45. Стресові фактори й управління ними.

Процес адаптації найчастіше буває сполучений зі стресом. Стрес являє собою особливий нервовий стан індивіда, породжений тим, що навколишня дійсність у його сприйнятті істотно відрізняється від чекань. Стрес-це психол процес пристос. до такого стану організму, спрямов. на його саме збереження. Види стресу: 1) фізіолог., виклик. зайвими фіз навантаж;2)псих, обумовленими склад відносинами з навколишніми; 3) інформаційним, породженим надлишком, чи недоліком безсистемністю життєво важливої інформації;4) управлінською, обумовленою високою відповідальністю за наслідки прийнятих рішень, особл в ум недоліку часу;

5)емоційний, що виявляється в ситуаціях погрози, небезпеці, несподіваній радості.

Дж стресових ситуацій :1.особливості трудового процесу (ритм, напруженість, одноманітність, монотонність, відсутність необх перерв );2. положення індивіда в організації (високе звичайно зв'язано зі значними нервовими і фізичними перевантаженнями, - низьке — з малою престижністю, поганими умовами праці, неможливістю реалізувати себе, відсутністю належної поваги з боку навколишніх, незадовільною заробітною платою);3. службові конфлікти, несприятливий морально-психологічний клімат у колективі, відсутність взаємної підтримки і допомоги, погані відносини з керівництвом (пр., стрес може виникнути, коли працівник не одержує від керівника того, що необхідно, на його думку, для роботи); 4. труднощі узгодження службових і сімейних відносин.

У багатьох випадках має місце одночасна дія декількох цих факторів. Для керування стресом необхідно ретельно проаналізувати ситуацію, виявити фактори, його що породжують, і визначити, які з них піддаються цілеспрямованому впливу. Потім відбувається первинне втручання з метою їхнього чи ослаблення повного подолання, наприклад організаційні перетворення у виді перепроектування робіт чи нарощування ресурсів, необхідних для подолання стресу.Основні психологічні способи керування стресами.1. Вольовий контроль за станом свого організму на основі навчання відповідним методам 2. Свідома зміна процесів сприйняття й оцінки ситуації. Виділяють: заперечення (відхилення від сприйняття негативної інформації); витиснення ( чи забування переключення на інше); прийняття обставин такими, які вони є, заміщення недосяжної мети досяжної, більш доступної; раціоналізацію 3. Емоційно-психологічна розрядка за допомогою зліз, розмови зі співчуваючими обличчями.4. Зміна позиції стосовно проблеми у виді зниження вимог і претензій до себе й іншим, передоручення рішення іншим і обмеження власних контактів, ігнорування і бездіяльності.

46. Типи й основні причини конфліктів в організації.

Конфлікт—зіткнення протилежне спрямованих тенденцій у психіці окремої людини, у взаєминах людей і. їх формальних і неформальних об'єднань, обумовлене розходженням поглядів, позицій і інтересів. В організації конфлікт завжди виливається у визначені поводження, дії, що припускають втручання в справи інших. Конфлікт може протікати у формі кооперації, змагання, відкритої боротьби; цивілізованому конфлікту властиві перша і друга форми.

Конфлікти підрозділяють на загальні, що охоплюють всю організацію, і парціальні, що стосуються її окремої частини; що зароджується, зрілі чи гаснучі; сліпі, чи раціональні; мирні чи немирні; короткочасні чи затяжні, довгий час які лихорадять всю організацію.

Позитивними наслідками конфлікту вваж. рішення проблеми способом, прийнятним для всіх сторін; зміцнення взаєморозуміння, згуртованості, співробітництва; зменшення антагонізму, однодумності, покірності, конфлікти сприяють підвищенню активності і мотивації до роботи, росту кваліфікації, стимулюють суперечки і допитливість, поява нових ідей і альтернатив розвитку організації, ріст здатності до змін, підвищення якості прийнятих рішень.

Без конфліктів, переживання напруги людина може зупинитися у своєму розвитку. Усе це полегшує процес керування, підвищує його ефективність, а тому конфлікти часто в залежності від ситуації краще не придушувати, а регулювати.

Конфлікти можуть мати і дизфункціональні (негативні) наслідки: незадовол., погіршення морально-психологічного клімату, згортання співробітництва, ріст плинності кадрів, зниж. продуктивності, наростання ворожості, формування образа ворога прагнення до перемог, а не до рішення проблем.

Причини конфлікту не завжди піддаються логічної реконструкції— включають ірраціональну складову зовн. прояви часто не дають представл. про їхній істинний характер.

Стосовно окремого суб'єкта конфлікти бувають внутрішніми(внутріособистісн)і і зовнішніми (міжособистісні, між особистістю і групою, між групові).

З погляду організаційних рівнів, до яких належать сторони, конфлікти можна розділити на горизонтальні і вертикальні.