- •Тема 17. Культура України 19 - початку 20 ст.
- •80-Ті роки в росії й галичині
- •XIX. Відрожденнє в Галичині». Драгоманов.
- •XX. Нові часи.
- •6. Культурний процес в Україні на початку XX ст.
- •5.3. Українське національне відродження
- •8.3. Розвиток культури України в першій половині XIX ст.
- •9.3. Розвиток культури України у другій половині XIX ст.
- •10.3. Розвиток культури України в 1900-1917 pp.
- •5.1. Українське національне відродження XIX ст.
- •1. Політика російського та австрійського урядів
- •2. Історичні корені
- •3. Формування національної інтелігенції
- •4. Зовнішні впливи
- •4. Національно-культурне відродження українців у Російській імперії
- •4.1. Етапи національною відродження.
- •4.2. Тарас Шевченко.
- •4.3. Освіта. Наука.
- •4.4. Мистецтво.
- •4. Культура українського народу на зламі хіх-хх ст.
- •4.1. Освіта. Наука.
- •4.2. Література.
- •4.3. Мистецтво.
- •4.4. Наука і культура початку XX ст.
- •1. Загальні зауваження
- •2. Освіта та діяльність культурно-освітніх установ
- •3. Наука
- •IV. Література. Драматургія і театр
- •V. Мистецтво: музика, образотворче мистецтво
- •VI. Народна творчість
- •VII. Запитання та завдання
- •1. Загальні зауваження.
- •3. Формування наукових центрів українознавства
- •12.6. Розвиток науки і культури
- •13.4. Розвиток культурного життя
- •14.4. Розвиток української культури
- •1. Формування української нації
- •2. Національне пробудження Східної України
- •4. Кирило-Мефодіївське товариство
- •6. Активізація студентського громадівського руху в 90-х роках
- •XXXIV. «весна народів» у галичині
- •1848 Рік
- •1848 Рік. На Буковині й Закарпаттю
- •XXXV. Народництво і українофільство
- •XXXVI. Галичина українським піємонтом
- •§95. Український національно-визвольний рух
- •§97. Український національно-визвольний рух на території Наддніпрянської України в другій половині XIX ст.
- •§98. Адміністративні зміни на території Австрійської імперії
- •§99. Політичний рух на західноукраїнських землях
- •§100. Формування політичних партій на західноукраїнських землях
- •§109. Культура України на початку XX ст.
- •7.5. Початок національного відродження. Кирило-Мефодіївське товариство
- •7.9. Суспільні течії та рухи в Україні другої половини XIX ст.
- •7.10. Культура України другої половини XIX ст.;
- •II. Розвиток Наддніпрянщини
- •IV. Підсумки
- •117. Початки відродження в Західній Україні.
- •118. Початки відродження в Східній Україні.
- •119. Ідеї народності. Початки свідомішого демократизму.
- •120. Українські гуртки російської України 1830—1840-х років.
- •124. Новий рух на Україні російській.
- •2. Українська церква під окупацією австро-угорщини а) українська католицька церква в галичині
- •2. Освіта
- •6) Середня освіта в кінці XVIII ст.
- •Культура україни кінця хviii -першої половини XIX ст.
- •Основні здобутки
- •4. Театр.
- •5. Музика.
- •6. Архітектура.
- •7. Живопис.
- •Культура україни другої половини хіх ст.
- •Основні здобутки
- •Початкова освіта
- •Середня освіта
4.2. Тарас Шевченко.
Знаком утвердження української літературної мови став вихід у 1840 р. збірки поезій «Кобзар» геніального сина селянина-кріпака з Черкащини Тараса Шевченка (1814-1861 pp.). Звільнення від кріпацтва не віддалило його від знедоленого люду, а природний талант, відчуття справедливості зробили поета духовним вождем народу. Шевченкова поезія стала виявом самодостатності українців — літературної, мовної та інтелектуальної. Обурення поета соціальною кривдою поєднується з протестом проти національного гніту па «нашій не своїй землі», проти розбою Росії на Кавказі і по всій імперії, де «від молдаванина до фінна на всіх язиках все мовчить...».
