9.6. Охорона праці й навколишнього середовища при влаштуванні основ і покриттів з укріплених ґрунтів.

При укріпленні ґрунтів в'яжучими матеріалами з використанням різноманітних добавок має бути передбачена максимальна механізація виробничих процесів, забезпечена техніка безпеки при роботі на машинах і прийняті заходи щодо обмеження впливу на робітників шкідливих та ядучих речовин.

Робітники повинні використовувати спецодяг, який передбачений відомчими нормами. При укріпленні ґрунтів бітумними матеріалами робочі повинні використовувати захисні окуляри, респіратори, рукавиці й комбінезонами, а при роботе з дьогтем й пеком, окрім того – фільтруючими протигазами.

Особливо суворо необхідно дотримуватись техніки безпеки при укріпленні ґрунтів синтетичними смолами (карбамідною, фурфурол-аніліновою тощо). Необхідно виключити можливість попадання смол на шкіру людей, звести до мінімуму перебування людей в атмосфері, що містить пари аніліна й фурфурола. Для цього потрібно, щоб робочі, що зайняті розливом смол, використовували протигази, гумові чоботи, рукавиці, фартухи й розташовувались з навітряного боку. На місці робіт повинні бути розчинники (ацетон, спирт), чиста вода, нейтральне мило, вата, щоб змити смолу в разі її попадання на шкіру.

У разі використання ФАС тривалість безперервної роботи на машинах, які виконують розлив смоли, не повинна перевищувати чотири години в холодну й помірну погоду та дві години в жарку погоду. Забороняється обробка ґрунту цими матеріалами в жарку безвітряну погоду.

Фурфурол, анілін, карбамідні й інші смоли зберігаються в металевих ємностях з горловинами, що герметично закриваються й опломбовуються, та мають попереджувальні написи "Яд" і "Вогненебезпечно".

При роботі грунтозмішувальної машини забороняється перебування сторонніх осіб ближче ніж 15 м. Сопла машини прочищають, перебуваючи збоку від робочих органів. При заправці машини бітумними матеріалами забороняється перебувати поблизу перекачувальних механізмів і шлангів.

У разі розподілу в'яжучих матеріалів автогудронатором перевіряється: справність та надійність всіх робочих органів машини, наявність вогнегасників. Під час розливу бітуму забороняється перебувати ближче 10 м від розподільних труб автогудронатора.

При використанні для укріплення ґрунту органічних в'яжучих не допускати попадання цих матеріалів на узбіччя й смугу відведення.

10. Влаштування шарів дорожнього одягу з щебеню, укріпленого неорганічними в'яжучими

10.1. Застосування кам’яних матеріалів, оброблених неорганічним в’яжучим, в конструкціях дорожнього одягу.

Щебеневі шари дорожнього одягу, укріплені неорганічними в’яжучими, використовують в основах усіх категорій автомобільних доріг, а також покриттях доріг IV-V категорій з улаштуванням двошарової поверхневої обробки. Такі шари влаштовують в суху погоду при середньодобовій температурі повітря не нижче 5^оС.

Для приготування сумішей укріплених кам’яних матеріалів використовують: щебінь рядовий або фракціонований з природних гірських порід, шлаковий щебінь, гравій, щебінь з гравію, штучні кам’яні матеріали (керамдор і т.п.), гравійно-піщані суміші, пісок природній та з відходів подрібнення, а також інші матеріали (ракушняк, слабі вапняки, піщаники тощо) з вмістом глинистих часток не більше 5%.

Зерновий склад кам’яних матеріалів має відповідати вимогам оптимальних кривих. Вміст в кам’яному матеріалі грудок глинистих частин крупніше 5 мм не повинен перевищувати 25%. В гравійні суміші з метою підвищення міцності основ і покриттів рекомендується додавати щебінь в кількості 25-30%.

Для укріплення кам’яних матеріалі використовують: цемент, гранульовані доменні та фосфорні шлаки, золи виносу сухого відбору, золошлакові суміші.

Укріплення щебеневих шарів неорганічним в’яжучим здійснюють способами просочування та перемішування.

Спосіб просочуванняполягає у розподілі мінерального в’яжучого по поверхні вкладеного щебеневого шару з подальшим ущільненням. Такі основи мають значно вищу жорсткість і стійкість проти зсуву в порівнянні з неукріпленими в’яжучими щебеневими шарами, а також більшою в 1,5-2,5 рази здатністю витримувати навантаження весною.

Шари, влаштовані за способом просочування, класифікують в залежності від мінерального матеріалу, виду та стану в’яжучого, послідовності виконання робіт, методу ущільнення й вдавлювання компонентів суміші.

Найбільш часто застосовують просочення щебеню цементнопіщаною сумішшю, оскільки така конструкція мало змінює свій об’єм при тужавленні та має оптимальну жорсткість. Однак щебеневий шар може просочуватись на різну глибину внаслідок зависання цементного розчину між окремими щебінками, що знижує однорідність влаштованого шару. Навпаки, цементноводна суспензія рівномірно проникає в щебеневий шар без зависання й на більшу глибину, але в такому разі спостерігаються значні втрати суспензії.

У районах з суворими кліматичними умовами доцільно застосовувати просочування щебеню сухою цементобетонною сумішшю з послідуючим зволоженням поверхні шару. Позитивним в цьому методі є те, що суха суміш краще проникає в пустоти між окремими щебінками, а її приготування можна здійснити заздалегідь і транспортувати на значні відстані. Недолік вимивання мінерального в’яжучого з конструкції дорожнього одягу водою в перший місяць після влаштування та в період зволоження.

Мінімальна товщина шару щебеню з просоченням мінеральним в’яжучим або обробленого в’яжучим в установці, приймається не менше ніж 10 см; грубоуламкового ґрунту й піщано-гравійних сумішей, укріплених мінеральним в’яжучим, 15 см.

Ущільнення шару й вдавлювання в нього матеріалу просочення виконують вібраційними, кулачковими та пневмоколісними котками. Шари з маломіцного щебеню ущільнюють пневмокотками й легкими вібраційними котками масою до 6т, шари з міцного щебеню вібраційними та гладковальцевими котками масою більше ніж 6 т.

Спосіб перемішуванняздійснюють з використанням стаціонарних установок примусової дії типу ДС-50 або безпосередньо на дорозі. Одержані суміші відрізняються від сумішей, влаштованих за способом просочування більшою однорідністю, міцністю та морозостійкістю. Проте технологія їх приготування складніша, оскільки передбачає застосування змішувальних установок.