11.5. Влаштування укріплених щебеневих шарів способом змішування на дорозі.

Спосіб змішування на дорозі, на відміну від способу просочування, забезпечує краще перемішування мінеральних матеріалів з в’яжучим, для влаштування основ і покриттів більш широко використовують місцеві матеріали.

Недоліками цього способу є слабке зчеплення між мінеральними частинками внаслідок використання малозв’язних в’яжучих, тривалий час формування покриття, недостатня точність дозування складових матеріалів та неоднорідність суміші.

Змішування на дорозі виконують для влаштування покриттів на дорогах ІV категорії, а також основ на дорогах ІІІ-ІV категорій. Для будівництва покриттів використовують суміші середньозернисті (максимальна фракція до 20 мм), дрібнозернисті (до 15 мм) та піщані; для влаштування основ середньозернисті та крупнозернисті (максимальна фракція до 40 мм).

Мінеральний матеріал повинен мати оптимальний склад і вологість під час обробки 1-4%. Масова частка пилуватих, мулистих та глинистих часток не повинна перевищувати 3%, у тому числі глинистих часток не більше 0,5%.

Товщина шару дорожнього одягу, який влаштовується способом змішування на дорозі, становить 8-10 см. При більшій товщині змішування проводять в два прийоми.

Технологія влаштування щебеневих шарів, укріплених органічним в'яжучим, за способом змішування на дорозі передбачає виконання таких операцій:

– підготовка основи;

 транспортування кам’яного матеріалу до місця вкладання;

 змішування мінерального матеріалу з органічним в’яжучим;

 розподіл таущільнення щебеневого шару;

– догляд за влаштованим шаром.

Після очищення основи від бруду на основу вивозять автосамоскидами основний матеріал і збирають його у валок. Якщо матеріал не оптимального складу, то вивозять добавки збирають їх у окремий валок. При допомозі спеціального шаблона перевіряють об’єм основного матеріалу та добавок. Після перевірки весь матеріал перемішують автогрейдером до отримання однорідної суміші.

Для приготування сумішей з кам’яних матеріалів і органічних в’яжучих можуть використовуватись автогрейдери й дискові борони, а для дрібнозернистих сумішейсамохідні дорожні фрези та змішувальні машини.

При перемішуванні автогрейдером кам’яний матеріал розрівнюють на ширину, яка приблизно на 1м менша від ширини покриття чи основи. В’яжуче розливають автогудронатором за декілька прийомів у розрахунку 1,5-2,0 л/м²за один прийом. Після кожного розливу матеріал попередньо перемішується автогрейдером за 5-6 кругових проходів або дисковими боронами за 3-4 проходи по одному сліду. При останньому проході автогудронатора розлив в’яжучого в кількості 1,0-1,5 л/м²здійснюють лише в місцях із сухою поверхнею.

Остаточне перемішування виконують автогрейдером, який збирає матеріал у валок, а потім розрівнює його на потрібну ширину. При товщині шару кам’яного матеріалу 0,25-0,3 м в щільному стані автогрейдер виконує 25-40 кругових проходів, при товщині 0,3-0,4 м до 60 кругових проходів.

При сумісній роботі автогрейдера й дорожньої фрези попереднє перемішування після кожного розливу виконує дорожня фреза за 2 проходи по одному сліду. Для остаточного перемішування необхідно 10-15 проходів фрези та 20-30 кругових проходів автогрейдера.

Якщо передбачається застосування мінерального порошку, то його рекомендують уводити в суміш після останнього розливу в’яжучого в процесі остаточного перемішування.

Готова суміш розрівнюється й профілюється автогрейдером по всій ширині основи або покриття за 5-7 кругових проходів. При цьому перевіряється товщина шару, рівність поверхні й правильність поперечного профілю.

Ущільнення розподіленої суміші виконують самохідними пневмоколісними котками або котками з гладкими вальцями масою 6-10 т за 3-5 проходів по одному сліду. Рух котків ведуть від країв до середини з перекриттям суміжних проходів на 1/3 ширини вальців.

Остаточне ущільнення й формування влаштованого шару відбувається під дією коліс транспортних засобів. Протягом 15-20 днів здійснюється догляд за влаштованим покриттям при ущільненні котками з металевими вальцями і протягом 5-10 днів при ущільненні пневмоколісними та вібраційними котками. Тривалість догляду за основами скорочується вдвічі.

Після завершення процесу формування на покритті влаштовують поверхневу обробку.

Якщо коефіцієнт ущільнення основи становить 0,92-0,98 від оптимального, тоді дозволяється відразу ж влаштовувати по ньому покриття. Якщо покриття планують виконати на наступний будівельний сезон, то по основі необхідно виконати поверхневу обробку.