229. Хвилі міжнародної міграції робочої сили та їх основні особливості

Особливості хвиль міжнародної міграції робочої сили можна розглянути на основі дослідження етапів міжнародного переміщення робочої сили. Таким чином, історично міжнародне переміщення трудових ресурсів проходить 4 етапи:

І етап міжнародної міграції безпосередньо пов'язаний з промис­ловою революцією, котра здійснилась у Європі в останній третині XVIII — середині XIX століття. Наслідком цієї революції стало те, що накопичення капіталу супроводжувалось зростанням його органічної будови. Остання призвела до утворення "відносного перенаселення", що викликало масову міграцію з Європи до Північної Америки, Австралії, Нової Зеландії. Цим було започат­ковано формування світового ринку праці.

Формування світового ринка праці сприяло:

• економічному розвитку в країнах імміграції, оскільки задовольняло гостру потребу цих країн в трудових ресурсах в умовах високих темпів накопичення капіталу і відсутності резервів залучення робочої сили;

• колонізації малозаселених районів землі і втягуванню в систему світового господарства нових країн.

II етап міжнародного переміщення трудових ресурсів охоплює період з 80-х років XIX століття до 1- ої світової війни. В цей період значно зростають масштаби нагромадження капі­талу, характерною рисою якого виступає посилення нерівномір­ності цього процесу в рамках світового господарства.

Високий рівень концентрації виробництва і капіталу в передо­вих країнах (США, Великобританії та ін.) зумовлює підвищений попит на додаткову робочу силу, стимулює імміграцію з менш роз­винутих країн (відсталі країни Європи, Індія, Китай тощо). За цих умов змінюється структура та кваліфікаційний склад мігрантів. На початку XX ст. основну масу мігрантів становила некваліфікована робоча сила.

III етап розвитку міжнародної міграції охоплює період між дво­ма світовими війнами.

Особливістю цього етапу є скорочення масштабів міжнародної трудової міграції, у тому числі міжконтинентальної міграції і навіть рееміграції з класичної країни-іммігранта — США.

Це було зумовлене такими причинами:

• Наслідками світової економічної кризи 1929-1933 p. p., що проявились у зростанні безробіття в розвинутих країнах, і необхідності обмеження міграційних процесів.

• Замкнуто-тоталітарним характером розвитку СРСР, котрий виключив його з кола країн-емігрантів робочої сили.

IV етап розвитку міжнародної міграції робочої сили розпочав­ся після II світової війни і триває понині. Цей етап, зумовлений НТР, монополізацією міжнародних ринків праці і капіталу, процесами інтернаціоналізації та інтеграції.

Його характерними рисами є:

• зростання внутріконтинентальної міграції, зокрема, в Європі та Африці;

• зростання попиту збоку сучасного виробництва на висококваліфі­ковані кадри, виникнення нового виду трудової міграції, котрий отримав назву "втеча розумів";

• посилення державного і міжнародного регулювання трудової міграції.

На тлі довгострокових циклів відбуваються сплески (вибухи) міграції. Так, в 40-і роки XIX століття відбувся вибух еміграції з Ірландії в США, внаслідок так званого "картопляного голоду". На початку 80-х років XIX століття широкомасштабна еміграція з Італії та Східної Європи до СІНА була викликана падінням цін на європейську пшеницю. Перед першою світовою війною, з почат­ком економічного пожвавлення, посилилась міграція, але була перервана війною. Велика депресія та друга світова війна серйоз­но знизили рівень міграції. Після II світової війні потік мігрантів знову став збільшуватись. По-перше, утворився усталений потік висококваліфікованих фахівців до США і Канади. По-друге, пото­ки біженців з Угорщини після повстання 1956 p., з В'єтнаму (1975р.) та з Куби (1980р.). По-третє, еміграція з колишніх соціалістичних країн після розпаду колишнього СРСР і припинення дії Варшавсь­кого договору. По-четверте, із створенням ЄС та інших економіч­них об'єднань вільне пересування робочої сили між країнами ста­ло необхідною умовою нормального функціонування світового гос­подарства.

На сьогоднішній день сформувались такі напрямки міжнарод­ної міграції робочої сили:

• міграція з країн, що розвиваються, до промислове розвинутих країн;

• міграція в рамках промислове розвинутих країн;

• міграція робочої сили між країнами, що розвиваються;

• міграція наукових працівників та кваліфікованих фахівців з промислово розвинутих країн до країн, що розвиваються;

• міграція з колишніх соціалістичних країн до розвинутих країн;

• міграція робочої сили в рамках колишнього СРСР.

Домінуючим мотивом трудової міграції залишається економічний.

Міграції трудових ресурсів сприяють і сучасні технології виробництва, засновані на принципах міжнародного поділу праці. Це зв'язано насамперед з діяльністю транснаціональних компаній, що організують виробництво в системі світового господарства.

У міжнародній міграції відбуваються якісні зміни, обумовлені НТР, суть яких складається в значному збільшенні серед мігруючих частки кваліфікованих фахівців. Сьогодні цьому процесу притаманні деякі нові риси.

Перше. На зміну “витоку мозків” прийшла їхня циркуляція: відбулася диверсифікованість напрямків міграції. США продовжують залишатися загальновизнаним центром притягання для професіоналів. Але одночасно представники професійної еліти з промислово розвинутих країн, як уже відзначалося, їдуть на тимчасову роботу в країни, що розвиваються.

Друге. Принципово новим явищем став рух професіоналів не тільки “до капіталу”, але і “одночасно з капіталом чи слідом за ним”. Насамперед це зв'язано з діяльністю ТНК і великими можливостями кар'єрного просування для професіоналів.

Третє. Сучасному рівню міграції професіоналів притаманний принципово інший організаційний рівень, що виразився у виникненні своєрідної міжнародної корпорації “мисливців за головами”.

Четверте. Має місце інтеграція системи вищого утворення. Вона припускає продовження навчання студентів з багатьох країн світу, наприклад, у США чи Японії (для китайських студентів). Безумовна результативність подібного способу підготовки фахівців для країн, що посилають. Однак багато хто з них не повертаються на батьківщину.

Країни, що мали в минулому статус метрополії, орієнтуються на імпорт робочої сили зі своїх колишніх колоній і залежних країн.

Однією з характерних рис сучасного етапу міжнародної міграції робочої сили стало усе більш активне втручання держави в цей процес. Вона регулює угоди на світовому ринку робочої сили, дає дозвіл на в'їзд і стежить за термінами виїзду іммігрантів. Воно займається вербуванням і створенням сприятливих умов для наймання іноземних робітників.