Етапи інтеграційного процесу

 

Зниження тарифних і інших бар'єрів у взаємній торгівлі   Збереження національних тарифів відносно третіх країн   Міждержавні органи керування не створюються	I. Преференці-йна торговельна угода	II. Зона вільної торгівлі	III. Митний союз	IV. Загальний ринок	V. Економічний союз
	Скасування тарифних і нетарифних бар'єрів у взаємній торгівлі   Свобода руху товарів і послуг між країнами   Невеликий міжкраїнний секретаріат
		Єдине тарифне и нетарифне регулювання відносно третіх країн   Міждержавна рада на рівні  міністрів и секретаріат
			Свобода руху факторів виробництва   Зустрічі глав держав, рада міністрів, секретаріат
				Гармонізація економічної політики   Міждержавний орган з функцією наднаціонального регулювання

 

Останні два етапи можуть містити в собі певні підетапи, пов'язані зі специфікою того чи іншого інтеграційного угруповання. Більшість з існуючих у світі інтеграційних угруповань знаходиться поки на стадії формальної інтеграції, тобто проходить перший і другий етап інтеграційного розвитку.

258. Які переваги тп недоліки мають обидва варіанти піі

Прямі іноземні інвестиції (ПІІ) – капіталовкладення в іноземні підприємства, які забезпечують контроль над обєктом розміщення капіталу і відповідний доход. За міжнародними нормами частка іноземної участі в акціонерному капіталі фірми, що дає право такого контролю – 25%, за американськими – 10%, австралійськими і канадськими – 50%. Прямі іноземні інвестиції здійснюються у формі створення дочірніх компаній, асоційованих (змішаних) компаній, відділень, спільних підприємств тощо. Сьогодні найчастіше створюються змішані компанії за участю місцевого капіталу.

Змішані компанії, в яких іноземному інвестору належить більше від половини акцій, називають компаніями переважного володіння, а якщо 50% - іноземному інвестору і 50% - місцевому - компаніями однакового володіння, якщо іноземний інвестор має менше ніж 50% акцій – змішаним підприємством з участю іноземного капіталу.

ПІІ за міжнародною класифікацією поділяються на :

а) вкладання компаніями за кордон власного капіталу (капітал філій і частка акцій у дочірніх та асоційованих компаніях);

б) реінвестування прибутку;

в) внутрішньокорпоративні переміщення капіталу у формі кредитів і позик між прямим інвестором та дочірніми, асоційованими компаніями і філіями.

Привабливість ПІІ полягає в тому, що за своєю природою вони вкладаються безпосередньо у виробничу сферу економіки, а саме у створення нових підприємств або розширення та модернізацію існуючих. Наявність в державі прямого іноземного капіталу забезпечує її новою технікою та технологією, сучасними методами менеджменту, покращує її інфраструктуру, надає населенню робочі місця, збільшує асортимент та якість товарів та послуг, які користуються попитом на зовнішньому та внутрішньому ринках тощо. Крім того, ПІІ через створення спільних підприємств, залучають до справи вітчизняних інвесторів, що стимулює розвиток підприємницької діяльності, та збільшує надходження до бюджету. Таким чином функціонування в країні ПІІ дає можливість покращити їй своє економічне становище, підвищити рівень соціального забезпечення та зміцнити її місце в міжнародному середовищі.

Треба зазначити, що для досягнення таких результатів в країні-реціпієнті має бути налагоджена нормативно-правова база, чітко скоординована діяльність всіх державних служб, сформована стабільна податкова система з оптимальними рівнями податків, стимульована діяльність вітчизняних підприємців, розвинуті міжнародні економічні відносини. Світовий досвід переконує, що ПІІ насамперед вкладаються у банківську діяльність, телекомунікаційний бізнес, торгівлю та інші обслуговуючі сфери.

Залежно від темпів економічного росту країни, її політичних та соціальних пріоритетів, використовують різні методи залучення зарубіжного капіталу. До основних методів стимулювання іноземних інвесторів можна віднести: фіскальні, фінансово-кредитні, адміністративно-правові та соціально-психологічні.

У той же час, ПІІ можуть мати не тільки позитивні сторони. Великі іноземні компанії можуть зловживати своїм домінуючим положенням на ринку і, особливо у менш розвинених країнах, спробувати вплинути на місцеві політичні процеси.

Великі інвестори іноді здатні випросити для себе поступки в обмін на розміщення інвестиції у якомусь місці, і агресивно використовувати встановлення трансфертних цін для того, щоб мінімізувати свої податкові зобов’язання. Тим не менш, після зваження усіх факторів, одностайною є думка, що користь від ПІІ зазвичай великою мірою переважає витрати на них з ПІІ є особливо привабливими у країнах з перехідною економікою. Необхідність екстенсивної реструктуризації і модернізації підприємств на тлі обмежених місцевих ресурсів створює таке середовище, де потенційні переваги від ПІІ є особливо цінними.

Також, країни з перехідною економікою мають гарні позиції для отримання користі від передавання технології і знань, що пов’язані з ПІІ: вони є відносно розвинуті і мають високоосвічену робочу силу.

У результаті, залучення ПІІ стало провідним пунктом політичного порядку денного, особливо у країнах з перехідною економікою, і кількість досліджень визначних факторів Політичне середовище є важливим для ПІІ. Від політичного середовища, яке можна спрогнозувати, яке сприяє макроекономічній стабільності, забезпечує владу закону і виконання контрактів, зводить перекручення до мінімуму, підтримує конкурентоздатність і заохочує розвиток приватного сектору, можна очікувати, що воно стимулюватиме усі види приватного — включаючи іноземне інвестування