Методичні рекомендації до виконання завдання 4

 

Зміст АВС-аналізу полягає у виявленні й оцінці незначної кількості найменувань продукції, що випускається, на які припадають найбільші обсяги реалізації, собівартості й прибутку. Це потрібно для визначення управлінських пріоритетів щодо асортименту продукції та його забезпечення основними видами ресурсів, які використовуються у виробництві. Для проведення АВС-аналізу необхідно побудувати ранжований ряд найменувань продукції за обсягами виробництва. Після цього всі види продукції розподіляються на три групи в наступних пропорціях:

група А – 10–15 % кількості найменувань продукції в загальному їх переліку, на які припадає 65 % і більше обсягів реалізації;

група В – посідає проміжне місце, по якій питома вага найменувань продукції й обсягів реалізації приблизно співпадають (не більше 25%);

група С – велика кількість найменувань продукції ( до 60%) з найменшою віддачею(10%-15%).

Результати групувань узагальнюються в спеціально розробленій комбінаційній таблиці, в якій передбачаються, окрім зазначених показників, показники собівартості, прибутку і рентабельності.

Насамкінець доречно побудувати діаграму Парето.

 

Завдання 5. На основі даних „Звіту про фінансові результати” (додаток Б) оцінити якість операційного прибутку.

 

Завдання 6. Використовуючи дані фінансової звітності(додатки Б. В), розрахувати рентабельність власного капіталу підприємства й провести її факторний аналіз за трьохфакторною моделлю Дюпона. За даними проведених розрахунків запропонувати шляхи підвищення рентабельності власного капіталу на даному підприємстві

 

Завдання 7.Визначити точку беззбитковості для підприємства з багатономенклатурним виробництвом, якщо дохід від реалізації продукції А становить 100,0 тис.грн, а змінні витрати –70,0 тис. грн Для підприємства Б зазначені показники відповідно становлять 500,0 тис. грн. і 230,0 тис. грн..

 

Тематика есе

1. Дивідендна політика підприємства та критерії оцінки її ефективності.

2. Цінова політика підприємства та її вплив на результативність господарсько-фінансової діяльності.

 

Тематика наукових доповідей

1. Операційний важіль та його складові.

2. Оцінка факторів, що впливають на формування й розподіл прибутку.

Література: 2, 3, 4, 5; 6, 7, 16, 17, 18.

 

Тема 6. Управління активами

 

У кредиторів пам’ять краща,

ніж у дебіторів і всі вони дуже забобонні -

надзвичайно ретельно слідкують за днями й годинами

(Бенджамін ФРАНКЛІН)

 

Методичні поради до вивчення теми

 

Під активами розуміють капітал підприємства, що перебуває у виробничій формі, як сукупність майнових цінностей, що використовуються у господарській діяльності з метою отримання прибутку. Приступаючи до вивчення означеної теми, необхідно звернути увагу на визначення активів, що дається в нових положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку й різноманітні підходи, що викладені в навчальній і методичній літературі, щодо класифікації активів. Це дасть змогу системно підійти до вивчення даної економічної категорії й всебічно обґрунтувати основні принципи формування активів підприємства

Оборотні активи – сукупність майнових цінностей підприємства, що обслуговують поточний господарський процес і повністю споживаються протягом одного операційного циклу.

Цикл кругообороту оборотних активів– це процес зміни їх матеріально-речової форми, що систематично повторюється. (рис. 6.1).

 

Чистий капітал визначають за даними балансу двома способами (Рис.6.3). Наявність власного оборотного капіталу у достатніх обсягах (не менше ніж 10 % від вартості оборотних активів) є свідченням високої фінансової стійкості підприємства. Важливою характери­с­тикою оборотного капіталу виступає поточна фінансова потреба (ПФП), яка розраховується як різниця між поточними активами (без грошових коштів) і кредиторською заборгованістю. Вона показує суму нестачі власних оборотних коштів, або (що теж саме) – потребу в короткостроковому кредиті.

 

Рис. 6.1. Цикл кругообороту оборотних активів

 

Оборотний капітал неоднорідний за своїм складом. Найчастіше оперують поняттями нетто (чистий)і брутто або увесь капітал (рис. 6.2).

