Кейс 2.«Восьме чудо світу»

 

Засновник всесвітньо відомого фінансового клану «татусь» Ротшильд у свій час назвав складні відсотки „восьмим чудом світу”. Найбільш яскравою ілюстрацією цього «чуда» є приклад придбання у індійців білими колоністами в 1726 р. острова Матхеттен, на території якого розташована частина сучасного Нью-Йорка. Якби ця сума була покладена під 3 % річних із щорічним додаванням суми відсотків до суми боргу, то сума виплат на сьогоднішній день перевищила б вартість Нью-Йорка й Лос-Анжелеса разом узятих з усіма будинками, мостами, автомобілями, кораблями і товарами.

 

Питання і завдання для обговорення

1. 1.    Запропонуйте алгоритм для визначення сучасної вартості острова Матхеттен.

2. 2.    За яких умов можна було б забезпечити примноження вартості первісної суми інвестиції, про яку йдеться мова у кейсі?

3. 3.    Чи існує взаємозв’язок між реальними й фінансовими інвестиціями? Якщо так, то в чому він проявляється? Якщо ні, то обґрунтуйте відсутність такого взаємозв’язку.

4. 4.    Які види ризиків притаманні фінансовим інвестиціям?

 

Кейс 3. «Індекс Бігмака»

 

Британський журнал «Економіст» більше 20-ти років займається розрахунком індекса Бігмака. При цьому використовують показники вартості сендвічу «Бігмак», який продають більше, ніж в 100 країнах світу. Цей сендвіч виготовляють із однакового набору продуктів за однаковою технологією незалежно від країни.

 

Питання і завдання для обговорення

 

1. Що, на Ваш погляд, відображає індекс Бігмака?

2. Для яких цілей і за яких умов він може бути використаний? Відповідь обгрунтуйте.

3. В США сендвіч Бігмак коштує 3,41 дол., в Києві – 9,25 грн. Курс гривні по відношенню до долара 7,7. Яким повинен бути цей курс згідно з індексом Бігмака?

4.Про що засвідчують проведені розрахунки ?

Методичні рекомендації до застосування кейс-методу подані в темі 2.

 

Тематика індивідуальних навчально-дослідних завдань за темою

 

Теми есе

1. Інфляційне знецінення грошей та його вплив на прийняття фінансових рішень.

2. Методи визначення дисконтної ставки.

 

Література: 2, 3, 4, 5, 6, 7, 9, 10, 14, 12, 16, 17, 18, 21.

 

Тема 5. Управління прибутком

 

Постарайтесь отримати те,

що ви хочете,

або ж ви будете змушені

захотіти те, що отримали

(Бернард Шоу)

 

Методичні поради до вивчення теми

В умовах ринкових перетворень прибуток виступає важливим джерелом формування власного капіталу господарюючих суб’єктів. Тому управління прибутком виступає однією із ключових складових у загальній системі управління підприємством. Ефективне управління прибутком у ринковому середовищі пов’язане із впровадженням стратегічного менеджменту – ефективної концепції, що широко використовується у світовій економіці.

 

Основна мета управління формуванням прибуткуполягає у виявленні основних чинників, що визначають його кінцеві розміри й пошук резервів подальшого зростання. Найбільшу суму прибутку господарюючим суб’єктам приносить операційна діяльність. Тому при визначенні стратегічних завдань управління прибутком основна увага повинна бути приділена процесу формування прибутку від операційної діяльності. Головними чинниками, що формують операційний прибуток, виступають: обсяги діяльності, асортиментна політика, цінова політика, собівартість продукції. Доцільно зазначити, що найрозповсюдженішим механізмом управління формуванням операційного прибутку в ринкових країнах виступає система взаємозв’язку «Витрати, обсяги реалізації, прибуток». Вона дозволяє виділити роль окремих чинників у формуванні операційного прибутку й забезпечити управління цим процесом на основі дії операційного важеля. Ідея операційного важеля ґрунтується на поділі витрат на умовно-постійні й умовно-змінні.

