4. Організаційна структура комерційного банку.

банк створює постійно діючий підрозділ з питань аналізу та управління ризиками, що має відповідати за встановлення лімітів щодо окремих операцій, лімітів ризиків контрпартнерів, країн контрпартнерів, структури балансу відповідно до рішень правління (ради директорів) з питань політики щодо ризиковості та прибутковості діяльності банку.

Для забезпечення додаткових заходів з метою управління ризиками банки створюють постійно діючі комітети, зокрема:

• кредитний комітет, який щомісячно оцінює якість активів банку та готує пропозиції щодо формування резервів на покриття можливих збитків від їх знецінення;

• комітет з питань управління активами та пасивами, який щомісячно розглядає собівартість пасивів і прибутковість активів та ухвалює рішення щодо політики відсоткової маржі, розглядає питання відповідності строковості активів і пасивів та надає відповідним підрозділам банку рекомендації щодо усунення розбіжностей у часі, що виникають;

• тарифний комітет, який щомісячно аналізує співвідношення собівартості послуг і ринкової конкурентоспроможності діючих тарифів, відповідає за політику банку з питань операційних доходів.

Банки самостійно вирішують і створюють органи управління фінансовими ризиками з метою забезпечення сприятливих фінансових умов захисту інтересів вкладників та інших кредиторів.

До організаційної структури комерційного банку входять функціональні служби та підрозділи, кожен з яких виконує певні операції та має свої права й обов’язки. Функціонування окремих служб і підрозділів регламентується спеціальними внутрішніми положеннями комерційного банку, які затверджуються органом управління банку.

Основним критерієм організаційної побудови банку є економічний зміст та обсяг операцій, які він виконує. Департаменти, управління або відділи (залежно від обсягу операцій і масштабності самого банку) формуються відповідно до класифікації окремих банківських операцій або їхніх груп за функціональним призначенням. Тому їх кількість і конкретна назва в різних комерційних банках можуть бути неоднаковими.

Незалежно від виду комерційного банку, його масштабності, спеціалізації та обсягу виконуваних операцій усі вони обов’язково створюють кілька функціональних підрозділів, що виконують базові банківські операції. Так, виконання депозитних операцій та операцій кредитного і розрахунково-касового обслуговування потребує створення всіма банками управлінь депозитних операцій, розрахунково-касового обслуговування клієнтів і кредитних управлінь.

Управління депозитних операцій виконує операції з мобілізації грошових коштів юридичних, фізичних осіб та комерційних банків на депозитні рахунки: укладає договори, веде облік та аналіз депозитних операцій, надає необхідну інформацію для планування ресурсів банку.

Управління кредитних операцій здійснює кредитування юридичних і фізичних осіб. Специфіка кожного виду кредиту, їх призначення, сфери використання, термін і механізм кредитування обумовлюють створення окремих відділів у межах кредитного управління. Так, відділ загальної організації кредитних операцій:

• визначає загальну політику банку та механізм її реалізації в конкретних економічних умовах;

• розробляє загальну методику кредитування, оцінки кредитоспроможності потенційного позичальника;

• вивчає кредитні ризики та визначає способи їх мінімізації.

Відділи короткострокового, довгострокового кредитування та кредитування населення:

• визначають потребу в кредитах;

• вивчають кредитоспроможність клієнтів;

• укладають кредитні договори;

• організовують видачу кредитів;

• контролюють цільове використання та своєчасність погашення ко­роткострокових, довгострокових та споживчих кредитів.

Треба зауважити, що коли та чи інша операція посідає вагоме місце у структурі активних чи пасивних операцій, то відповідні відділи можуть існувати як самостійні управління. Розвиток факторингових, лізингових операцій, операцій з пластиковими картками обумовлює необхідність створення відповідних відділів. Крім того, деякі банки формують самостійний відділ оцінки кредитоспроможності потенційних позичальників, який займається виключно вивченням кредитоспроможності клієнтів і веде відповідну картотеку за кожним із них.

Управління розрахунково-касового обслуговування здійснює відкриття та ведення рахунків клієнтів, безготівкові розрахунки, видачу та приймання готівки через каси банку.

Валютне управління створюється в комерційних банках, що мають ліцензію на здійснення валютних операцій. Це управління відає веденням ва­лютної позиції банку, відкриттям валютних рахунків клієнтам, здійсненням безготівкових розрахунків за валютними рахунками, купівлею-продажем валюти, залученням валютних коштів клієнтів у депозити та кредитуванням клієнтів у іноземній валюті. Як і в кредитному управлінні, залежно від кількості й обсягу окремих операцій в межах валютного управління створюються окремі відділи або самостійні управління.

Управління філій створюють комерційні банки, що мають філії. Відповідно управління керує діяльністю філій, контролює правильність проведення ними кредитної політики і здійснення кредитних операцій, допомагає запроваджувати нові методи роботи, нові технології виконання окремих банківських операцій.

Сучасний комерційний банк багато уваги приділяє питанням рентабельності та ліквідності, а тому формує структурні підрозділи, які організовують поточну діяльність банку та прогнозують його діяльність на перспективу. Такими підрозділами є управління прогнозування діяльності банку та управління маркетингу.

Банки як юридичні особи мають у своїй структурі служби, що не викону­ють суто банківських операцій:

• бухгалтерія;

• управління кадрів;

• юридичний відділ;

• адміністративно-господарський відділ;

• відділ аналізу та статистики;

• відділ експлуатації ЕОМ.

Деякі з цих служб створюються в обов’язковому порядку, деякі – з ініціативи самого банку або за вказівкою НБУ. Так, створення підрозділу внутрішнього аудиту є однією з обов’язкових умов для отримання ліцензії на здійснення банківських операцій, а службу безпеки банки формують з власної ініціативи.