- •1.1. Поняття операційної системи.
- •1.5. Поняття асемблера, компілятора, транслятора, інтерпретатора.
- •1.6. Завантажувачі. Завдання завантажувачів. Принципи побудови завантажувачів.
- •1.7. Принципи об’єктно-орієнтованого програмування (парадигми програмування, поняття класу).
- •1.8. Наслідування (Просте наслідування. Множинне наслідування).
- •1.9. Інкапсуляція. Поняття, сфери застосування.
- •1.10. Поліморфізм. Поняття, сфери застосування.
- •1.11. Принципи розробки розподілених клієнт-серверних програм. Особливості розробки мережевих програм з використанням сокетів.
- •2.1 Багаторівнева комп’ютерна організація – структура й призначення рівнів.
- •2.2 Схема комп’ютера з єдиною шиною. Основні характеристики та принципи роботи шини комп’ютера.
- •2.3 Структура процесора, внутрішні блоки, види регістрів.
- •2.4 Команди процесора, структура команд. Цикл Фон-Неймана.
- •2.5 Структуру пам’яті комп’ютера. Елементи статичної та динамічної пам’яті.
- •2.6 Переривання, типи, алгоритм обробки переривання процесором.
- •2.7 Організація оперативної пам’яті, адресний простір, сегменти пам’яті, дескриптори сегментів.
- •3.1 Загальні відомості з теорії систем. Класифікація систем.
- •3.2 Поняття вимірювальної шкали. Види шкал.
- •3.3 Показники якості та ефективності та крітерії їх оцінювання.
- •3.4 Вирішення багатокрітеріальних задач.
- •3.5 Вирішення задачі вибору.
- •3.6 Декомпозиція. Компроміси між повнотою та простотою.
- •3.7 Агрегування. Види агрегування.
- •3.8 Поняття експертних методів. Експертні системи.
- •4.1. Методи розрахунку часових параметрів і критичних шляхів мережевої моделі проекту. Табличний метод.
- •4.2. Методи розрахунку часових параметрів і критичних шляхів мережевої моделі проекту. Матричний метод визначення часових параметрів.
- •4.3. Метод класичного варіаційного числення. Рішення варіаційної задачі із закріпленими граничними крапками.
- •4.4. Метод класичного варіаційного числення. Рівняння Ейлера-Лагранжа.
- •4.5. Постановка задачі оптимального управління. Класифікація задач оптимального управління.
- •4.6. Характеристика керованості і спостережності. Постановка завдання. Критерії керованості і спостережності.
- •6.1 Основні теоретико-множинні (об’єднання, пересічення, віднімання, декартовий добуток) операції реляційної алгебри. Коротка характеристика та приклади.
- •6.2. Основні нормальні форми. Характеристика і приклади відносин, що знаходяться в 1нф, 2нф, 3нф.
- •Id, category, product1, product2, product3
- •6.3. Основні оператори мови маніпулювання даними. Оператор вибірки даних (одно- і багатотабличні запити оператора select).
- •7.2) Модели детерминированных цифровых сигналов
- •7.3. Алгоритми оптимальної обробки при розрізненні двійкових сигналів.
- •7.4. Потенціальна завадостійкість при прийомі ам, чм та фм сигналів.
- •7.5. Багатократні та комбіновані методи модуляції.
- •7.6. Методи боротьби з помилками, що виникають в каналах зв’язку. Завадостійке кодування.
- •7.7 Основні параметри завадостійких кодів. Принципи виявлення та виправлення помилок.
- •7.8 Циклічні коди. Згортальні коди.
- •7.9 Статичні методи стиснення інформації Алгоритм арифметичного стиснення.
- •7.10 Оптимальне кодування інформації. Алгоритми формування коду Хофмана та Шенона-Фано.
- •7.11 Аналогочислові перетворення безперервного сигналу на базі теореми Котельникова в.А.
- •7.12 Пропускна спроможність двійкового каналу зв’язку з перешкодами та без перешкод.
- •8.1. Протоколи фізичного рівня.
- •8.2. Характеристика лінійних сигналів, що використовуються в комп’ютерних мережах.
- •8.4. Загальні характеристики канального рівня.
- •8.5. Протокол hdlc.
- •8.6. Методи доступу в мережу.
- •8.7. Протокол ip. Адресація в ip-мережах.
- •8.8. Протокол tcp.
- •9.1 Алгоритм принятия решения по управлению кс
- •9.2. Архітектура систем управління комп’ютерними мережами.
- •9.3. Управління потоком інформації шляхом раціонального вибору параметрів протоколу.
- •9.4. Управління обслуговуванням різнорідного трафіку: дисципліни обслуговування, їх переваги та недоліки.
