План заняття

1. Розрахунок потреби у короткостроковому кредиті.

2. Розрахунок чистого оборотного капіталу.

3. Розрахунок середнього касового залишку.

4. Розрахунок оптимальної суми грошових коштів.

5. Визначення інвестицій у дебіторську заборгованість.

6. Аналіз доцільності політики знижок.

7. Визначення вартості матеріалів.

8. Розрахунок оптимального розміру замовлення.

9. Визначення ефективної процентної ставки при короткостроковому кредитуванні.

10. Визначення ефективної річної вартості факторингу.

Обладнання:

Методичні вказівки до виконання практичної роботи. Мікрокалькулятори. 3.Контрольні завдання.

Методичні рекомендації до практичного заняття

Для нормального функціонування підприємству необхідно закуповувати сировину та матеріали, трансформувати їх у готову продукцію, а потім продавати її клієнтам, щоб отримати кошти і мати можливість продовжити свій експлуатаційний цикл.

Різниця між поточними активами і поточними пасивами являє собою чистий оборотний капітал (ЧОК) підприємства. Його ще називають робочим капіталом, а також власними оборотними коштами (ВОК).

Чистий оборотний капітал можна розраховувати за балансом підприємства двома способами: „знизу” і „зверху”.

(71)

(72)

Використовуючи вищенаведені формули, ми розраховуємо величину оборотних активів підприємства, яка формується за рахунок власних коштів і довгострокових запозичень. Частину оборотних активів, що залишилася, якщо вона не покрита грошовими коштами, потрібно фінансувати у борг - кредиторською заборгованістю. А якщо не вистачає кредиторської заборгованості - потрібно брати короткостроковий кредит. Звідси випливає поняття поточних фінансових потреб (ПФП).

Поточні фінансові потреби– це:

• різниця між поточними активами (без грошових коштів) і кредиторською заборгованістю;

• різниця між коштами, іммобілізованими у запасах сировини, готової продукції, а також дебіторської заборгованості, і сумою кредиторської заборгованості;

• нестача власних оборотних коштів;

• потреба у короткостроковому кредиті.

(73)

З економічного змісту ПФП випливає потреба розрахунку середньої тривалості обороту оборотних коштів, тобто часу, необхідного для перетворення коштів, вкладених у запаси і дебіторську заборгованість, у гроші на рахунку.

(74)

Підприємство зацікавлене у скороченні періоду оборотності запасів та дебіторської заборгованості та зростанні строку сплати кредиторської заборгованості з метою скорочення періоду оборотності оборотних коштів.

Прискорення оборотності оборотних коштів – найважливіший спосіб скорочення поточних фінансових потреб. Заходами скорочення ПФП є наступні:

• принцип дорогої закупівлі та дешевого продажу, який відповідає формулі Дюпона;

• знижки покупцям за скорочення строків розрахунку (спонтанне фінансування);

• облік векселів та факторинг.

Під факторингом розуміють діяльність спеціалізованої установи (факторингової компанії або факторингового відділу банку) з отримання грошових коштів з боржників свого клієнта (промислової або торгівельної компанії) і управління його борговими вимогами.

Вартість послуг факторингу складається з двох елементів:

1. комісії (плати за обслуговування у відсотках від суми рахунку-фактури);

2. процентів, які стягуються при довгостроковій оплаті представлених документів.

Основними елементами оборотних коштів є запаси, дебіторська заборгованість і грошові кошти.

Визначення необхідного обсягу фінансових ресурсів, авансованих у формування запасів товарно-матеріальних цінностей, здійснюється за допомогою визначення потреби у окремих видах запасів.

Мінімізація поточних витрат з обслуговування запасів являє собою оптимізаційну задачу, яка вирішується у процесі їх нормування. Розрахунок оптимального розміру партії поставки, при якому мінімізуються сукупні поточні витрати з обслуговування запасів здійснюється за допомогою формули, відомої як модель Уілсона:

(75)

де: ОР_пп – оптимальний розмір партії постачання;

З_р – необхідний обсяг закупівлі товару (сировини, матеріалів) за рік (квартал);

ПВ₁ – розмір поточних витрат з розміщення замовлення, доставки товарів та їх приймання у розрахунку на одну партії, що постачається;

ПВ₂ – розмір поточних витрат зі зберігання одиниці запасів.

В практиці зарубіжного фінансового менеджменту застосовується ряд моделей визначення мінімального, оптимального, максимального і середнього залишку грошових активів, які використовуються у тому випадку, коли у зв’язку з невизначеністю майбутніх платежів план надходжень і витрат грошових коштів не може бути розроблений у щомісячному (щодекадному) розрізі.

Розглянемо модель Баумоля, згідно якої залишки грошових активів (ГА) на майбутній період визначаються у таких розмірах:

1. мінімальний залишок грошових активів приймається нульовим;

2. оптимальний (він же максимальний) залишок розраховується за формулою:

(76)

де: ГА_max – оптимальний залишок ГА у плановому періоді;

В_к – середня сума витрат з обслуговування однієї операції з короткостроковими фінансовими вкладеннями;

В_га – загальні витрати грошових активів у наступному періоді;

СП_кфв – ставка проценту по короткострокових фінансових вкладеннях у періоді, що розглядається.

3. середній залишок грошових активів планується як половина їх оптимального (максимального) залишку.