20.Вексельне право.

Для визнання документа векселем він має містити низку елементів - обов'язкових реквізитів векселя. Згідно з «Положенням про переказний і простий вексель», переказний вексель має містити вісім, а простий вексель - сім обов'язкових реквізитів:

Реквізити переказного векселя

Реквізити простого векселя

Назва «переказний вексель», включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складено. Безумовний наказ сплатити визначену суму грошей. Найменування особи, яка повинна платити (трасат). Зазначення терміну платежу. Зазначення місця, в якому має бути здійснений платіж. Найменування особи, якій або з наказу якої має бути здійснений платіж. Зазначення дати і місця складання векселя. Підпис особи, яка видає вексель (трасант)

Назва «простий вексель», включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складено. Безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей. Зазначення терміну платежу. Зазначення місця, в якому має бути здійснений платіж. Найменування особи, якій або з наказу якої має бути здійснений платіж. Зазначення дати і місця складання простого векселя. Підпис особи, яка видає документ (векселедавець)

Переказний вексель може бути виданий у двох або більше однакових примірниках, які мають містити порядкові номери в самому тексті векселя. У іншому разі кожен з них розглядається як окремий переказний вексель.

Платіж, здійснений за одним примірником векселя, звільняє від зобо­в'язання, навіть якщо не було обумовлено, що цей платіж анулює дію інших примірників. Однак трасат є зобов'язаним за кожним акцептованим ним і не повернутим йому примірником векселя.

Фізична або юридична особа, що надіслала один примірник векселя для акцепту, має зазначити на інших примірниках найменування тієї особи, у якої зберігається цей примірник. Ця особа зобов'язана вручити примірник законному тримачу іншого примірника. Якщо вона відмовляється це зроби­ти, то векселетримач не може використати своє право регресу доти, доки не вчинить протест про те, що:

— примірник, надісланий для акцепту, не був вручений йому на його вимогу;

— акцепт або платіж не могли бути отримані за іншими примірниками. Кожний тримач переказного чи простого векселя має право знімати

з них копії. Копія векселя має точно відтворювати оригінал, включаючи індо­саменти і всі інші позначки, що містяться в ньому. Вона передається шляхом індосаменту і забезпечується авалем так само і з такими самими наслідка­ми, що й оригінал. У копії векселя зазначається особа, в якої зберігається оригінал векселя.

Не менш важливою процедурою є процедура погашення векселя. Ос­танній векселетримач повинен подати вексель до сплати у день, коли він має бути оплачений, або в один із двох наступних робочих днів (за згодою сторін термін платежу може бути продовжено, а угоду оформлено новим векселем з аналогічними умовами, в якому черговість індосантів має бути збережено). Дострокова оплата векселя можлива лише за згодою платни­ка. Боржник, він же презентант, за допомогою індосаменту чи неперервно­го ланцюга індосаментів дізнається про нового власника векселя, впев­нюється в тому, що презентант векселя (особа, яка подає вексель до плате­жу чи до акцепту) і векселетримач є однією особою, та сплачує останньому вексельну суму в грошовій формі, роблячи на звороті векселя розписку про здійснення платежу. Оплата векселя може здійснюватись готівкою, чеком, або переказом на банківський рахунок. З моменту оплати векселя особа, що здійснила платіж, вважається вільною від зобов'язання.

Якщо боржник запропонує виплатити лише частину вексельної суми, то векселетримач не має права відмовитись від такої пропозиції. В такому разі у тексті векселя червоним чорнилом позначається залишкова сума боргу.

У разі відмови або неспроможності боржника оплатити вексельну суму, використовуючи принцип солідарної відповідальності за векселем, вексе­летримач може подати позов до всіх індосантів, гарантів та трасанта без урахування черговості підписів на векселі.

Процедура опротестування полягає в офіційному засвідченні факту відхилення від законодавчо встановленого порядку обігу векселя і про настання певних правових наслідків. Векселетримач впродовж двох робо­чих днів після настання терміну платежу за векселем подає вексель нота­ріусу за місцезнаходженням платника (або третьої особи, якій доручено здійснити оплату векселя). У той самий день нотаріус висуває вимогу плате­жу (акцепту) боржнику. Якщо до 12 годин наступного дня платник виплачує суму боргу (акцептує вексель), то нотаріус повертає йому вексель без учи­нення протесту. Якщо ж у вказаний термін платіж (акцепт) не надходить, нотаріус опротестовує вексель, роблячи у тексті векселя запис про неплатіж (неакцепт), вносячи його у спеціальний реєстр та складаючи акт про про­тест векселя. Акти про опротестування обов'язково мають містити:

дані про особу, проти якої висувається протест (протестат);

посилання на безуспішну пропозицію оплатити (акцептувати) вексель;

місце і дату подання протесту;

підпис посадової особи, що вчиняє протест;

— печатку установи, яка вчиняє протест.

Акт разом із векселем вручається векселетримачу, який оплачує витрати

І на здійснення протесту, що включають державне мито, спеціальний збір за

здійснення нотаріальних дій, канцелярські, поштові, транспортні витрати тощо.

Символічне опротестування здійснюється у разі, коли боржник не вия-\ вить бажання зустрічатись з нотаріусом, не допустить його до себе в кабінет чи квартиру, або коли місцезнаходження платника не відоме, а також проти фіктивних фірм.

Після здійснення опротестування впродовж чотирьох днів векселетри­мач повинен повідомити свого індосанта та векселедавця про неплатіж (не­акцепт), а ті, у свою чергу, впродовж двох днів з моменту отримання по­відомлення інформують про це свого індосанта аж до закінчення ланцюжка -их, хто підписав вексель. Ця процедура називається нотифікацією. Вона дає змогу швидко повідомити усіх зобов'язаних за векселем осіб і сприяє якнайшвидшому погашенню векселя. Оскільки неоплата векселя негатив­но впливає на репутацію фірми, а плата за вчинення протесту покладається на осіб, що сплачують опротестований вексель, часто попередній векселе­тримач чи трасант добровільно оплачують вексель, виключаючи вплив су­дових органів і уникаючи додаткових витрат. Уникнути витрат на опротесту­вання векселя можна, зробивши на ньому напис «оборот без витрат», «без протесту». В такому разі векселетримач має право вимоги до суб'єкта, що здійснив такий напис, і без процедури протесту. Якщо цим суб'єктом є тра­сант, то такий напис робить непотрібним протест щодо усіх зобов'язаних за векселем осіб. Сукупно розмір зворотної вимоги векселетримача включає:

несплачену вексельну суму разом із відсотками, якщо вони перед­бачалися;

відсотки з дня закінчення терміну векселя. Уніфікованим законом Женевської вексельної конвенції про переказний і простий вексель уста­новлено ставку відсотка в розмірі 6% річних, яку на вимогу національного законодавства може бути змінено;

пеня в розмірі 3% річних, рахуючи з дня терміну платежу до дня фактичного погашення векселя;

витрати, пов'язані з протестом.

Існують терміни давності щодо вимог за векселем. Зокрема, стосовно акцептанта термін давності претензій становить три роки, до індосантів та особи, що виставила вексель, - один рік. У разі коли вексель було оплаче­но одним із індосантів, термін давності його вимог до інших солідарно відпо­відальних осіб становить шість місяців.