- •Тема 17. Культура України 19 - початку 20 ст.
- •80-Ті роки в росії й галичині
- •XIX. Відрожденнє в Галичині». Драгоманов.
- •XX. Нові часи.
- •6. Культурний процес в Україні на початку XX ст.
- •5.3. Українське національне відродження
- •8.3. Розвиток культури України в першій половині XIX ст.
- •9.3. Розвиток культури України у другій половині XIX ст.
- •10.3. Розвиток культури України в 1900-1917 pp.
- •5.1. Українське національне відродження XIX ст.
- •1. Політика російського та австрійського урядів
- •2. Історичні корені
- •3. Формування національної інтелігенції
- •4. Зовнішні впливи
- •4. Національно-культурне відродження українців у Російській імперії
- •4.1. Етапи національною відродження.
- •4.2. Тарас Шевченко.
- •4.3. Освіта. Наука.
- •4.4. Мистецтво.
- •4. Культура українського народу на зламі хіх-хх ст.
- •4.1. Освіта. Наука.
- •4.2. Література.
- •4.3. Мистецтво.
- •4.4. Наука і культура початку XX ст.
- •1. Загальні зауваження
- •2. Освіта та діяльність культурно-освітніх установ
- •3. Наука
- •IV. Література. Драматургія і театр
- •V. Мистецтво: музика, образотворче мистецтво
- •VI. Народна творчість
- •VII. Запитання та завдання
- •1. Загальні зауваження.
- •3. Формування наукових центрів українознавства
- •12.6. Розвиток науки і культури
- •13.4. Розвиток культурного життя
- •14.4. Розвиток української культури
- •1. Формування української нації
- •2. Національне пробудження Східної України
- •4. Кирило-Мефодіївське товариство
- •6. Активізація студентського громадівського руху в 90-х роках
- •XXXIV. «весна народів» у галичині
- •1848 Рік
- •1848 Рік. На Буковині й Закарпаттю
- •XXXV. Народництво і українофільство
- •XXXVI. Галичина українським піємонтом
- •§95. Український національно-визвольний рух
- •§97. Український національно-визвольний рух на території Наддніпрянської України в другій половині XIX ст.
- •§98. Адміністративні зміни на території Австрійської імперії
- •§99. Політичний рух на західноукраїнських землях
- •§100. Формування політичних партій на західноукраїнських землях
- •§109. Культура України на початку XX ст.
- •7.5. Початок національного відродження. Кирило-Мефодіївське товариство
- •7.9. Суспільні течії та рухи в Україні другої половини XIX ст.
- •7.10. Культура України другої половини XIX ст.;
- •II. Розвиток Наддніпрянщини
- •IV. Підсумки
- •117. Початки відродження в Західній Україні.
- •118. Початки відродження в Східній Україні.
- •119. Ідеї народності. Початки свідомішого демократизму.
- •120. Українські гуртки російської України 1830—1840-х років.
- •124. Новий рух на Україні російській.
- •2. Українська церква під окупацією австро-угорщини а) українська католицька церква в галичині
- •2. Освіта
- •6) Середня освіта в кінці XVIII ст.
- •Культура україни кінця хviii -першої половини XIX ст.
- •Основні здобутки
- •4. Театр.
- •5. Музика.
- •6. Архітектура.
- •7. Живопис.
- •Культура україни другої половини хіх ст.
- •Основні здобутки
- •Початкова освіта
- •Середня освіта
4. Національно-культурне відродження українців у Російській імперії
4.1. Етапи національною відродження.
У XIX ст. остаточно сформувалося нове поняття людської спільності - національне. Найпереконливіше значення народної мови і культури для складання національної свідомості і, власне, нації показав німецький філософ XVIII ст. Й.Гердер. Віндовів, пдо людська цивілізація існує не в універсальних, а в конкретних національних проявах, в народних, а не в державних вимірах. Він передбачив велике майбутнє української культури.
Еволюція української національної ідеї вписується в загальноєвропейську модель розвитку національних рухів. Спочатку група інтелектуалів, рятуючи самобутність свого народу від поглинення імперією, збирає фольклор, історичні реліквії і документи. Другий, або культурний етап, як правило, ставав періодом «відродження» місцевих мов. На третьому, політичному етапі зростали національні організації і висунення вимог самоврядування. (Субтельний О. - с 201; Смолій В., Гуржій О.).
Вирішальну роль у розвитку національної свідомості відіграє вивчення історії - усвідомлення суспільного історичного досвіду. Наприкінці XVIII ст. з'явилися праці українських істориків-аматорів В.Рубана, Я.Маркевича, О.Шафонського, а пізніше - твори професійних істориків Д.Бантиша-Каменського, М.Маркевича. Василь Капніст очолив групу автономістів, яка у 1787 р. запропонувала владі проект відновлення козацького війська. Зробив унесок в популяризацію козацтва Микола Гоголь. Але справжній переворот в умах зробила поява створеної на стику століть в колі Новгород-Сіверських інтелектуалів - О.Лобисевича, Г.Полетики та ін. - і надрукованої 1846 р. «Історії русів». Хоч невідомий автор не виступав за негайну незалежність України, але вбачав в українцях окремий народ, який має право на самоврядування.
Іншим захопленням української інтелігенції початку XIX ст. було вивчення фольклору. Того ж Гердера настільки вразило його багатство і краса, що він заявив: «Україна стане новою Грецією... повстане велика культурна нація» (Січинський В. - с 158). Геніальний польський поет А. Міцкевич вслід за іншими дослідниками стверджував, що українці найпоетичніші та наймузикальніші серед слов'ян. У передмові до першої збірки «Старых малороссийских песен» 1819 р. М.Цертелєв відзначав, що пісні демонструють геній і дух народу, його чисту мораль.
Фахівці з української історії та етнографії професори Михайло Максимович - перший ректор Київського університету, М.Костомаров, В.Антонович, О.Бодянський та ін. довели самобутність українського народу ще з руських часів.
Зв'язуючою ланкою нації є мова, яка служить не тільки засобом спілкування, а й системою світобачення та самовираження народу. Попри заборону 1804 р. навчання в школі «на малороссийском наречии», посилився потяг до рідної мови, культури, історії. Поема полтавця Івана Котляревського «Енеїда», показала придатність народної мови для літературної творчості. Творили рідною мовою харківські романтики П.Гулак-Артемовський та Г.Квітка-Основ'яненко. З'явилася талановита проза Марко Вовчок, байки Є. Гребінки.