4.5. Охорона навколишнього середовища та техніка безпеки при влаштуванні покриттів нижчого типу

Дороги місцевого значення прокладають з мінімальним порушенням навколишнього середовища. Для цього намагаються використовувати землі, що непридатні для ведення сільського господарства, або землі гіршої якості, що не покриті лісом і чагарниками. В усіх випадках при прокладанні траси слід враховувати цінність земель, які відведені під будівництво дороги, а також враховувати розу вітрів, щоб забезпечити краще провітрювання придорожньої смуги.

Перед спорудженням земляного полотна має бути знятий родючий шар, а після закінчення його зведення всі площі, які відведені тимчасово на період будівництва дороги, в том числі тимчасові кар'єри, повинні бути покритими родючим шаром і приведені до стану, придатного до сільськогосподарського використання.

При розробленні кар'єрів, транспортуванні ґрунту, при влаштуванні покриття необхідно дотримуватись заходів щодо попередження утворення пилу та його розповсюдження на прилеглих територіях.

Для зведення земляного полотна та влаштування покриття рекомендується використовувати місцеві матеріали та відходи промисловості – терикони шахт, котельні та металургійні шлаки, золу теплових електростанцій та інше.

При будівництві покриттів нижчого типу необхідно дотримуватись правил техніки безпеки. Під час роботи грунтозмішувальних машин забороняється перебування сторонніх осіб позаду машин ближче 15 м. При сумісній роботі двох і більше самохідних машин (котків, розподільників матеріалів), які рухаються одна за одною, дистанцію між ними приймають не менше 10 м.

При використанні для розподілу щебеню й гравію самохідного розподільника у приймального бункера має перебувати дорожній робітник, під'їзд та від'їзд хід автосамоскидів дозволяється по його сигналу або сигналу машиніста укладальника. Робочий слідкує за тим, щоб у бункер укладальника не потрапляли сторонні предмети. Під час роботи робочим забороняється перебувати в бункері машини чи в кузові автомобіля-самоскида, очищувати бункер розподільника, вимірювати товщину вкладеного шару, регулювати положення віброплити або замінювати ремені вібраторів.

Ділянка дороги, де проводяться роботи, повинна бути закрита для руху транспорту загального користування, мають бути встановлені огородження місця виконання робіт і розставлені дорожні знаки, а також влаштований об'їзд.

5. Влаштування основ і покриттів із щебеню, гравію та місцевих матеріалів

5.1. Область застосування дорожніх одягів і покриттів з кам’яних матеріалів.

Шари з щебеню, гравію та інших місцевих кам’яних матеріалів використовують для влаштування основ дорожнього одягу автомобільних доріг всіх категорій та покриття доріг нижчих категорій в ІІV дорожньо-кліматич­них зонах. Перевага таких шарів: простота технології будівництва й ремонту, низька собівартість будівельних робіт, розповсюдженість матеріалів для їх влаштування, більш висока міцність у порівнянні з ґрунтовими шарами. Недоліками шарів з щебеню й гравію є швидке розшарування покриттів, значні транспортні витрати на їх влаштування, підвищена вібрація та інтенсивне стирання шин автомобілів при русі по таких покриттях.

Щебеневі шари влаштовують способом заклинювання. Суть цього способу полягає в тому, що в верхніх частині шару, в пустотах між крупними щебінками, розташовується дрібний щебінь, який розклинює каркас з крупних складових і перешкоджає зсувам крупних частинок одна відносно одної. Тобто в таких шарах проявляються властивості структур лише контактного типу. Міцність таких шарів залежить від сили тертя між сусідніми частинками щебеню, тому що сили зчеплення в щебеневих шарах дуже малі.

Міцність щебеневого покриття, влаштованого способом заклинювання, забезпечується правильним підбором гранулометричного складу і форми щебінок, а також застосування щебеню з міцних гірських порід.

У разі влаштування шару з маломіцного щебеню, заклинювання здійснюється як меншими фракціями щебеню, так і частинками, які утворюються при руйнуванні основної фракції. Такий спосіб влаштування покриття називають самозаклинюванням. Кам’яний пил, що утворюється при роздавлюванні зерен щебеню, може підвищити сили зчеплення шару вцілому.

Гравійні шари складаються з часток гальки, піску і ґрунту, тому в них проявляються властивості структур як контактного, так і коагуляційного типу. Такі покриття влаштовують способом щільних сумішей. Для цього використовують матеріал з оптимально підібраним фракційним складом, що забезпечує максимальне зближення його часток при ущільненні.

Міцність гравійних шарів може бути підвищена підбором найбільш щільної суміші, покращенням форми зерен (дроблннням), ущільненням сумішей і забезпеченням оптимальної вологості. У разі необхідності додавання в гравій ґрунту перевагу віддають суглинку (8-12% від маси гравію).

Якщо вміст дрібних часток завеликий, тобто їх об’єм перевищує об’єм простору між крупними частинками, контакт між останніми порушується і вони мають нестабільне положення. Міцність гравійного шару при цьому зменшується. Якщо кількість дрібних часток недостатня, простір між крупними частинками лишається незаповненим. Внаслідок цього полегшується рухливість крупних частинок одна відносно одної, збільшується паро- і водопроникність, зменшується міцність.

Мінімальна товщина щебеневих і гравійних шарів повинна складати на піщаній основі 15 см, а на міцній основі – 10 см, незалежно від результату розрахунку на міцність дорожнього одягу. Поряд з цим, найменша товщина таких шарів повинна перевищувати в 1,5 рази розмір зерен конструктивного матеріалу (рис. 5.1).

Ширина основи з щебеню і гравію повинна бути більшою від ширини покриття на 0,5-0,75 м з кожного боку конструкції з присипними узбіччями.

Рис. 5.1. Поперечний профіль дороги з щебеневим покриттям:

1 – рослинний шар; валок з щебеню; 3 – суцільний дренуючий шар під узбіччями; 4 – укріплене узбіччя (засів трав); 5 – укріплена смуга; 6 – щебеневе покриття; 7 – піщана основа.

Об’єм кам’яного матеріалу в насипному вигляді визначають з урахуванням запасу на ущільнення. Для щебеневих оптимального складу (щебінь марки 800 фракції 40-70 і 70-120 мм) і піщано-гравійних сумішей приймають коефіцієнт ущільнення 1,25...1,30, а для щебеню марок 300-600 і шлаку 1,3...1,5.

Щебеневі основи і покриття влаштовують із щебеню, що відповідає вимогам будівельних норм. Міцність і морозостійкість кам’яних матеріалі регламентують залежно від категорії автомобільної дороги (окремо для основ і покриттів).