- •1.1. Поняття операційної системи.
- •1.5. Поняття асемблера, компілятора, транслятора, інтерпретатора.
- •1.6. Завантажувачі. Завдання завантажувачів. Принципи побудови завантажувачів.
- •1.7. Принципи об’єктно-орієнтованого програмування (парадигми програмування, поняття класу).
- •1.8. Наслідування (Просте наслідування. Множинне наслідування).
- •1.9. Інкапсуляція. Поняття, сфери застосування.
- •1.10. Поліморфізм. Поняття, сфери застосування.
- •1.11. Принципи розробки розподілених клієнт-серверних програм. Особливості розробки мережевих програм з використанням сокетів.
- •2.1 Багаторівнева комп’ютерна організація – структура й призначення рівнів.
- •2.2 Схема комп’ютера з єдиною шиною. Основні характеристики та принципи роботи шини комп’ютера.
- •2.3 Структура процесора, внутрішні блоки, види регістрів.
- •2.4 Команди процесора, структура команд. Цикл Фон-Неймана.
- •2.5 Структуру пам’яті комп’ютера. Елементи статичної та динамічної пам’яті.
- •2.6 Переривання, типи, алгоритм обробки переривання процесором.
- •2.7 Організація оперативної пам’яті, адресний простір, сегменти пам’яті, дескриптори сегментів.
- •3.1 Загальні відомості з теорії систем. Класифікація систем.
- •3.2 Поняття вимірювальної шкали. Види шкал.
- •3.3 Показники якості та ефективності та крітерії їх оцінювання.
- •3.4 Вирішення багатокрітеріальних задач.
- •3.5 Вирішення задачі вибору.
- •3.6 Декомпозиція. Компроміси між повнотою та простотою.
- •3.7 Агрегування. Види агрегування.
- •3.8 Поняття експертних методів. Експертні системи.
- •4.1. Методи розрахунку часових параметрів і критичних шляхів мережевої моделі проекту. Табличний метод.
- •4.2. Методи розрахунку часових параметрів і критичних шляхів мережевої моделі проекту. Матричний метод визначення часових параметрів.
- •4.3. Метод класичного варіаційного числення. Рішення варіаційної задачі із закріпленими граничними крапками.
- •4.4. Метод класичного варіаційного числення. Рівняння Ейлера-Лагранжа.
- •4.5. Постановка задачі оптимального управління. Класифікація задач оптимального управління.
- •4.6. Характеристика керованості і спостережності. Постановка завдання. Критерії керованості і спостережності.
- •6.1 Основні теоретико-множинні (об’єднання, пересічення, віднімання, декартовий добуток) операції реляційної алгебри. Коротка характеристика та приклади.
- •6.2. Основні нормальні форми. Характеристика і приклади відносин, що знаходяться в 1нф, 2нф, 3нф.
- •Id, category, product1, product2, product3
- •6.3. Основні оператори мови маніпулювання даними. Оператор вибірки даних (одно- і багатотабличні запити оператора select).
- •7.2) Модели детерминированных цифровых сигналов
- •7.3. Алгоритми оптимальної обробки при розрізненні двійкових сигналів.
- •7.4. Потенціальна завадостійкість при прийомі ам, чм та фм сигналів.
- •7.5. Багатократні та комбіновані методи модуляції.
- •7.6. Методи боротьби з помилками, що виникають в каналах зв’язку. Завадостійке кодування.
- •7.7 Основні параметри завадостійких кодів. Принципи виявлення та виправлення помилок.
- •7.8 Циклічні коди. Згортальні коди.
- •7.9 Статичні методи стиснення інформації Алгоритм арифметичного стиснення.
- •7.10 Оптимальне кодування інформації. Алгоритми формування коду Хофмана та Шенона-Фано.
- •7.11 Аналогочислові перетворення безперервного сигналу на базі теореми Котельникова в.А.
- •7.12 Пропускна спроможність двійкового каналу зв’язку з перешкодами та без перешкод.
- •8.1. Протоколи фізичного рівня.
- •8.2. Характеристика лінійних сигналів, що використовуються в комп’ютерних мережах.
- •8.4. Загальні характеристики канального рівня.
- •8.5. Протокол hdlc.
- •8.6. Методи доступу в мережу.
- •8.7. Протокол ip. Адресація в ip-мережах.
- •8.8. Протокол tcp.
- •9.1 Алгоритм принятия решения по управлению кс
- •9.2. Архітектура систем управління комп’ютерними мережами.
- •9.3. Управління потоком інформації шляхом раціонального вибору параметрів протоколу.