Історіософія Т.Шевченка обґрунтовує природне право українців на державне самовизначення. Хмельницький для поета і «геніальний бунтар», і відповідальний за фатальний союз з деспотичною Москвою. Поет захищає І.Мазепу, гайдамаків, славить козацьку героїку і сміливо виступає проти ворогів волі народної - «царів, кровавих шинкарів» та «перевертнів», «недолюдків», які допомагають катувати рідну матір-Україну. «Учітесь, читайте, чужому навчайтесь і свого не цурайтесь» - заповів Тарас молоді. Звертаючись до «мертвих, живих і ненароджених земляків» - до нації, поет пророчив їй волю і прискорив здобуття цієї волі.
4.3. Освіта. Наука.
Розвиток культури, освіти і національної свідомості стримувала антиукраїнська політика царизму. Так, на середину 40-х pp. у 5-ти центральних губерніях України па 7 млн. чоловік було всього лиш 10 тис. учнів.
За «правилами» 1803 р. впроваджено 4 типи шкіл: парафіяльні, повітові, губернські (гімназії), університети. Навіть у парафіяльних (при церквах) школах дітей навчали російською мовою. Селяни самі намагались утримувати дяківські школи з рідною мовою навчання. Платними були і реальні училища. Допуск вихідців з кріпаків до середніх та вищих навчальних закладів заборонявся. Початок професійної освіти поклали відомчі і приватні училища. Першу і єдину в Росії школу бджільництва заснував у 1828 р. на Чернігівщині П.Прокопович.
Відповідно і в трьох ліцеях, які займали проміжне місце між середніми та вищими навчальними закладами, в двох університетах - в Харкові (1805 р.) й Києві (1834 р.) - студентів було лише по кілька сотень. Студентам викладали талановиті математики М.Остроградський та Т.Осиповський, славіст І.Срезневський, філолог О.Потебня, історики М.Костомаров, В.Антонович, засновник першої метеорологічної станції, ректор Харківського університету Василь Каразін.
4.4. Мистецтво.
Величезний вплив на розвиток образотворчого мистецтва мала заснована з участю українців Петербурзька академія художеств. Художники І.Сошенко, Т.Шевченко були вихованцями К.Брюллова. Митець написав портрет В.Жуковського для викупу молодого Тараса з кріпацтва і покинув Росію в знак протесту проти його арешту.
Т.Шевченко (цикл «Мальовнича Україна», портрети та ін.) та П.Федотов заклали основи реалістичного живопису на Україні.
Зодчі змінили пишне бароко на академічний, стриманий класицизм. У цьому стилі розбудовувалися центри Катеринослава, Одеси, де Ф.Боффо спроектував Потьомкінські сходи і Воронцовський палац. За проектом А. Меленського в Києві споруджено ротонду на Аскольдовій могилі, церкву Різдва Христового, ансамбль Контрактової площі. Постали шедеври палацо-паркової архітектури: парк «Олександрія» у Білій Церкві, палац Ґалаґана на Чернігівщині та ін.
Славилися кобзарі і лірники А.Шут, О.Вересай. Поруч із кріпацьким театром почав діяти професійний. У 1819 р. І. Котляревський з участю М.Щепкіна поставив у Полтаві «Наталку-Полтавку» та «Москаля-чарівника». У комедіях Г.Квітки-Основ'яненка блиснув майстерністю актор К.Соленик. Є. Гребінка написав поезії українською та російською мовою, зокрема романс «Очи черные».
Отже, перша половина XIX ст. відзначена потужним початком українського національно-культурного відродження, що стало реакцією на втрату державності і зародження ринкових соціально-економічних відносин.
Висновок.
Особливістю українського життя у першій половині XIX ст. було перебування народу у складі двох найконсервативніших в Європі імперій - Австрії та Росії. Однак нові ідеї, економічні і суспільні відносини під впливом європейських революційних потрясінь та внутрішніх обставин пробивали собі дорогу.
На Лівобережжі, де ще жевріли традиції козацької автономії, національне піднесення швидко перейшло від культурництва до політичної стадії, але було призупинене розгромом Кирило-Мефодіївського братства.
У Східній Галичині зростання національної свідомості було повільнішим, але все відчутнішим. Збільшився потяг народу до соборності.