- •9.5. Управління якістю обслуговування. Забезпечення якості обслуговування шляхом управління мережевими ресурсами.
- •9.6. Основні стандарти управління комп’ютерними мережами. Мережеве управління за стандартом tmn: визначення, функціональні області, інтерфейси.
- •9.7. Модель управління протоколів snmp та cmip: структура, стандартизовані елементи, переваги та недоліки.
- •10.1. Основні концепції побудови обчислювальних систем, що самоорганізуються.
- •10.2. Класифікація процесорів по архітектурі системи команд (cisc, risc).
- •10.3. Показники ефективності паралельних часових моделей алгоритмів.
- •10.4. Основні ознаки класифікації Флинна. Фрагмент класифікації Флинна.
- •10.5. Відмінності командної чарунки в vliw-процесорі від командної чарунки процесора з послідовною обробкою даних.
- •11.1Стадії та етапи створення асу тп.
- •11.2 Склад і коротка характеристика розділів технічного проекта.
- •11.3 Склад і зміст проектних рішень з технічного забезпечення.
- •11.4Склад і задачі організацій, що беруть участь у роботах зі створення асу тп.
- •11.5Перелік видів випробувань асу тп та їх короткий зміст.
- •11.6 Розрахунок вартості проектних робіт ресурсним методом.
- •11.7 Застосування елементних кошторисних норм для розрахунку вартості пусконалагоджувальних робіт.
8.4. Загальні характеристики канального рівня.
Канальный уровень — уровень сетевой модели OSI, предназначенный для передачи данных узлам, находящимся в том же сегменте локальной сети. Также может использоваться для обнаружения и, возможно, исправления ошибок, возникших на физическом уровне. Примерами протоколов, работающих на канальном уровне, являются: Ethernet для локальных сетей (многоузловой), Point-to-Point Protocol (PPP), HDLC и ADCCP для подключений точка-точка (двухузловой).
Канальный уровень отвечает за доставку кадров между устройствами, подключенными к одному сетевому сегменту. Кадры канального уровня не пересекают границ сетевого сегмента. Функции межсетевой маршрутизации и глобальной адресации осуществляются на более высоких уровнях модели OSI, что позволяет протоколам канального уровня сосредоточиться на локальной доставке и адресации.
Заголовок кадра содержит аппаратные адреса отправителя и получателя, что позволяет определить, какое устройство отправило кадр и какое устройство должно получить и обработать его. В отличие от иерархических и маршрутизируемых адресов, аппаратные адреса одноуровневые. Это означает, что никакая часть адреса не может указывать на принадлежность к какой либо логической или физической группе.
Когда устройства пытаются использовать среду одновременно, возникают коллизии кадров. Протоколы канального уровня выявляют такие случаи и обеспечивают механизмы для уменьшения их количества или же их предотвращения.
Многие протоколы канального уровня не имеют подтверждения о приёме кадра, некоторые протоколы даже не имеют контрольной суммы для проверки целостности кадра. В таких случаях протоколы более высокого уровня должны обеспечивать управление потоком данных, контроль ошибок, подтверждение доставки и ретрансляции утерянных данных.
На этом уровне работают коммутаторы, мосты.
Спецификация IEEE 802 разделяет этот уровень на 2 подуровня. MAC (Media Access Control) регулирует доступ к разделяемой физической среде, LLC (Logical Link Control) обеспечивает обслуживание сетевого уровня.
Функции канального уровня:
Получение доступа к среде передачи. Обеспечение доступа — важнейшая функция канального уровня. Она требуется всегда, за исключением случаев, когда реализована полносвязная топология (например, два компьютера, соединенных через кроссовер, или компьютер со свичом в полнодуплексном режиме).
Выделение границ кадра. Эта задача так же решается всегда. Среди возможных решений этой задачи — резервирование некоторой последовательности, обозначающей начало или конец кадра.
Аппаратная адресация (или адресация канального уровня). Требуется в том случае, когда кадр могут получить сразу несколько адресатов. В локальных сетях аппаратные адреса (MAC-адреса) применяются всегда.
Обеспечение достоверности принимаемых данных. Во время передачи кадра есть вероятность, что данные исказятся. Важно это обнаружить и не пытаться обработать кадр, содержащий ошибку. Обычно на канальном уровне используются алгоритмы контрольных сумм, дающие высокую гарантию обнаружения ошибок.
Адресация протокола верхнего уровня. В процессе декапсуляции указание формата вложенного PDU существенно упрощает обработку информации, поэтому чаще всего указывается протокол, находящийся в поле данных, за исключением тех случаев, когда в поле данных может находится один-единственный протокол.