 

Рис. 6.2. Види оборотного капіталу

 

 

Політика управління поточними активами розробляється в комп­лексі з політикою управління поточними пасивами. Її зміст полягає:

1. 1)  у визначенні достатнього рівня і раціональної структури поточ­них активів;

2. 2)  у визначенні величини і структури джерел їх фінансування.

У теорії фінансового менеджменту розмежовують три типи політики, щодо управління оборотним капіталом (таблиця 6.1).

 

 

Рис. 6.3. Алгоритм розрахунку чистого оборотного капіталу

 

Таблиця 6.1. Ознаки і результат основних видів політики щодо управління оборотним капіталом

№ п/п	Вид політики	Ознаки	Результати
1	Агресивна	Висока частка короткостро­кових кредитів. Поточні акти­ви зростають швидкими тем­пами: значні обсяги запасів, дебіторської заборгованості грошових коштів. Питома вага оборотних активів у валюті балансу висока, а період їх оборот­ності – тривалий	Знімає ризик техніч­ної неплатоспромож­ності, але не забез­печує підвищену еко­номічну рентабель­ність активів
2	Консер­вативна	Зростання поточних активів утримується, їх питома вага у валюті балансу незначна; період оборотності – короткий	Забезпечує високу економічну рента­бельність активів, збільшує ризик ви­никнення технічної неплатоспроможності
3	Помірко­вана	Середній рівень короткостро­кового кредиту в джерелах фінансування; помірний рі­вень оборотності оборотних активів і їхньої питомої ваги у валюті балансу	Економічна рента­бельність активів і ризик виникнення технічної непла­тоспроможності зна­ходиться на середньо­му рівні

 

Таблиця 6.2. Матриця вибору політики комплексного оперативного управління поточними активами і поточними пасивами

Політика управ­ління поточними пасивами	Політика управління поточними активами
	консервативна	поміркована	агресивна
Агресивне	не сумісна	поміркована	агресивна
Помірковане	поміркована	поміркована	поміркована
Консервативне	консервативна	поміркована	не сумісна

 

Стратегічні цілі управління оборотними активами підприємства полягають в:

• –    оптимізації обсягів;

• –    забезпеченні ліквідності балансу;

• –    прискоренні оборотності;

• –    забезпеченні інфляційної захищеності;

• –    зниженні вартості формування.

 

Стратегія управління оборотними активами – це цілеспрямований процес приведення обсягів та складу оборотних активів у відповідність до стратегічних цілей підприємства з метою максимізації прибутку та мінімізації ризиків його діяльності.

 

Таблиця 6.3. Методичний інструментарій управління грошовими коштами

Мета управління	Методи досягнення мети
1. Забезпечення платоспроможності	Планування руху грошових коштів
2. Оптимізація розмірів грошових коштів	Управління грошовими потоками, досягнення їх синхронізації і вирівнювання
3. Оптимізація швидкості руху грошових коштів	Обґрунтований вибір банку, застосу­вання ефективних форм інкасації готівки
4. Захист від інфляційного знецінення	Контроль за залишком грошових коштів на рахунку, застосування ефективних інструментів корот­кострокового інвестування вільних грошових коштів

 

Таблиця 6.4. Методичний інструментарій управління дебіторською заборгованістю

Мета управління	Методи досягнення мети
1. Підвищення якості дебіторської заборго­ваності	Оцінка кредитоспроможності партнерів. Визна­чення максимальної суми боргу. Використання різних форм забезпечення повернення боргу (застава, гарантії, страхування)
2. Захист від інфляції	Використання у договорах фіксації цін у твердій валюті. Включення в договірні умови штрафних санкцій за несвоєчасну оплату або поставку, роз­мір яких повинен компенсувати вплив інфляції
3. Оптимізація обсягів дебіторської заборго­ваності	Застосування комерційного кредиту тільки у ви­падках, коли за рахунок цього відбувається збіль­шення обсягів реалізації
4. Підвищення швид­кості погашення дебі­торської заборгованості	Постійний контроль за ходом виконання дебі­торами своїх зобов’язань на основі АВС-методу та інформування їх у разі затримки оплати або поставки. Застосування системи цінових знижок при виконанні зобов’язань в терміни, короткий від максимальних. Використання різних форм рефінансування дебіторської заборгованості

