47.Порядок розрахунку акредитивом.

Банки, які мають ліцензію Національного банку України на проведена операцій з іноземною валютою, здійснюють міжнародні розрахунки за дорученням своїх клієнтів у трьох загальноприйнятих формах: банківський переказ, інкасо та акредитив.

Акредитив – це умовне грошове зобов'язання банку, яке виставляється на підставі доручення його клієнта-імпортера провести платіж на користь експортера (акцептувати його тратти) або забезпечити платіж (акцепт тратт) іншим банком у межах певної суми та у встановлені терміни проти документів, зазначених в акредитиві.

Учасниками акредитивних операцій є:

• покупець (імпортер), який звертається до банку з проханням відкрити акредитив;

• бенефіціар (експортер) – сторона, якій адресується акредитив і на користь якої буде виконано платіж за умови подання документів, зазначених в акредитиві;

• банк-емітент – банк, який відкриває акредитив на прохання клієнта або просить інший банк відкрити акредитив за його рахунок та за його дорученням;

• банк, що авізує, – банк, який повідомляє бенефіціара про відкриття на його ім'я акредитива. Банком, що авізує, може бути банк-емітент, банк-виконавець або будь-який третій банк;

• банк-підтверджувач – банк, який бере на себе зобов’язання в доповнення до обов'язків банку – емітента здійснити платіж (акцепт тратт) бенефіціару в разі дотримання ним умов акредитива. Підтверджувачем може бути банк, що авізує, або будь-який третій банк, але це має бути добре відомий, великий банк, бажано першокласний;

• банк-платник (банк-виконавець) – банк, зазначений в акредитиві як такий, що виконує платіж бенефіціару проти документів, передбачених акредитивом; ним може бути банк-емітент, підтверджувач, банк, що авізує, або будь-який інший банк, уповноважений банком-емітентом;

• банк, що негоціює, – банк, який виконує платіж проти документів і бере на себе ризик, навіть якщо цей банк не має відношення до акредитива. Ним може бути банк, який здійснює платіж, або банк-підтверджувач.

Порядок розрахунку акредитивом:

1. укладення контракту між експортером та імпортером, у якому зазначають, що розрахунки за поставлений товар здійснюватимуться у формі документарного акредитива;

2. повідомлення імпортера експортером про підготовку товару до відвантаження після укладеного контракту;

3. направлення покупцем своєму банку заяву про відкриття акредитива, в якій зазначаються умови платежу, що містяться в контракті, після отримання повідомлення експортера;

4. направлення банком-емітентом акредитиву до іноземного банку, зазвичай до банку, що обслуговує експортера – банку, що авізує, після оформлення й відкриття акредитива;

5. перевірка достовірності одержаного акредитива банком, що авізує та сповіщання експортера про відкриття та умови акредитива;

6. перевірка експортером відповідності умов акредитива платіжним умовам укладеного контракту. Якщо експортер приймає умови відкритого на його користь акредитива, він відвантажує товар в обумовлений у контракті термін;

7. отримання експортером від транспортної організації транспортних документів;

8. подання транспортних та інших документів передбачених акредитивом експортером до свого банку;

9. перевірка банком на відповідність поданих документів умовам акредитива, наявність усіх документів і правильність їх оформлення. Перевіривши документи, банк експортера відсилає їх банку-емітенту для оплати або акцепту. У супровідному листі зазначається порядок зарахування виторгу на рахунок експортера;

10. ретельна перевірка банком-ремітентом отриманого документа та переказ суми платежу банку, що обслуговує експортера;

11. дебетування рахунку імпортера на суму платежу;

12. зарахування виторгу на рахунок експортера банком експортера;

13. імпортер, вступає у володіння товаром після отримання від банку-емітента комерційних документів.