14. Влаштування основ і покриттів з нетрадиційних Сумішей

14.1. Влаштування покриттів з вологих органо-мінеральних сумішей.

Загальні відомості.

Вологі органо-мінеральні суміші (ВОМС) це бетони з уповільненим формуванням структури, одержані після ущільнення раціонально підібраних, уведених і перемішаних складових у такій послідовності: щебінь, висівки, вода, активатор, органічне в’яжуче.

ВОМС використовують у шарах основи та покриття дорожніх одягів полегшеного типу на ділянках з легкими та ускладненими умовами руху, а за складаних умов в основи та лише нижні шари покриття. На дорогах з часткою вантажних автомобілів більш ніж 50% проектують покриття з пористих ВОМС, при малій інтенсивності руху (до 1000 авт/добу)щільних сумішей. Товщину шарів з ВОМС приймають переважно 4-5 см в ущільненому стані.

Переваги використання ВОМС: значне подовження будівельного сезону, екологічність процесів приготування та вкладання сумішей, економія енергетичних і трудових ресурсів, простота технології ремонту шарів с цих сумішей, порівняно з гарячими асфальтобетонними сумішами.

Недоліками ВОМС є тривалий час формування структури та необхідність застосування спеціальної технології догляду за шарами з цих сумішей, гірші показники міцності та деформативності порівняно з гарячими асфальтобетонними сумішами.

Для приготування ВОМС використовують асфальтозмішувальні установки, які додатково обладнують пристосуваннями для дозування й подачі води або вапнякового молока. Перевагу надають „теплій” технології приготування сумішей, при якій її складові підігріваються до температури 70-80^оС.

Вимоги до складу й компонентів ВОМС.

У якості основного заповнювача в складі ВОМС використовують щебінь з природних кам’яних порід, гравій та металургійні шлаки, а також щебінь з пісковиків, мергелистих вапняків і сланців при вмісті глинистих часток не більше ніж 5%. Для підвищення водостійкості й поліпшення фізико-механічних властивостей матеріалу вміст найбільшої фракції щебеню слід обмежувати на рівні 40% за масою мінеральних компонентів. Піщана фракція сумішей складається з штучних або природних пісків різної крупності, у складі яких глини також повинно бути не більше ніж 5%.

Роль органічного в’яжучого в складі ВОМС виконують рідкі бітуми марок СГ та МГ, кам’яновугільні дьогті, важкі смолисті та високосмолисті нафти, сировина для приготування бітуму. В’язкість таких речовин за стандартним віскозиметром з отвором 5 мм при температурі 60^оС має бути в межах 40-120^оС. Розрідження в’яжучого досягають за допомогою добавок моторного пального, мазуту та кам’яновугільного масла.

До складу ВОМС додають воду, яка повинна відповідати властивостям питної води.

Вимоги до мінеральних порошків аналогічні нормативам на гарячі асфальтобетонні суміші.

Для активації поверхні мінеральних зерен використовують гашене вапно (пушонку) у вигляді вапнякового молока або порошку, портландцемент, промислові відходи з високим вмістом вапна. Кількість активатора приймають не більше 3% для вапна або 4% для цементу.

На практиці орієнтовну витрату компонентів суміші визначають за проектом або нормативними документами, а потім уточнюють за результатами лабораторних випробувань.

Технологія влаштування шарів з ВОМС.

Шари дорожнього одягу з ВОМС влаштовують при температурі повітря не вище 30^оС і не нижче мінус 10 ^оС.

Технологічна послідовність влаштування шарів з ВОМС:

– підготовка основи;

 приготування суміші в стаціонарних змішувальних установках;

 транспортування суміші до місця виконання робіт;

 укладання суміші;

 ущільнення шару;

– догляд за готовим шаром.

ВОМС готують в стаціонарних змішувачах з примусовим перемішуванням з мінеральних матеріалів, активатора та води при звичайній температурі та нагрітого до робочої температури органічного в’яжучого. Готова суміш відвантантажується в кузов автосамоскида для транспортування до місця вкладання або ж зберігається в буртах, якщо температура повітря не перевищує 10 ^оС.

ВОМС вкладається за допомогою автогрейдерів, самохідних щебне- та асфальтоукладальників. Суміжні смуги ВОМС вкладаються без змазування країв рідким бітумом.

Укочування шару з ВОМС доцільно здійснювати котками на пневматичному ходу з тиском у шинах 0,7-0,9 МПа, які рівномірно ущільнюють шар по товщині. За відсутності пневмокотків ущільнення починають легкими котками з гладкими вальцями масою 6-8 т. за 5-10 проходів по одному сліду, а завершують важкими масою 10-16 т за 15-20 проходів. У кожному випадку точна кількість проходів котка визначається пробним ущільненням.

Ущільнення завершують за умови, що середня щільність матеріалу в покритті дорожнього одягу становить 0,96 від середньої щільності переформованих з нього зразків.

Рух транспорту відкривають відразу ж після ущільнення, але з обмеженням його швидкості до 40 км/год.

Протягом 30 днів за покриттям роводять догляд, під час якого регулюють рух транспорту по ширині покриття, ліквідують можливі дефекти.

Досить часто на покритті з ВОМС влаштовують захисний прошарок з метою його захисту від передчасного руйнування під дією транспортних навантажень та природних факторів.

Контроль якостівлаштування шарів з ВОМС виконують на всіх етапах робіт. На заводі перевіряють якість компонентів, точність їх дозування, якість перемішування та температуру приготування. Один раз за зміну відбирають пробу масою 4-5 кг для поточного контролю якості суміші: вологості, середньої щільності, водонасичення та механічних показників.

Під час влаштування покриття візуально контролюють якість суміші, а також перевіряють її температуру під час вкладання та ущільнення.

Через кожні 100 м визначають товщину шару металевою лінійкою, правильність поперечного профілю шаблоном, рівність поверхнітриметровою рейкою.

Якість готового конструктивного шару визначають шляхом випробування вирубок (кернів), які відбирають в кількості три штуки на кожен кілометр через 28 діб після вкладання.