- •9.4. Управління обслуговуванням різнорідного трафіку: дисципліни обслуговування, їх переваги та недоліки.
- •9.5. Управління якістю обслуговування. Забезпечення якості обслуговування шляхом управління мережевими ресурсами.
- •9.6. Основні стандарти управління комп’ютерними мережами. Мережеве управління за стандартом tmn: визначення, функціональні області, інтерфейси.
- •9.7. Модель управління протоколів snmp та cmip: структура, стандартизовані елементи, переваги та недоліки.
- •10.1. Основні концепції побудови обчислювальних систем, що самоорганізуються.
- •10.2. Класифікація процесорів по архітектурі системи команд (cisc, risc).
- •10.3. Показники ефективності паралельних часових моделей алгоритмів.
- •10.4. Основні ознаки класифікації Флинна. Фрагмент класифікації Флинна.
- •10.5. Відмінності командної чарунки в vliw-процесорі від командної чарунки процесора з послідовною обробкою даних.
- •11.1Стадії та етапи створення асу тп.
- •11.2 Склад і коротка характеристика розділів технічного проекта.
- •11.3 Склад і зміст проектних рішень з технічного забезпечення.
- •11.4Склад і задачі організацій, що беруть участь у роботах зі створення асу тп.
- •11.5Перелік видів випробувань асу тп та їх короткий зміст.
- •11.6 Розрахунок вартості проектних робіт ресурсним методом.
- •11.7 Застосування елементних кошторисних норм для розрахунку вартості пусконалагоджувальних робіт.
3.8 Поняття експертних методів. Експертні системи.
Основная идея экспертных методов состоит в том, чтобы использовать интеллект людей, их способность искать и находить решение слабо формализованных задач. Простейший вариант состоит в следующем: экспертам раздаются анкеты с просьбой оценить предлагаемые альтернативы, заполненные анкеты собирают, обрабатывают, и полученную информацию в некотором обобщенном виде передают лицу, принимающему решения.
Рассмотрим несколько вариантов решения данной задачи:
Предположим, эксперты оценивают альтернативы в численных шкалах. Пусть оценка qi(xi); i – альтернатива; j – эксперты; оценки q(x) можно рассматривать как измерение искомой истинной характеристики q(xi). В качестве приближения можно использовать некоторую статистику
q(x1) = q(q1(x1), …, qn(x1)) =
Альтернативы нельзя оценить одним числом, и экспертам предлагается дать оценки отдельно по каждому показателю.
q(x1) =
В случае неоднородности группы экспертов вводят понятие α – коэффициент компетенции j-того эксперта. Тогда вид оценки будет следующим:
q(x1) =
Эксперты могут лишь упорядочивать альтернативы, тогда приходится использовать порядковые шкалы и их модификации.
Экспертные системы используют знания специфичной предметной области. Разработчики экспертных систем приобретают знания с помощью экспертов, методологию и деятельность которых затем эмулирует система.
Экспертная система обычно представляет следующие возможности:
- Отслеживать свои процессы рассуждения, выводя промежуточные результаты и отвечая на вопросы о процессе решения.
- позволяет модифицировать базу знаний
- рассуждает эвристически, используя для получения полезных решений во многом несовершенные знания.
Архитектура экспертных систем:
Пользователь взаимодействует с системой через пользовательский интерфейс. Машина вывода является интерпретатором базы знаний. Разделение механизма вывода и базы знаний является общим для большинства экспертных систем.
Экспертная система должна сохранять информацию о частных случаях, в том числе факты и выводы.
Критерии оправданности решений с помощью экспертной системы:
- необходимость решения оправдывает стоимость и усилия для ЭС
- проблемная область является хорошо структурированной и не требует рассуждений на основе здравого смысла
- проблема не может быть решена традиционными вычислительными методами
- известные эксперты способны взаимодействовать между собой и четко выражать свою мысль
- проблема имеет приемлемые размеры и границы.
К разработке экспертной системы необходимо привлекать:
- инженер по знаниям
- экспертов в данной предметной области
- конечных пользователей.
Инженер по знаниям – эксперт по языку и представлениям. Его задача выбрать программный и аппаратный инструментарий, сформулировать информацию и реализовать её в эффективной БЗ.
Эксперт обеспечивает знания предметной области. Им обычно является человек, работающий в этой области, понимает принципы решения задач, знает приемы решения, может обеспечить управление неточными знаниями, оценку частичных решений и т.д. Эксперт отвечает за передачу этих навыков инженеру по знаниям.
Потребности пользователя учитываются в течение всего цикла разработки.