника залежить від таких факторів, як особистісні якості, досвід роботи на керівній посаді; освіта в галузі управління і бажання працювати керівником.

Для досягнення успіхів в управлінні персоналом керівникові потрібні відповідні здібності – як вроджені, так і набуті. Обов’язковими здібностями є:*технічні (здатність професійно, кваліфіковано виконувати свої обов’язки);*аналітичні (здатність ідентифікувати ключові фактори ситуації, їх взаємодію та визначати ті, які заслуговують найбільшої уваги);*діагностичні (здатність визначати проблеми організації та причини їх виникнення);*концептуальні (здатність усвідомлювати причинно-наслідкові зв’язки, можливості координації діяльності з метою досягнення поставлених цілей найбільш ефективними способами);*комунікативні (здатність сприймати і оцінювати людей, входити з ними в контакті, впливати на них та приваблювати до себе).

42. Соціально-психологічні особливості трудового колективу як об’єкта управління.

Внутрішній психологічний клімат — це реальний стан взаємодії людей як учасників спільної діяльності. Він характеризується задоволеністю працівників організацією, умовами праці, відносинами між собою і з керівництвом, настроєм, взаєморозумінням, ступенем участі в керуванні і самоврядуванні, дисципліною, групою і місцем у ній, якістю одержуваної інформації. Багато в чому він залежить і від ступеня сумісності людей.

Психологічний стан колективу характеризується ступенем задоволеності його учасників своїм положенням. На неї впливають характер і зміст роботи, відношення до неї людей, престижність, розміри винагороди, перспективи росту, наявність додаткових можливостей (вирішити якісь власні проблеми, побачити світ, познайомитися з цікавими чи корисними людьми, прославитися), місце здійснення, психологічний клімат. Згуртованість — це психологічна єдність людей у найважливіших питаннях життєдіяльності колективу, що виявляється в притяганні до нього учасників, прагненні захистити його і зберегти. Умовами, що забезпечують соціально-психологічну сумісність, вважаються:* відповідність особистих можливостей кожного структурі і змісту його діяльності, що забезпечує її нормальний хід, відсутність заздрості стосовно успіхів інших;* чи близькість збіг моральних позицій, що створює основу для виникнення взаємної довіри між людьми;*однорідність основних мотивів діяльності й індивідуальних устремлінь членів колективу, що сприяє кращому взаєморозумінню;* можливість реального взаємного доповнення й органічної сполуки здібностей кожного в єдиному трудовому і творчому процесі;* раціональний розподіл функцій між членами колективу, при якому жоден з них не може домогтися успіху за рахунок іншого.

Результатом згуртованості колективу є поліпшення індивідуальної адаптації до навколишніх і більш активне залучення людей у його діяльність, відчуття ними особистої безпеки.