169. Розкрийте зміст рахунку операцій з капіталом та фінансовими інструментами

Рахунок капіталу і фінансів об'єднує два самостійні рахунки — Рахунок капіталу та фінансовий рахунок (рахунок операцій з фінансовими інструментами). Рахунок капіталу враховує Перекази капіталу і придбання (продаж) нефінансових активів. Перекапіталу, на відміну від поточних переказів, змінюють обсяг капіталу країн. Капітал країни-одержувача збільшується, а країни-донора — зменшується. Прикладами переказів капіталу є передання прав власності на активи, списання боргів. До переказів капіталу відносять також грошові перекази, які збільшують матеріальні або фінансові активи отримувача (акції, житло, об'єкти виробничого призначення та ін.).

Перекази капіталу, одержані резидентами, відображаються у кредиті, а перекази резидентів нерезидентам зменшують активи резидентів і відображаються в дебеті.

До нефінансових активів відносять авторські права, патенти, ліцензії. Обсяг нематеріальних активів, придбаних резидентами в нерезидентів, записують у дебеті, а обсяг активів, проданих нерезидентам, — у кредиті.

Рахунок операцій з капіталом включає всі операції (фактичні та умовно нараховані) і показує зміни у володінні в іноземних фінансових активах і пасивах. Активи є вимогами до нерезидентів, а пасиви є зобов'язаннями перед ними за певний період часу.

Операції з капіталом класифікуються за видами: прямі інвестиції, портфельні інвестиції, інші операції з капіталом та резерви. Окрім того, рахунок операцій з капіталом включає: рух довгострокових і короткострокових капіталів, тобто надходження і платежі у зв'язку з продажем і купівлею іноземних цінних паперів; суми наданих, отриманих і погашених іноземних кредитів, розрахунки з купівлі-продажу заводів, рудників, земельних ділянок та іншого майна за кордоном; короткострокове кредитування зовнішньої торгівлі і погашення короткострокових кредитів; відкриття рахунків у іноземних банках; перекази капіталів на ці рахунки і т. ін.

Баланс поточних операцій вимірює вартість чистих доходів країни або чистих витрат, що виникають у результаті міжнародних операцій з товарами, послугами та трансфертами.

Усі операції, які забезпечують надходження іноземної валюти, наприклад, експорт товарів та послуг, отримані доходи і трансферти, зменшення фінансових активів, збільшення зобов'язань, записуються зі знаком «плюс». Усі операції, які призводять до виплат грошових сум іноземцям, — імпорт товарів та послуг, сплачені доходи та трансферти, збільшення фінансових активів, зменшення зобов'язань — записуються зі знаком «мінус».

У разі, коли виникає перевищення виплат над доходами, виникає дефіцит платіжного балансу, ліквідувати який можна або взявши в борг, або продавши активи.

Країна, що має дефіцит платіжного балансу за поточними операціями, витрачає на товари та послуги з-за кордону і на трансферти за кордон більше за суму своїх доходів від продажу товарів та послуг за кордон.

Відобразимо рахунок операцій з капіталом у системі національних рахунків (СНР):

Зміни в активах	Зміни з зобов’язаннях і чистому багатстві
Валове нагромадження основного капіталу Споживання основного капіталу (-) Зміна запасів матеріальних оборотних коштів Придбання за виключенням вибуття цінностей Чисте кредитування (+), чисте запозичення (-)	Чисте заощадження Капітальні трансферти отримані від інших країн (+) Капітальні трансферти передані іншим країнам (-)

Рахунок операцій х фінансовими інструментами відображає операції з активами і зобов'язаннями (пасивами) резидентів стосовно нерезидентів. Активи і зобов'язання класифікуються на такі чотири групи: прямі інвестиції, портфельні інвестиції, інші інвестиції та резервні активи.

До прямих належать такі інвестиції, коли іноземний інвестор володіє десятьма і більше відсотками звичайних акцій акціонерного товариства. Збільшення прямих інвестицій нерезидентів в економіку країни і зменшення прямих інвестицій резидентів за кордоном відображаються у кредиті. Збільшення інвестицій резидентів за кордон і зменшення інвестицій нерезидентів відображаються у дебеті.

До портфельних інвестицій належать такі, коли іноземний інвестор володіє менш ніж 10% акціонерного капіталу, а також облігації та інші довгострокові цінні папери (держави і корпорацій), інструменти грошового ринку (короткострокові облігації, векселі), фінансові похідні інструменти (опціони, валютні ф'ючерси тощо).

Інші інвестиції охоплюють усі ті операції з активами і пасивами, які не потрапили ні до прямих, ні до портфельних інвестицій, ні до резервів. Це комерційні кредити постачальників, аванси, довгострокові кредити МВФ тощо.

Портфельні та інші інвестиції класифікуються за належністю фінансових інструментів до активів або зобов'язань резидентів стосовно нерезидентів. У кредиті відображаються збільшення міжнародних зобов'язань та зменшення іноземних активів резидентів; у дебеті — збільшення іноземних активів і зменшення зобов'язань резидентів перед нерезидентами.

До резервних активів належать суворо визначені активи, що перебувають у власності або під контролем центрального банку країни: монетарне золото (золотий запас країни), спеціальні права запозичення, резервна позиція країни в МВФ, активи в іноземній валюті та ін.