13.1. Застосування цементобетону в конструкціях дорожнього одягу.

Цементобетонце штучний кам’яний матеріал, утворений в результаті формування й тужавлення бетонної суміші, що складається з щебеню (гравію), піску, цементу, води і спеціальних добавок, які взяті в певному (раціональному) співвідношенні.

Цементобетонні покриття мають високу міцність, тривалий час служби до капітального ремонту, значну тривалість будівельного сезону. Поряд з позитивними якостями, такі покриття мають ряд недоліків: тривалий час тужавлення й набору необхідної міцності бетону, необхідність влаштування деформаційних швів, складність ремонту.

Цементобетонні покриття поділяють:

 за технологією будівництва  монолітні, збірні та збірно-монолітні;

 за кількістю шарів  одно- та двошарові;

 за армуванням  неармовані, армовані звичайною та попередньо напруженою арматурою;

 за видом бетону  з важкого та легкого бетону.

Найбільшого поширення набули монолітні цементобетонні покриття, які будують переважно на дорогах I-ІI категорій, а при відповідному техніко-економічному обґрунтуванні й на дорогах ІІІ-IV категорії.

Дорожні одяги з цементобетонним покриттям відносяться до покриттів жорсткого типа (рис. 11.1) та мають такі конструктивні шари: цементобетонне покриття; вирівнюючий шар; основа (щебенева, гравійна або грунт, укріплений в’яжучими); додатковий шар основи (піщаний, гравійний, щебеневий).

Товщину бетонного покриття призначають з урахуванням інтенсивності руху та матеріалу основи в межах від 18 до 24 см. У двошарових покриттях для нижнього шару використовують, як правило, менш міцний і морозостійкий бетон, а товщину верхнього шару приймають не менше ніж 6 см.

При влаштуванні монолітного покриття в ковзкій формі основу влаштовують з ґрунтів або кам’яних матеріалів, укріплених мінеральними в’яжучими, шириною не менш ніж на 2,1 м більше ширини покриття для проходу робочих машин по міцній та рівній основі.

Для зменшення напружень, які виникають при добових та сезонних коливаннях температури повітря, в цементобетонних покриттях влаштовують температурні шви розширення, поперечні та поздовжні шви стиснення, робочі шви.

Рис. 11.1 Конструкція дорожнього одягу з цементобетонним покриттям.

а при влаштуванні в ковзкій опалубці, бпри влаштуванні з використанням рейко-форм;

1 покриття, 2 – вирівнюючий шар, 3основа, 4додатковий шар основи, 5земляне полотно, 6укріплена смуга, 7смуга основи (1,05 м).

Шви розширення забезпечують можливість подовження плит при нагріванні бетону. Відстань між поперечними швами розширення приймають в залежності від типу основи, товщини покриття, армування, клімату та температури повітря при укладанні бетону. Шви влаштовують у покритті, як правило, за допомогою прокладок з деревини шириною 2-3 см і заповнюють зверху мастикою. З’єднувальні штирі у швах розширення перешкоджають зміщенню плит одна відносно іншої, тому вони повинні вільно переміщатись в тілі бетону.

Шви розширення обов’язково влаштовують на примиканнях до мостів, шляхопроводів, у місцях пересічення бетонних покриттів в одному рівні тощо.

Поперечні шви стиснення (удавані шви) розташовують між швами розширення з метою забезпечення скорочення плит при усадці, охолодженні та висихання бетону. У поперечних швах стиснення покриття розрізають на 1/4 товщини шару бетону й заповнюють водонепроникним матеріалом.

Поздовжні шви стиснення (жолоблення) влаштовують за типом удаваних швів між суміжними смугами при ширині покриття більш ніж 4,5 м. У поздовжніх швах стиснення покриття розрізають на 1/3 товщини шару бетону й заповнюють водонепроникним матеріалом. З’єднувальні штирі у швах стиснення, на відміну від швів розширення, не обмазують бітумом. Шви жолоблення влаштовують через один шов стискання на слабких основах або при насипах більш ніж 3 м.

Робочі шви виконують при закінченні робочої зміни або вимушеної зупинки робіт, які бажано суміщати з черговим швом розширення або стиснення.