4.4. Контроль якості при влаштуванні покриттів нижчого типу

Підвищення ефективності та якості робіт при влаштуванні покриттів нижчого типу можна досягти за рахунок ряду заходів.

Конструкцію дорожнього одягу з ґрунтовими поліпшеними покриттями приймають серповидного профілю. У такому разі не порушується структура земляного полотна, яке ущільнене укочуванням та рухом автомобілів, не потребуються витрати механічної енергії на розпушування щільного ґрунту та його подрібнення. При напівкоритному профілі ускладнене ущільнення основи, гірше забезпечується відведення води з поверхні покриття. Його доцільно застосовувати лише при укріпленні ґрунту вапном.

Для поліпшення ґрунтів можна використовувати різноманітні домішки, від правильного вибору яких залежить вартість і міцність дорожнього покриття.

Лабораторним шляхом визначають оптимальний склад ґрунтової суміші. Якщо ґрунти підібрані невдало, не відповідають вимогам оптимального складу, то міцність покриття й його експлуатаційні якості сильно знижуються. Уведення в ґрунтову суміш СаСl₂ забезпечує краще його ущільнення й формування покриття у процесі його експлуатації, оскільки підтримує ґрунт в дещо вологому стані.

Дорожні машини для перемішування ґрунту з добавками вибирають на основі техніко-економічних розрахунків. Приготування оптимальної суміші в кар'єрній установці забезпечує кращу якість суміші. Дещо гірша отримується суміш при її приготуванні на дорозі грунтозмішувальними машинами та дорожніми фрезами. Самохідні та навісні розподільники забезпечують більш рівномірний розподіл домішок чи готової суміші, ніж автогрейдери.

У процесі виконання робіт по поліпшенню ґрунтових доріг домішками контролюють якість використаного ґрунту й домішок, їх кількісне співвідношення, рівномірність перемішування, вологість, якість ущільнення, геометричні розміри влаштованого покриття. Якість матеріалі перевіряють шляхом зовнішнього огляду та в лабораторії, яка, підбирає склад оптимальної суміші. Вологість ґрунту перевіряють до перемішування, а в готовій суміші – перед ущільненням. При необхідності додаткового зволоження суміші розподіляють воду в кількості 5–45 л/м² (в суху погоду норма витрати води збільшується на 2-3%, у вологу – зменшується). Якщо температура повітря висока й ґрунт швидко висихає, для утримання вологи вводять хлористий кальцій. Якщо ґрунт перезволожений, а умови для його просушування відсутні, то в ґрунт добавляють негашене вапно.

Якість приготованої суміші перевіряють шляхом зовнішнього огляду на місці виконання робіт, склад суміші визначають в лабораторії. Правильність складу суміші перевіряють пробним розпушенням і визначенням пластичності (для піщано-глинистих сумішей), на підставі записів в журнал виконання робіт, аналізу вирубок, які проводяться в кількості по одній вирубці на 1 км покриття.

Після завершення робіт поверхня дороги повинна мати правильний поздовжній і поперечний профілі, необхідну ширину й товщину поліпшеного шару покриття, ефективне водовідведення. Якість водовідведення перевіряють шляхом нівелювання або візирками, за відсутності вимірювальних засобів – візуально. Розміри канав по глибині й ширині не повинні відхилятись від проектних більш ніж на 5 см. Товщину влаштованого покриття перевіряють не менш ніж на двох поперечниках на 1 км дороги, для чого пробивають по 3–5 лунок на кожному поперечнику. Ширину покриття та його рівність контролюють не менше ніж на 3–4 поперечниках на кожному кілометрі. Правильність поперечного профілю перевіряють шаблоном або нівелюванням.

Допустимі відхилення покриття, після його влаштування, від проектних розмірів повинні бути не більше: по ширині 10см; по висоті – 5см; по товщині – 10% (для доріг, які поліпшені гравієм) та 15% (для доріг, які поліпшені іншими матеріалами);поперечних похилів – 5^о/_оо. Просвіт під 3-метровою рейкою має бути не більше 20 мм. При візуальному огляді в поздовжньому профілі поверхні дороги повинна бути рівною, одноманітною, без западин, хвиль та бугрів.