30.Укладення кредитних договорів.

Кредитні взаємовідносини регламентуються на підставі кредитних договорів, що укладаються між кредитором і позичальником тільки у письмовій формі. Вони визначають взаємні зобов'язання та відповідальність сторін і не можуть змінюватися в односторонньому порядку без згоди обох сторін.

У кредитному договорі передбачаються:

• мета;

• сума;

• термін;

• порядок;

• форма видачі й погашення кредиту;

• форма забезпечення зобов'язань позичальника;

• відсоткова ставка, порядок і форма сплати відсотків та основного боргу;

• права, зобов'язання, відповідальність сторін щодо надання і погашення кредитів;

• перелік відомостей, розрахунків та інших документів, необхідних для кредитування;

• періодичність їх подання банку, можливість проведення банком пе­ревірок на місці, наявності та стану зберігання заставного майна.

Заборонено надання кредитів на:

• покриття збитків господарської діяльності позичальника;

• формування та збільшення статутного фонду комерційних банків та інших господарських товариств;

• придбання цінних паперів будь-яких підприємств.

Банк здійснює контроль за виконанням позичальником умов кредит­ного договору, цільовим використанням кредиту, своєчасним і повним його погашенням

У разі виявлення фактів використання кредиту не за цільовим призначенням банк має право достроково розірвати кредитний договір, що є підставою для стягнення всіх коштів у межах зобов'язань позичальника за кредитним договором у встановленому чинним законо­давством порядку.

У разі несвоєчасного погашення боргу за кредитом та сплати відсотків (комісій), за відсутності домовленості про відстрочення погашення кредиту банк має право на застосування штрафних санкцій у розмірах, передбаче­них договором.

У разі порушень умов кредитного договору з боку позичальника банк має право застосовувати економічні та правові санкції.

У разі відмови позичальника від оплати заборгованості за позиками банк стягує її у судовому порядку.

Якщо позичальник систематично не виконує зобов'язань щодо сплати боргу відповідно до кредитної угоди, банк може звернутися у передбачено­му законом порядку із заявою щодо порушення справи про банкрутство.

З метою прискорення розрахунків за простроченими кредитами банк може використовувати такі форми, як відступлення права вимоги та пере­ведення боргу.

31.Ризики та способи захисту від них.

Під час здійснення кредитних операцій банки наражаються на кредит­ний ризик, тобто ризик несплати позичальником основного боргу і відсотків, належних кредитору. Ризик є невід'ємним атрибутом кредитування та по­діляється на кредитний і відсотковий ризики. Рівень цих ризиків залежить від виду позики і від порядку сплати відсотків. Що вищий ступінь кредитного ризику, то більша вірогідність для банку зазнати втрат від неповернення позичальником ос­новного боргу і несплати відсотків за ним. Тому більш ризиковані позики видаються під вищий відсоток, аби компенсувати кредитору витрати від ризикового розміщення коштів.

Визначаючи кредитний ризик, необхідно враховувати такі чинники:

• репутація позичальника;

• спроможність;

• капітал;

• умови;

• застава.

Репутація полягає у бажанні й рішучості позичальника погасити свої зобов'язання перед банком.

Спроможність - це здатність позичальника отримати гроші за своїми активними операціями і конкретними проектами, що будуть прокредитовані, ефективно управляти грошовими потоками з тим, щоб забезпечити повне і своєчасне повернення кредитної суми та відсотків за нею.

Капітал. Цей чинник означає, що потенційний позичальник повинен мати певну суму власного капіталу, яка буде використана в проекті, що кредитуватиметься.

Умови. Згідно з цим чинником, банкір мусить добре знати стан місцевої, регіональної і національної економіки, а також умови господарювання позичальника, здійснювати їх періодичний огляд і прогнозування.

Застава. Надійне забезпечення кредиту у формі застави може компенсувати слабкість інших параметрів кредитної угоди.

У банківській практиці застосовують певні заходи, спрямовані на мінімізацію втрат від кредитного ризику, а саме способи захисту від кредитного ризику:

• лімітування кредитів;

• диверсифікацію кредитних вкладень;

• вивчення та оцінку кредитоспроможності позичальника;

• вимагання від клієнтів достатнього та якісного забезпечення за виданими кредитами;

• оперативність у разі стягнення боргу;

• підтримку оптимальної структури заборгованості за кредитами;

• формування резервів;

• визначення кредитної політики;

• страхування кредитних операцій.

Лімітування - це встановлення межі кредиту. Межа (ліміт) кредиту може встановлюватися для окремих позичальників, групи однотипних позичаль­ників, галузі господарства. Це дасть змогу уникнути ризику концентрації кре­дитних вкладень в окремих суб'єктів, що зменшує вірогідність можливих втрат від кредитних операцій.

Диверсифікація позик - це розподіл наданих кредитів між різними суб'єктами (юридичними та фізичними особами).

Оперативність стягнення боргу передбачає обов'язок банку підтриму­вати з позичальником контакт упродовж усього терміну користування по­зичкою. Банк повинен уважно стежити за станом справ клієнта і в разі по­яви у нього проблемних ситуацій, що можуть призвести до несплати боргу, вжити відповідних попереджувальних заходів для захисту своїх інтересів.

Страхування кредитних операцій означає, що банки повинні створю­вати страхові фонди як на мікро-, так і на макрорівні, а також страхувати за рахунок клієнтів окремі високоризикові кредитні угоди у спеціалізованих страхових установах.

Визначення найбільш придатної на певний час і для певного банку кредитної політики сприяє ефективному використанню позикових ресурсів.

Важливе значення для мінімізації втрат від кредитного ризику має підтримка оптимальної структури кредитного портфеля комерційного банку. Згідно з методикою НБУ кредитний портфель комерційного банку складаєть­ся з таких кредитів: стандартні, під контролем, субстандартні (заборгованість за кредитом не перевищує 90 днів), сумнівні (заборгованість за кредитом перевищує 90 днів), безнадійні.

Дуже важливим заходом, спрямованим на покриття можливих втрат від кредитного ризику, є створення загального і спеціального резервів. Части­на цих резервів формується одночасно з наданням кредиту, частина -в разі надання проблемних позик.