Застосування операційного важеля передбачає низку припущень, які необхідно враховувати при його використанні:

1. 1)    стабільність продажної ціни, яка забезпечується високою еластичністю попиту на товар, що дає змогу залишатися ціні постійною і при збільшенні обсягів продажу;

2. 2)    постійні і змінні витрати правильно класифіковані та визначені й змінні витрати також є відносно стабільними;

3. 3)    можливі зміни обсягів виробництва у плановому періоді забезпечать самоокупність підприємства.

Ефект операційного важеляобумовлений різним ступенем впливу динаміки постійних і перемінних витрат на формування фінансових результатів при зміні обсягів виробництва. Чим вищий рівень постійних витрат, тим більша сила дії операційного важеля. Для проведення операційного аналізу необхідно вивчити алгоритми розрахунків наступних показників: валова маржа, коефіцієнт валової маржі, поріг рентабельності, запас фінансової міцності бізнесу, прибуток, сила впливу операційного важеля. Варто мати на увазі, що будь-які зміни виручки від реалізації породжують більш сильні зміни прибутку. Саме в цьому проявляється дія операційного важеля.

Операційний аналіз ще називають аналізом беззбитковості оскільки він дозволяє розраховувати таку суму або кількість продаж, при яких надходження грошових коштів дорівнюють їх витрачанню. Всі величини, що беруть участь у розрахунках, очищені від ПДВ. Розрахунок розпочинається з поділу витрат на умовно-постійні й умовно-змінні. Потім розраховується маржинальний дохідяк різниця між виручкою й умовно-перемінними витратами. Співставивши її з сумою виручки, розраховуютькоефіцієнт маржинального доходу.Порігрентабельностівизначають шляхом ділення умовно-постійних витрат на коефіцієнт маржинального доходу. Перевищення фактичної виручки від реалізації над порогом рентабельності складаєзапас фінансової міцності бізнесу. Плановий прибуток розраховується шляхом множення запасу фінансової міцності бізнесу на коефіцієнт маржинального доходу.

Одержання максимального прибутку можливе за умови оптимального поєднання обсягів реалізації та ціни продукції. У цьому ракурсі доречно розглянути методи формування ціни з врахуванням еластичності попиту й теорії граничних витрат і граничної виручки.

Важливою складовою процесу управління прибутком виступає його розподіл і використання. При здійсненні розподілу прибутку керуються наступними основними правилами: першочергове виконання зобов’язань перед суспільством в цілому в особі держави; забезпечення за рахунок прибутку потреб розширеного відтворення підприємства; використання прибутку на матеріальне заохочення працівників і здійснення соціально-культурних програм; відрахування прибутку до фонду виплати дивідендів. Розподіл чистого прибутку здійснюється у відповідності з розробленою політикою. Основною метою політики розподілу прибуткує оптимізація пропорцій між його частинами, що капіталізуються і споживаються. При цьому враховуються цільові установки стратегії розвитку підприємства і зростання його ринкової вартості.

При розподілі прибутку важлива роль відводиться формуванню дивідендної політики. Дивідендна політикаявляє собою складову частину загальної політики управління прибутком, зміст якої полягає в оптимізації пропорцій між частинами прибутку, що споживаються й капіталізуються. Існує три типи формування дивідендної політики: консервативна, поміркована та агресивна. При застосуванні консервативної політики можуть застосовуватись методи залишкової виплати дивідендів або метод стабільного розміру виплати дивідендів. При поміркованій політиці застосовується метод мінімально стабільної виплати дивідендів з надбавкою в окремі періоди. При агресивній політиці можуть виплачуватися як стабільні дивіденди, так і дивіденди, розміри яких постійно зростають. Вибраний підприємством метод нарахування дивідендів ідентифікується на основі дослідження динаміки коефіцієнта дивідендних виплат, який розраховують як відношення суми дивідендів, що виплачені на одну акцію і суми чистого прибутку підприємства в розрахунку на одну акцію.