 

Таблиця 6.5. Методичний інструментарій управління запасами сировини і готової продукції

Мета управління	Методи досягнення мети
1. Забезпечення необ­хідного розміру запасів	Нормування окремих видів запасів. Раціона­лізація господарських зв’язків з постачаль­никами і покупцями
2. Прискорення швид­кості обороту запасів	Формування запасів з урахуванням попиту на продукцію. Впровадження ефективного мар­кетингу (реклама, цінові знижки, післяпро­дажне обслуговування)
3. Мінімізація витрат щодо формування ви­робничих запасів	Оцінка економічної ефективності комерційних угод. Визначення оптимальних графіків заве­дення матеріальних ресурсів. Використання АВС – методу контролю запасів. Визначення та врахування ступеня ризику морального старіння та псування запасів у процесі їх зберігання

 

Рис. 6.4. Співвідношення економного розміру замовлення та інших показників

, (6.1)

 

де:Q –оптимальна партія завезення товарів;

О – річні обсяги реалізації товарів в натуральних одиницях виміру;

S – витрати на завезення однієї партії;

с – витрати на зберігання одиниці продукції.

Розглядаючи основні проблеми управління оборотними активами, доцільно звернути увагу на визначення стратегії управління оборотними активами та основні складові процесу управління запасами, дебіторською заборгованістю й грошовими коштами. При цьому головну увагу варто звернути на визначення оптимальних розмірів: виробничих запасів – на основі моделі Уілсона; грошових коштів – на основі моделі Баумоля і Міллера-Ора. Для здійснення оперативного управління основними складовими поточних активів пропонується застосувати ABC-метод контролю товарно-матеріальними запа­сами й дебіторською заборгованістю. Згадайте методику його проведення й продумайте, які показники необхідно аналізуватипри проведенні ABC-аналізу запасів і дебіторської заборгованості.

Вивчаючи прийоми управління складовими поточних активів, доречно зазначити, що основний зміст управління запасами зводиться до здійснення контролю за станом запасів і прийняття рішень, що націлені на економію часу й коштів за рахунок мінімізації витрат на утримання запасів, що необхідні для своєчасного виконання виробничої програми.

Основними прийомами управління дебіторською заборгованістю виступають: оцінка реальної вартості дебіторської заборгованості, зменшення обсягів дебіторської заборгованості на суму безнадійних боргів; контроль за співвідношенням дебіторської і кредиторської заборгованості; визначення розмірів знижок при достроковому погашенні сум дебіторської заборгованості боржниками, оцінка можливостей факторингу.

Головне завдання управління грошовими коштами полягає у визначенні оптимальних їх обсягів для здійснення поточної господарської діяльності. Це завдання реалізується шляхом застосування вищезазначених моделей й оперативного регулювання грошових потоків на основі платіжного календаря.

Ефективність управління фінансами значною мірою залежить від тривалості операційного, виробничого й фінансового циклів. Дайте визначення кожного з них. При цьому майте на увазі, що тривалість перелічених циклів визначається показником оборот­ності в днях.

Сутність політики управління операційними необоротними активами полягає у фінансовому забезпеченні своєчасного їх оновлення і високій ефективності використання. Інтенсивність оновлення основних засобів і нематеріальних активів визначається амортизаційною політикою підприємства. При її розробці до уваги приймаються такі фактори як: обсяги власних виробничих засобів і нематеріальних активів, методи відоб­раження в обліку їхньої реальної вартості, реальний строк використання, методи амортизації, склад і структура основних засобів, темпи інфляції, інвестиційна активність.

Оновлення основних засобів може здійснюватися в таких формах як: поточний ремонт, капітальний ремонт, придбання основних засобів. Для задоволення тимчасових потреб підприємства в основних засобах їх можна залучати в господарський оборот шляхом оренди. Важливим моментом оренди майна є розрахунок орендної плати, до складу якої включають аморти­заційні відрахування й орендний відсоток. Одним із завдань фінансової служби підприємства є фінансові обґрунтування господарських рішень, що стосуються способів залучення майна в господарський оборот.