4. Влаштування дорожнього одягу з покриттям нижчого типу

4.1. Область застосування та конструкція ґрунтових поліпшених доріг

До нижчого типу відносять покриття з ґрунтів, зміцнених чи поліпшених різними місцевими матеріалами, а також покриття, які влаштовуються із використанням дерева, суцільні та колійні.

Покриття нижчого типу використовують на дорогах V категорії за добової інтенсивності руху до 200 автомобілів, на дорогах IV категорії при першій черзі будівництва, на дорогах інших категорій при стадійному будівництві. Їх влаштовують на дорогах сільськогосподарського та промислового призначення, на під’їздах до кар’єрів, баз, залізничних станцій, а також на тимчасових автомобільних дорогах, які слугують нетривалий час до 2-3 років. Інтенсивність руху на тимчасових дорогах може значно перевищувати 200 авт/добу. Їх споруджують у тимчасових кар’єрах, на лісозаготівлях, на період будівництва різних об’єктів промисловості, для обслуговування газо- й нафтовидобування.

Переваги покриттів нижчого типу порівняно з іншими зумовлені простотою технології їх влаштування, незначними транспортними витратами і малою кошторисною вартістю будівництва.

Недоліками таких покриттів є короткий термін їх служби, низькі транспортно-експлуатаційні показники (особливо в період дощів) та відносно великі витрати на ремонт.

Покриття нижчого типу влаштовують в основному серповидного (рис. 4.1) та інколи напівкоритоподібного профілів.Як правило покриття складаються з двох шарів, товщина кожного з них приймається в межах від 8 до 15 см. Наявність значних поперечних похилів проїзної частини й узбіч забезпечує швидкий відтік води з дороги та її просушування.

Рис. 4.1. Серповидний поперечний профіль ґрунтової поліпшеної дороги

Для влаштування покриттів нижчого типу застосовують ґрунти оптимального складу, де піщані, пилуваті та глинисті частинки перебувають в певному співвідношенні. Такі ґрунти мають достатню щільність, зв’язність та стійкість при різній вологості. Гранулометричний склад оптимальної піщано-глинистою суміші наведено в табл. 4.1.

Таблиця 4.1

Гранулометричний склад оптимальної піщано-глинистою суміші

Шар	Вміст часток, % до маси, при розмірі отвору сита, мм
	2	1	0,5	0,25	0,05
Верхній	80–100	50–80	40–60	30–50	25–35
Нижній	80–100	–	35–60	20–50	10–30

Примітки: 1. Грунти, що проходять крізь сито з розмірами отворів 0,5 мм повинні мати межу текучості для верхнього шару не більше 35, для нижнього – не більше 25. Число пластичності має бути 4–8% для верхнього шару і не більше 6% – для нижнього.

2. Нижні межі процентного вмісту часток, дрібніших за 2 мм, беруть для використання в ролі поліпшуваних домішок для гравелистих пісків.

Піщані частки складають скелет суміші, пилуваті частки заповнюють пори піщаних часток, а глинисті ґрунти заповнюють більш мілкі пори й забезпечують зчеплення всієї маси ґрунту в цілому.

Ґрунти оптимального складу можуть бути на окремих ділянках дороги чи в кар’єрах, але частіше всього їх складають з двох-трьох ґрунтів на дорозі чи в кар’єрі. Підбір складу суміші проводять в лабораторії за методом трикутних координат.

Застосування скелетних добавок замість піску або в однакові їх кількості забезпечує більшу міцність покриття (більший модуль пружності) та більший коефіцієнт тертя суміші. Чим крупніші добавки (до 80 мм), тим більше міцність та працездатність покриття. При проектуванні оптимальних сумішей враховують не лише склад вихідних матеріалів, але й природні умови. В районах із сухим кліматом в суміші повинно бути більше глинистих часток, які забезпечують зв’язність ґрунту. В районах з надмірним зволоженням більше повинно бути піщаних та крупноскелетних частинок, що забезпечують стійкість скелету ґрунту.

Для влаштування ґрунтових покриттів використовують: гравійні й піщано-гравійні матеріали, відходи кар’єрів і щебеневих заводів, металургійні й котельні шлаки, крейду, черепашник, відходи заводів з виготовлення силікатної цегли тощо.

Ґрунти зміцнюють при оптимальній вологості з попереднім підпушенням їх на глибину, яка забезпечує одержання проектної товщини зміцнюваного шару. При виконанні робіт в суху погоду ґрунт потрібно поливати водою.

При належному утриманні й своєчасному поточному ремонті на покриттів утворюється щільна кора, поверхні рівна й гладка, що збільшує терміни роботи дороги. На ділянках доріг з покриттям нижчого типу, де погіршені умови руху (підйоми, понижені ділянки доріг з недостатнім водовідведенням), в якості покриття слід застосовувати кам’яну бруківку.

Будівництво дорожнього одягу нижчого типу слід вести поточним методом, комплексним загоном. Увесь комплексний процес розбивається на декілька захваток, на кожній з яких виконують певні операції й працюють окремі ланки.