- •Тема 17. Культура України 19 - початку 20 ст.
- •80-Ті роки в росії й галичині
- •XIX. Відрожденнє в Галичині». Драгоманов.
- •XX. Нові часи.
- •6. Культурний процес в Україні на початку XX ст.
- •5.3. Українське національне відродження
- •8.3. Розвиток культури України в першій половині XIX ст.
- •9.3. Розвиток культури України у другій половині XIX ст.
- •10.3. Розвиток культури України в 1900-1917 pp.
- •5.1. Українське національне відродження XIX ст.
- •1. Політика російського та австрійського урядів
- •2. Історичні корені
- •3. Формування національної інтелігенції
- •4. Зовнішні впливи
- •4. Національно-культурне відродження українців у Російській імперії
- •4.1. Етапи національною відродження.
- •4.2. Тарас Шевченко.
- •4.3. Освіта. Наука.
- •4.4. Мистецтво.
- •4. Культура українського народу на зламі хіх-хх ст.
- •4.1. Освіта. Наука.
- •4.2. Література.
- •4.3. Мистецтво.
- •4.4. Наука і культура початку XX ст.
- •1. Загальні зауваження
- •2. Освіта та діяльність культурно-освітніх установ
- •3. Наука
- •IV. Література. Драматургія і театр
- •V. Мистецтво: музика, образотворче мистецтво
- •VI. Народна творчість
- •VII. Запитання та завдання
- •1. Загальні зауваження.
- •3. Формування наукових центрів українознавства
- •12.6. Розвиток науки і культури
- •13.4. Розвиток культурного життя
- •14.4. Розвиток української культури
- •1. Формування української нації
- •2. Національне пробудження Східної України
- •4. Кирило-Мефодіївське товариство
- •6. Активізація студентського громадівського руху в 90-х роках
- •XXXIV. «весна народів» у галичині
- •1848 Рік
- •1848 Рік. На Буковині й Закарпаттю
- •XXXV. Народництво і українофільство
- •XXXVI. Галичина українським піємонтом
- •§95. Український національно-визвольний рух
- •§97. Український національно-визвольний рух на території Наддніпрянської України в другій половині XIX ст.
- •§98. Адміністративні зміни на території Австрійської імперії
- •§99. Політичний рух на західноукраїнських землях
- •§100. Формування політичних партій на західноукраїнських землях
- •§109. Культура України на початку XX ст.
- •7.5. Початок національного відродження. Кирило-Мефодіївське товариство
- •7.9. Суспільні течії та рухи в Україні другої половини XIX ст.
- •7.10. Культура України другої половини XIX ст.;
- •II. Розвиток Наддніпрянщини
- •IV. Підсумки
- •117. Початки відродження в Західній Україні.
- •118. Початки відродження в Східній Україні.
- •119. Ідеї народності. Початки свідомішого демократизму.
- •120. Українські гуртки російської України 1830—1840-х років.
- •124. Новий рух на Україні російській.
- •2. Українська церква під окупацією австро-угорщини а) українська католицька церква в галичині
- •2. Освіта
- •6) Середня освіта в кінці XVIII ст.
- •Культура україни кінця хviii -першої половини XIX ст.
- •Основні здобутки
- •4. Театр.
- •5. Музика.
- •6. Архітектура.
- •7. Живопис.
- •Культура україни другої половини хіх ст.
- •Основні здобутки
- •Початкова освіта
- •Середня освіта
3. Наука
Центрами розвитку науки були університети. Вчені підкреслюють, що у XIX ст. флагманом української науки став Харківський університет, 66 вихованців якого що в дореформений період стали професорами, крупними спеціалістами різних галузей наук. Серед них математик М.В.Остроградський, славіст І.І.Срезневський, лікар Ф.І.Іноземцев, філолог О.О.Потебня, історик М.І.Костомаров та ін.
