172. Розкрийте поняття конкурентоздатності

У сучасних умовах головною метою компанії є одержання стійкого високого доходу на вкладений капітал. Щоб прибутковість вкладень була вище, ніж у конкурентів, конкурентна перевага над ними повинна бути стійкою; іншими словами, якість наданих споживачам товарів і послуг повинна бути вище. Успіх або невдачі компанії на сучасному ринку багато в чому пов'язані з конкурентоздатністю вироблених товарів, які поставляються на ринок.

Конкурентоздатність – сукупність споживчих, вартісних характеристик товарів, що визначають їх успіх на ринку, тобто здатність даного товару бути виміняним на гроші в умовах широкої товарної пропозиції. Конкурентоздатний товар – це товар, який має високу цінність для споживача. Конкурентоздатність товару залежить як від його споживчих властивостей, так і ціни. Чим вище споживчі властивості товару, тим реальніше можливість його реалізації. Зіставлення ціни і корисного ефекту товару з аналогічними показниками інших товарів дає уявлення про рівень його конкурентоздатності. Конкурентоздатний товар повинний не просто мати здатність протистояти товару-конкуренту, але і перевершувати його. Висока конкурентоздатність товару знаходить своє відображення в більшій частці ринку, що падає на даний товар, у більш високій прибутковості його виробництва і збуту. Конкурентоздатність товару в істотній мірі формується на стадії виробництва, тому що найважливішими факторами, що визначають конкурентоздатність, є висока якість продукції і передовий технічний рівень її виробництва.

Для визначеня конкуреноздатності товару керуються таким принципами:

- протилежність цілей і засобів суб’єктів ринку;

- урахування особливостей різних сегментів ринку;

- квазістабільність ринкової кон’юктури в період проведення досліджень;

- переважно раціональна поведінка суб’єктів ринку.

173. Розкрийте структуру міжнародних науково-технічних зв’язків

Міжнародні науково-технічні зв'язки — це міжнародні відносини з приводу трансферу (обміну ре­зультатами) науково-дослідними та дослідно-конструкторськими роботами (НДДКР); спільного проведення країнами, під­приємствами чи організаціями НДДКР з подальшим су­місним чи роздільним використанням їх результатів; спіль­них розробки і використання науково-технічних нормативів, вимог і стандартів; обміну загальною науково-технічною, маркетинговою інформацією. Міжнародні науково-технічні відносини (зв'язки) мають практично цілком комерційний характер і являють собою основу для розвитку одного з найважливіших і швидко зростаючих в останні десятиріччя у зв'язку з розгортанням НТР секторів економіки — світового ринку науково-техніч­ної інформації та знань.

У комерційно-правовому аспекті до найважливіших ви­дів міжнародних науково-технічних відносин належать:

1. Патентні відносини - відносини з приводу патенту­вання технічних рішень і винаходів з міжнародним визнан­ням виключного права власника патенту на його викорис­тання і передачу за плату чи іншу еквівалентну їй форму відшкодування права іншим юридичним особам можливості тимчасового використання цього патенту.

2. Ліцензійні відносини—основна комерційна форма, в якій реалізуються міжнародні науково-технічні відносини. Вони являють собою договори між власником ліцензії (ліцензіаром) і контрагентом (ліцензіатом) на використання в певних межах патентних прав. Ліцензія передається на обумовлений строк, фіксуються межі використання (обсяги виробництва, з правом чи без права передачі третім осо­бам) і встановлюється певна плата. Форми платежів за передані ліцензії, як правило, дві: паушальні платежі (за­гальна сума за використання ліцензії без урахування при­бутку, котра сплачується відразу) і більш поширена в су­часній практиці — роялті (збір з одиниці виробленої на ос­нові ліцензії продукції чи відсоток від прибутку).

3. Відносини з приводу «ноу-хау» — надання, здебіль­шого на ліцензійній основі, різноманітної інформації, необ­хідної для ефективної організації виробництва та збуту певної продукції. Це можуть бути технічці та технологічні рішення, виконані на рівні винаходів, але не захищені патентами, конструкційні креслення, інструкції з технології і т. п., включаючи методики для навчання виробничого пер­соналу.

В організаційно-виробничому аспекті міжнародні нау­ково-технічні відносини можна класифікувати на:

1. Обмін загальною науково-технічною інформацією, на­копичення останньої в банках даних для спільного викорис­тання, наприклад у консультаційних цілях, включаючи об­мін програмними продуктами.

2. Укладання і реалізація контрактних угод щодо про­ведення НДДКР контрагентом з наступною передачею всієї інформації і права розпорядження результатами роз­робок замовнику (в тому числі права оформлення патенту і ліцензії на виробництво).

3. Спільне проведення на основі прямих зв'язків парт­нерами з різних країн коопераційних НДДКР щодо кон­кретного винаходу з наступним спільним володінням па­тентом і правом надання ліцензій (чи, що буває значно рід­ше,— роздільним).

4. Здійснення міжнародних (за участю кількох країн або фірм) науково-технічних програм з розробки важливих спе­ціальних проблем (наприклад, телекомунікаційна техноло­гія чи біотехнологія) на основі спеціалізації та кооперації НДДКР.

5. Реалізація міжнародних комплексних науково-техніч­них програм типу «Еврика».

Три останніх види міжнародних науково-технічних від­носин становлять основу процесу науково-технічної інтегра­ції.

Про зростаюче значення науково-технічної інформації й технології, яка її обслуговує, мабуть, най­красномовніше свідчить такий висновок експертів Комісії Європейського співтовариства: конкурентоспроможність 2/3 вироблюваної в наш час промислової продукції й 55 % робочих місць у Західній Європі залежить від рівня роз­витку технології інформації. Саме тому це, позбавлене сен­су припущення футурологів, що людське суспільство в не­далекому майбутньому перетвориться з «індустріального» в «інформаційне».