11.6. Контроль якості робіт при влаштуванні щебеневих шарів.

При влаштуванні основ і покриттів із кам’яних матеріалів, які оброблені органічним в’яжучим, організовується контроль за якістю вихідних матеріалів, технологією приготування сумішей і чорного щебеню, а також за виконанням будівельних робіт

Якість мінеральних матеріалів контролюють за їх фізико-механічними властивостями, зерновому складу, вмістом пилуватих і глинистих часток. Для в’яжучих матеріалів перевіряють  глибину проникнення, в’язкість, температуру в момент використання, зчеплення в’яжучого з кам’яним матеріалом.

З кожної партії мінерального порошку беруть одну пробу масою 1 кг; а з партії органічного в’яжучого  2-3 кг.

У разі використання кам’яних матеріалів, які отримані в результаті киркування старого гравійного чи щебеневого покриття, проби для визначення зернового складу відбирають через кожні 0,5 км загальною масою 8-10 кг з валика.

Температуру в’яжучого під час його підготовки контролюють не рідше ніж через 2 години. В’язкість в’яжучого визначають після його підготовки в котлі, повторно перевіряють через 4 години, а складеного в’яжучого - через 2 год.

Показник зчеплення органічних в’яжучих і кам’яних матеріалів перевіряють кожного разу при зміні складових суміші.

При влаштуванні поверхневої обробки та просочуванні контролюють якість матеріалів, розміри щебінок, норму розсипання, норму й рівномірність розливу в’яжучих, температуру в’яжучих, своєчасність розсипання кам’яних матеріалів після розливу в’яжучих. Використання сирих та забруднених матеріалів забороняється.

Під час укочування слідкують за тим, щоб не відбувалося надлишкового дроблення щебеню. У місцях поздовжніх стиків слідкують за тим, щоб не утворювалось надлишку бітуму. Для забезпечення потрібної норми розливу в’яжучого сопла автогудронатора мають бути чистими, бітумний насос справний, температура в’яжучого  в межах норми.

При змішуванні в установкахконтролюютьякість матеріалів,температурний режим на етапах приготування чорного щебеню та сумішей, а також при вкладанні і ущільненні гарячих та теплих щебеню й сумішей.

При змішуванні на дорозіконтролюють вологість кам’яного матеріалу, а через кожні 25 мшаблоном постійність об’єму валика суміші до та після оброблення. У разі використання активаторів та поверхнево-активних речовин перевіряють правильність їх дозування. Також контролюють норму й рівномірність розливу, якість попереднього та остаточного перемішування.

Якість суміші перевіряють за зовнішнім виглядом (однорідна суміш без включень необроблених часток і згустків в’яжучого) та фізико-механічними властивостями проб, які відбираються через кожні 0,5 км. Неоднорідність суміші виправляється шляхом додавання в’яжучого або кам’яного матеріалу та додаткового перемішування.

При всіх способах виконання робіт через кожні 100 м визначають товщину шару металевою лінійкою, правильність поперечного профілю шаблоном, рівність поверхнітриметровою рейкою.

Ступінь ущільнення збудованих основ і покриттів за способом просочування та з чорного щебеню перевіряють пробним проходом важкого котка масою не менше 15 т під час його руху структура матеріалу залишається непорушною та без утворення хвиль попереду вальців котка.

Під час приймання робіт з улаштування основ і покриттів із щебеню, укріпленого органічним в'яжучим, допустимі відхилення від проектних мають бути не більше: по ширині  10 см; товщині  10%; поперечний похил 5^о/_оо; просвіт під 3-метровою рейкою  7 мм.

Поверхні основи або покриття повинна бути однорідною, однакового кольору, без жирних та сухих місць, без крупних включень. Приймання проводиться до влаштування поверхневої обробки.