Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
MP_150_8_str_put.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
06.12.2018
Размер:
717.82 Кб
Скачать
  1. Негрошові форми стимулювання працівників.

До негрошових форм стимулювання працівників відносяться перш за все стимули пов’язані з гуманізацією праці:

  • умови праці;

  • зміст праці;

  • участь у вирішенні вир-чих завдань;

  • впровадження гнучких графіків в роботі;

  • демократизація в упр-ні;

Важливим напрямком не грошового стимулювання є залучення працівників до упр-ня вир-вом. Так н.п. в американських фірмах застосовується 4 основні форми залучення працівників до упр-ня:

1)участь працівників в упр-ні працею і якістю продукції на рівні цеху, дільниці;

2)створення спільних комітетів роб-ків і менеджерів;

3)запровадження с-м участі персоналу в прибутках;

4)участь працівників найманої праці в роботі рад директорів корпорацій;

  1. Соц партнери:роботодавець і наймані працівники. Спільність і розбіжність їхніх інтересів, ймовірність конфліктів.

Головними соц-ми партнерами в умовах ринкової ек-ки виступають роботодавець та наймані працівники.

Роботодавець намагається щонайменше купити повноцінну робочу силу і підтрим. її ціну на рівні інтересів свого п-ства.

Найманий працівник хоче отримати за свою працю таку ЗП, яка забезпечила б йому нормальне життя й умови для нормальної праці. Водночас інтереси найманих працівників і роботодавців частково збігаються. Роботодавець зацікавлений мати стабільний склад кваліфікованих працівників, щоб забезпечити еф-у роботу п-ства. Найманий працівник також заінтересований в стабільній роботі п-ства, випуску конк.спр-ної продукції адже це гарантує йому зайнятість і певний рівень доходу.

Збалансувати інтереси обох сторін, пом’якшити конфліктність шляхом переговорів і пошуку компромісу допомагає с-ма соціального партнерства її головна суспільна функція полягає в тому, щоб, незважаючи на розбіжності в інтересах, знайти можливість для нейтралізації індивідуального і групового егоїзму як підприємців, так і працівників.

Для виріш.соціал. конфліктів у науковій літературі пропонувалося два принципово різних способи.

        1. в і найманих робітників.

  1. Соц партнерство як засіб узгодження інтересів роботодавця і працівників. Форми соц партнерства.

Соціальне партнерство — це ідеологія, форми і методи узгодження партнерів соц-х груп для забезп-ня їхньої конструктивної взаємодії. Стійкість суспільної с-ми й еф-ість ринкової ек-ки залежать насамперед від характеру взаємин підприємців і працюючих по найманню.

Соціальне партнерства допомагає збалансувати інтереси обох сторін, пом’якшити конфліктність шляхом переговорів і пошуку компромісу. Його головна суспільна функція полягає в тому, щоб, незважаючи на розбіжності в інтересах, знайти можливість для нейтралізації індивідуал і груп егоїзму як підприємців, так і працівників.

Соціальне партнерство реалізується в таких формах:

  • генеральної тарифної угоди, яка визначає розмір мін ЗП, порядок компенсації роботодавцями зниження реальної ЗП, співвідношення в оплаті за квал-ційно –посадовими групами, співвідношення в оплаті середньої квал-ції та спеціалістів за професіями і перелік професій і посад, які вимагають однакової оплати незал-о від галузевої ознаки.

  • галузевої тарифної угоди, що визначає розмір або співвідношення в оплаті праці за проф-но-посадовими групами; особл-ті праці окремих груп працівників і оплату праці за важкі умови.

  • територіальні тарифні угоди визначають теж саме коло питань, що й генеральна угода але може становити вагоміші гарантії в оплаті праці, надбавках, зайнятості.

  • колективний трудовий договір чи угода визначають орг-ю оплати праці на п-стві доплати і надбавки по окремим категоріям працівників, умови праці і соціальні гарантії для працівників п-ства.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]