Великим науковим центром став Київський університет. Зокрема, його перший ректор М.О.Максимович (1804-1873) опублікував понад 100 наукових праць з питань ботаніки, зоології, фізики, хімії, історії; попечитель Київського навчального округу і професор університету М.І.Пирогов став засновником польової хірургії, української анатомічної школи.
У першій половині XIX ст. значний крок вперед зробила українська історична наука. Передусім велика робота була проведена з розшуку, систематизації та публікації історичних джерел - літописів, пам'яток народної творчості, архівних матеріалів. '
Історик І.К.Рибалка відзначає, що "значні заслуги в цьому відомого вченого, славіста і археографа О.М.Бодянського (1808-1877), який, будучи секретарем "Общества истории и древностей" при Московському університеті і редактором видаваних ним "Чтений"... опублікував у них велику кількість історичних джерел і творів з історії України - "Історію Русів", "Літопис Самовидця", "Коротке історичне описання про козацький малоросійський народ..." П.Симоновського та ін.І7
Одночасно зазначимо, що багато історичних джерел, зокрема архівних документів, зібрали і опублікували співробітники Київської тимчасової комісії для розгляду давніх актів, яка була заснована в Києві в 3 843 р. 18
Важливими історичними творами першої половини XIX ст. були чотиритомна "Історія Малої Росії" Д.М.Бантиша-Каменського, п'ятитомна "Історія Малоросії" М.А.Маркевича (1842-1843), тритомна "Історія Нової Січі, або останнього Коша Запорозького" (1841), "Наїзди гайдамаків на Західну Україну в XVIII ст. " (1845) А.О.Скальковського, історичні роботи М.О.Максимовича, західноукраїнських авторів Д.І.Зубрицького, Я.Ф.Головацького та інших вчених.
У другій половині XIX ст. промисловий переворот обумовив дальший розвиток математики, механіки, фізики, хімії; а пожвавлення суспільно-політичного руху - суспільних наук. Позитивну роль в організації наукових пошуків відіграли не тільки університети та інші навчальні заклади, а й наукові товариства, яким судилося стати центрами наукової інформації, координаторами досліджень в межах усієї країни.
Так, наприклад, вперше при Харківському університеті виникло математичне товариство (1879), при Київському - фізико-математичне (1890). Значний вклад у розвиток історії, географії та юридичних знань в Києві внесло Історичне товариство Нестора Літописця (1873), Південно-західний відділ Російського географічного товариства (1873), Київське юридичне товариство (1877).
На західноукраїнських землях наукові дослідження проводило Літературне товариство ім. Т.Г.Шевченка (1873), яке у 1892 р. було реорганізоване у Наукове товариство ім. Т.Г.Шевченка. Товариство складалося з трьох секцій: історико-філософської, філологічної та математично-природничо-медичної. Велику роль у цьому науковому об'єднанні відігравали І.Я.Франко та М.С.Грушевський, який з 1897 р. очолив цю поважну науково-громадську організацію .
Світову славу здобули імена таких українських вчених, як: М.Є.Ващенко-Захарченка (математика з м. Києва), Є.Ф.Сабініна та С.П.Ярошенка (математиків з м. Одеси), М.О.Умова (фізика з Новоросійського університету), М.Д.Пильчикова (фізика з Харкова), Ф.О.Бродікіна (астронома з Києва), М.М.Бекетова (хіміка з Харкова), К.М.Феофілактов (геолога з Києва), В.В.Доручаєва (ґрунтознавця з Полтави), І.І.Мечникова, І.М.Сеченова (біологів з Одеси), М.І.Пирогова (хірурга з Києва), В.Й.Левицького та М.О.Зарицького (математиків зі Львова,), М.І.Костомарова, О.М.Лазаревського, Д.І.Багалія, О.Я.Єфименко (істориків), О.О.Потебні (філолога з Харкова) та багатьох інших вчених.
Ми з повним правом можемо стверджувати, що у XIX ст., розробляючи природничі, економічні, історичні, філологічні та інші проблеми, українські вчені збагатили науку не тільки України, а й всієї Росії та за її межами.