230. Чи завжди вплив тнк на економічний розвиток та витрати ресурсів в одній країні відбувається за рахунок інших?

На мою думку, цей вплив відбувається незавжди. Це частково обумовлено визначенням ТНК.

З огляду на те, що формулювання поняття «транснаціональна корпорація» торкається інтересів багатьох держав, компромісний варіант визначення поняття «ТНК» в ООН говорить, що ТНК — це компанія:

• яка включає підрозділи в двох чи більше країнах, незалежно від юридичної форми і поля діяльності;

• яка оперує в межах системи прийняття рішень, що дозволяє проводити погоджену політику і здійснювати загальну стратегію через один або більше керівних центрів;

• у якій окремі одиниці пов’язані за допомогою власності чи якимось іншим чином так, що одна чи більше з них можуть мати значний вплив на діяльність інших і, зокрема, ділити знання, ресурси і відповідальність з іншими.

Останнім часом ЮНКТАД, дещо уточнюючи вищенаведену характеристику, відносить до ТНК корпорації, які включають головні підприємства і їх закордонні філії (дочірні компанії), причому головне підприємство контролює активи інших економічних одиниць у державах за межами країни базування материнської компанії, як правило, шляхом участі в капіталі. У якості нормативної нижньої межі для здійснення контролю за активами вважається частка капіталу не менше 10% звичайних акцій.

Резюмуючи вищевикладене, ми можемо зазначити, що у сучасних умовах можна говорити про те, що ТНК як феномен - це, по суті, особлива форма організації господарської діяльності компанії, заснована на кооперації праці співробітників підприємств, розташованих у різних країнах світу й об’єднаних єдиним правом власності на засоби виробництва, яка сконцентрована в руках невеликого кола акціонерів і менеджменту, причому вся їх стратегія спрямована на придушення конкуренції і посилення панування на світових ринках, що є принциповою суттю усієї зовнішньоекономічної політики ТНК. Відмінними рисами для ТНК є великі масштаби їх господарської діяльності, високий ступінь транснаціоналізації виробництва і капіталу в результаті зростання закордонної виробничої діяльності, особливий характер соціально-економічних відносин усередині ТНК, перетворення переважної більшості ТНК на багатогалузеві концерни і холдинги (т.зв. вертикально/горизонтально інтегровані компанії). Принциповою особливістю, яка виділяє ТНК з числа інших великих національних монополій, є саме високий ступінь їх впливу на економічні і політичні процеси у світі завдяки їх глибокій інтегрованості на міжнародних ринках. Критерієм рівня цього впливу варто визнати наявність чи відсутність здатності впливати на національний розвиток країн, у яких вони тією чи іншою мірою представлені, на основі інтересів, що знаходяться саме за межами відповідної національної території.

231. Чи можуть міжнародна торгівля та і міжнародний рух факторів виробництва заміщати одне одного?

Міжнародний рух факторів виробництва заміщає міжнародну торгівлю у випадку, якщо її причиною є розходження в забезпеченості країн факторами виробництва. Припустимо, капіталонадлишкова Німеччина експортує капіталомісткий товар. У той же час вона вивозить і капітал, що розміщається в країнах з більш високою процентною ставкою. Зростання виробництва товару на експорт збільшує потребу в капіталі, за допомогою якого він виробляється, що, у свою чергу, веде до росту його ціни. Збільшення процентної ставки перешкоджає експорту капіталу за рубіж, оскільки його ціна в Німеччині зближається зі світовою. Тим самим експорт товарів перешкоджає руху (експорту) капіталу.

Міжнародний рух факторів виробництва доповнює міжнародну торгівлю у випадку, якщо в основі торгівлі лежать інші, ніж розходження в забезпеченості факторами виробництва, причини (порівняльні переваги, ефект масштабу, технологічні розходження й ін.). Якщо забезпеченість країн факторами виробництва і їхня ціна однакові, то збільшення експортного виробництва в Німеччині приведе до росту потреби в капіталі і, отже, його ціни, що у результаті перевищить світовий рівень, що приведе до припливу капіталу з-за кордону в Німеччину. Торгівля товарами привела до зміни ціни фактора виробництва, що і викликало його переміщення між країнами. Тим самим експорт товарів сприяє руху (імпорту) капіталу.

Міжнародний рух факторів виробництва заміщає міжгалузеву торгівлю і доповнює внутрішньогалузеву торгівлю в умовах великих розходжень у забезпеченості країн факторами виробництва. Коли ступінь забезпеченості факторами виробництва по окремих країнах сильно відрізняється, кожна країна спеціалізується на виробництві одного товару і міжнародний рух факторів виробництва відсутній, між країнами можлива лише міжгалузева торгівля. Якщо почнеться міжнародний рух факторів виробництва, то на цій основі обидві країни почнуть поступово виробляти обидва товари, що уможливить уже внутрішньогалузеву торгівлю. Обсяг світового виробництва виростає більше в результаті міжнародного переміщення факторів виробництва, чим у результаті міжнародної торгівлі, оскільки не товари, а самі фактори виробництва переміщаються в ті країни, де вони можуть використовуватися найбільше ефективно. У більшості випадків міжнародна мобільність факторів є більш могутнім джерелом економічного росту ніж міжнародна торгівля.

Головне ж розходження між міжнародною торгівлею товарами і міжнародним переміщенням факторів виробництва полягає в тому, що в першому випадку відбувається міжнародний рух кінцевих продуктів, що є результатом продуктивного використання факторів виробництва, а в другому – міжнародний рух самих факторів, за допомогою яких ці кінцеві продукти можуть бути зроблені.

Крім того, міжнародний рух факторів виробництва звичайно є предметом більш твердого державного регулювання, чим міжнародна торгівля товарами. У більшості країн світу продовжують існувати дуже серйозні обмеження на рух капіталу і міграцію робочої сили.

Аналогічний вплив світової торгівлі товарами і міжнародного руху факторів виробництва на розподіл доходів усередині країн. Як відомо з теорії Хекшера-Оліна, кожна країна експортує ті товари, для виробництва яких вона має відносно надлишкові фактори виробництва, і імпортує ті товари, для виробництва яких вона випробує відносний недолік (дефіцит) факторів виробництва. Власники щодо надлишкових факторів виробництва виграють від торгівлі, власники щодо недостатніх факторів виробництва програють.

Припустимо, що в Німеччині капітал є відносно надлишковим фактором виробництва, а праця – відносно недостатнім. Країна експортує капіталомісткі товари в інші країни. При цьому на шляху міжнародного руху факторів виробництва споруджені нездоланні бар'єри, і тому фактори виробництва не переміщаються між країнами. У цьому випадку виробники капіталомісткого товару одержують виграш від торгівлі. Але в той же час капіталонадлишковість країни означає, що ціна капіталу (процентна ставка) у Німеччині нижче, ніж в інших країнах. І якщо перешкоди на шляху міжнародного руху капіталу зняти, те неминуче почнеться відтік капіталу з Німеччини за рубіж, у країни, де процентна ставка вище. Відтік капіталу буде відбуватися доти, поки рівень процентної ставки не зрівняється.

Через те, що капітал розміщається за рубежем, де ціна його вище, прибутки власників капіталу ростуть. Унаслідок відтоку капіталу з Німеччини праця в ній стає відносно більш надлишковим фактором, і ціна на нього падає.

У результаті, як і міжнародна торгівля, міжнародний рух факторів виробництва перерозподіляє доходи на користь власників щодо надлишкових факторів виробництва.