224. Франчайзинг та його види

Франчайзинг, як ефективний договірний механізм, що опосередковує схеми виходу на ринок з використанням принципів юридичної і фактичної монополії в здійсненні підприємницької діяльності на договірній території з наданням виключних прав на проведення комерційних операцій з використанням об’єктів інтелектуальної власності, у першу чергу засобів індивідуалізації (фірмових найменувань, торговельних марок і т.п.), що позитивно зарекомендували себе на ринку, а також перевіреної на практиці конкурентоздатної системи ведення бізнесу, набуває все більшого поширення в Україні.

франчайзинг, як система економічних відносин, в умовах сучасного ринку має своє власне специфічне місце, створюючи баланс між інтересами великого і малого бізнесу, з одного боку, і споживачами товарів і послуг – з іншого.

Особливості договору франчайзингу розкриваються у визначенні франшизи зробленому Британською франчайзинговою асоціацією: “Франшиза – контрольна ліцензія, видана однією особою (франчайзером) іншій (франчайзі), що:

а) дає дозвіл і зобов’язує франчайзі працювати протягом франшизи у певному бізнесі, використовуючи специфічне найменування, що належить франчайзеру чи асоціюється з ним;

б) дозволяє франчайзеру здійснювати контроль протягом усього періоду франшизи за якістю бізнесу, що є предметом франчайзингового договору;

в) зобов’язує франчайзера надавати франчайзі допомогу в бізнесі, що служить предметом франшизи (стосовно організації підприємства франчайзі, навчання персоналу, управління продажами і т.д.);

г) вимагає від франчайзі регулярно протягом усього періоду франшизи виплачувати франчайзеру певні грошові суми в оплату франшизи або товарів, послуг, наданих франчайзером франчайзі;

д) не є звичайною угодою між холдинговою і її дочірніми компаніями, чи між дочірніми компаніями однієї холдингової компанії, або між фізичною особою і контрольованою нею компанією.

З цих визначень видно, що поняття франчайзинг використовується й у значенні – договір, і в значенні певного виду підприємницької діяльністі. Хоча ці визначення і вказують на головну характерну рису франчайзингу – надання виключних прав за винагороду на підприємницьку діяльність під фірмовим найменуванням та/або торговельною маркою* правоволодільця – вони не розкривають сутності цього виду бізнесу, його основних відмітних ознак і особливостей.

Франчайзинг основанийна тому, що один суб’єкт підприємницької діяльності (правоволоділець) за винагороду надає іншому суб’єктові підприємницької діяльності (користувачеві) право використовувати свої засоби індивідуалізації (фірмове найменування, комерційне позначення, знак для товарів і послуг), передає йому ноухау, комерційну інформацію, що охороняється законом, і надає постійне консультаційне сприяння в організації підприємницької діяльності. Саме ці три елементи, як правило, визнаються необхідними для цього типу підприємницьких відносин національними та міжнародними правовими актами з питань франчайзингу і документами різних франчайзингових організацій. Поєднання зазначених елементів в одних правовідносинах дає можливість відрізняти комерційну концесію (франчайзинг) від інших подібних підприємницьких договорів.

Хоч сфера використання франчайзингу надзвичайно різноманітна, її можна класифікувати на чотири види:1) збутовий франчайзинг(використовується виробником товару для побудови єдиної розгалуженої збутової мережі, функціонування якої перебуває під його контролем);2) торговий франчайзинг(торговельна організація відкриває мережу своїх магазинів, які юридичне не є її структурними підрозділами, філіями або дочірніми підприємствами); 3) франчайзинг у сфері обслуговування та надання послуг(типовим прикладом цього виду франчайзингу, найближчого до торгового франчайзингу, є мережі фірмових готелів, ресторанів або авторемонтних майстерень, а також аудиторських, юридичних, консалтингових фірм);4) виробничий франчайзинг (використовується виробником для розширення виробництва своїх товарів або їх просування на нові ринки).

Застосування франчайзингу в підприємницькій діяльності надає істотні переваги як правоволодільцю, так і користувачеві, а також споживачеві і всьому суспільству. Для правоволодільця (франчайзера) франчайзинг є найбільш зручним засобом розширення свого бізнесу. Він позбавлений необхідності відкривати велику кількість філій або реєструвати підприємства на віддаленій території, інвестувати кошти для придбавання нерухомості, наймання персоналу. Правоволоділець отримує користь, не вдаючись до кредитів та не беручи на себе серйозних фінансових зобов’язань, адже саме користувач вкладає свою частку в бізнес, де значні витрати на розширення покладаються також на нього. Правоволоділець покращує свій збут, забезпечує собі можливість у подальшому продавати користувачеві нові партії товарів і здійснювати обслуговування устаткування, сам процес експлуатації якого безкоштовна реклама. Крім того, для правоволодільця успіх користувача (незалежного підприємця з високим рівнем мотивації у своїй роботі до зростання прибутку) може давати більший прибуток, ніж експлуатація власного підприємства або торгової точки з менеджером, який не вклав власні кошти в справу. Нарешті, Правоволоділець може здійснювати більш суворий контроль за умовами реалізації своєї продукції порівняно з тим, який він має при використанні інших каналів, де немає такого тісного взаємозв’язку з клієнтом. Все це і дає можливість протягом відносно короткого строку створити розгалужену мережу виробничих підприємств та підприємств, що надають послуги.