Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ФМ 09 / Фінансовий менеджмент Ден. Маг 06.12.2010.doc
Скачиваний:
13
Добавлен:
04.03.2016
Размер:
2.26 Mб
Скачать

Література

[10, 13, 15, 20, 21, 22]

Модуль1 Теоретико-практичні основи фінансового менеджменту

Змістовий модуль 2. Грошові потоки та управління ними

Тема 6.

Управління оборотними активами

Мета заняття:

поглибити, систематизувати та закріпити знання про нормування оборотних коштів, фактори, що впливають на величину поточних фінансових потреб та ознаки різних видів політики.

Питання для самостійного вивчення

  1. Нормування оборотних коштів

  2. Фактори, що впливають на величину поточних фінансових потреб

  3. Ознаки агресивної, помірної та консервативної політики

Методичні рекомендації

Розглядаючи перше питання, слід зазначити, що визначення потреби в оборотних коштах здійснюється через їх нормування. Нормування оборотних коштів передбачає врахування багатьох факторів, які впливають на господарську діяльність підприємств.

Визначення планової потреби в оборотних коштах передбачає розробку норм відносно тривалої дії і нормативів на конкретний період - рік (як правило), півріччя, квартал. Це досягається за проведення таких робіт:

  1. Визначення норм запасів за статтями нормованих оборотних коштів.

Норма оборотних коштів - це відносний показник, який обчислюється в днях, відсотках чи гривнях. Норми в днях щодо виробничих запасів розраховуються за окремими видами матеріальних цінностей. У разі великої номенклатури розрахунок здійснюється в тій частині, яка становить (вартісне) не менше 70-80% загальних витрат за статтею в цілому.

  1. Встановлення одноденного витрачання матеріальних цінностей, виходячи із кошторису витрат на виробництво. Одноденне витрачання на підприємствах несезонних галузей промисловості рекомендується розраховувати на підставі даних четвертого кварталу планового року, що, як правило, має найбільший обсяг виробництва. У сезонних галузях промисловості одноденне витрачання визначається на підставі кварталу з найменшим обсягом виробництва.

Визначаючи одноденні витрати незавершеного виробництва, виходять із суми витрат на виробництво валової чи товарної продукції. Щодо готової продукції відповідно беруть для розрахунку виробничу собівартість товарної продукції.

3. Визначення нормативу оборотних коштів за кожною статтею в грошовому вираженні проводиться множенням одноденних витрат в грошовому вираженні на відповідну норму запасу в днях.

4. Розрахунок сукупного нормативу, або загальної потреби в оборотних коштах, на підприємстві проводиться підсумовуванням нормативів за окремими статтями.

5. Заключний етап нормування - визначення норм та нормативів за окремими статтями оборотних коштів для підрозділів підприємств, де використовуються матеріальні цінності та виготовляється продукція.

Найбільш трудомісткою і складною є розробка норм запасу. Норми запасу в днях застосовуються протягом кількох років, якщо суттєво не змінюються умови виробництва, постачання та збуту, розрахунків.

Нині підприємствам надано право самостійно розраховувати нормативи оборотних коштів.

Розкриваючи друге питання, слід розглянути наступні фактори, що впливають на величину поточних фінансових потреб підприємства:

  1. тривалість експлуатаційного й збутового циклу;

  2. темпи зростання виробництва;

  3. сезонність виробництва й реалізації готової продукції;

  4. стан кон’юнктури ринку;

  5. величина й норма доданої вартості.

Розгляд третього питаннямає включати не лише ознаки, а й визначення трьох типів політики управління обіговим капіталом.

Ознакою агресивної політики управління поточними пасивами є абсолютна перевага короткострокового кредиту в загальній сумі всіх пасивів. За такою політикою у підприємства зростає рівень ефекту фінансового важеля. Постійні витрати збільшуються на суму відсотків по кредиту, зростає сила впливу операційного важеля, але в меншій мірі, ніж при переважному використанні більш дорожчого довгострокового кредиту.

Ознакою консервативної політики управління поточними пасивами слугує відсутність або дуже низька питома вага короткострокового кредиту в загальній сумі всіх пасивів підприємства. Активи при цьому фінансуються, в основному, за рахунок постійних пасивів (власних засобів і довгострокових кредитів і позик).

Ознакою помірної політики управління поточними пасивами є нейтральний (середній) рівень короткострокового кредиту в загальній сумі всіх пасивів підприємства.

Сполученість різних типів політики управління поточними активами і політики управління поточними пасивами відображена на матриці вибору політики комплексного оперативного управління поточними активами і поточними пасивами.