245. Що таке міжнародна передача технології і в яких формах вона здійснюється?

Поняття міжнародного технологічного обміну, як правило, тлумачиться подвійно: у широкому смислі під ним розуміється проникнення будь-яких науково-технічних знань і обмін виробничим досвідом між країнами, а у вузькому – передача науково-технічних знань і досвіду, що належать до відтворення конкретних технологічних процесів.

На наш погляд, міжнародний технологічний обмін необхідно в першу чергу визначати як багаторівневу систему обміну, у якій як товар виступає технологія. У цьому аспекті багаторівневість міжнародного технологічного обміну визначається тим, що його учасниками (суб'єктами ринку) можуть виступати: держави; підприємства; науково-дослідні організації; приватні особи (винахідники); міжнародні організації всесвітнього і регіонального характеру.

Поступовий розвиток міжнародного технологічного обміну призвів до формування такого специфічного сегменту світового ринку, як світовій ринок технологій. Термін світовий ринок технологій можна визначити як систему постійних відносин між країнами світу відносно купівлі-продажу технології.

Галузева структура ринку технологій змінювалася залежно від цілей науково-технічного розвитку країн. У 40-50-і роки головним було забезпечення військово-технічної переваги, що у 60-80-і роки доповнилося завданнями забезпечення стабільних темпів економічного росту і підвищення глобальної конкурентоспроможності окремих галузей. З 90-х років країни змістили пріоритети науково-технічної політики у бік інформаційних послуг, медицини, екології й інших аспектів стійкого росту і підвищення якості життя.

Міжнародний технологічний обмін і співробітництво є особливо значущими для технологічно орієнтованих підприємств і організацій, які зробили ставку на високу конкурентоспроможність продукції, що випускається, і надання послуг.

Треба підкреслити, що оцінка доцільності закупівлі технології в зарубіжних країнах – багатофакторний процес і аж ніяк не зводиться до тільки порівняльного аналізу її науково-технічного рівня. Важливими є питання про те, чи відповідає та чи інша технології конкретним соціальним і економічним умовам цієї країни, наскільки її використання буде сприяти досягненню чи розв’язанню країною її економічних та соціальних завдань. Цей аспект має особливе значення щодо наукових розробок, створених в рамках різних економічних та соціальних систем.

Передача передової технології найбільш ефективна тоді, коли рівень розвитку відповідної галузі виробництва країни-імпортера не нижче, ніж відповідної галузі експортера.

Сучасні канали науково-технічного обміну поділяються на дві великі групи: некомерційні і комерційні, для яких характерні свої методи, форми, засоби передачі технології.

Некомерційні засоби передачі технології відносяться переважно до науково-технічного обміну в широкому його розумінні і реалізуються при передачі науково-технічної інформації (продукції) чи в науково-технічному співробітництві.

Науково-технічний обмін у некомерційній формі відбувається за допомогою: науково-технічних публікацій (книги, огляди, реферати, статті, патентні фонди, збірники і т.д.); проведення виставок, ярмарків, конференцій, симпозіумів, семінарів; створення центрів науково-технічної інформації, національних і міжнародних банків ліцензійних даних, організації технічного навчання в системі утворення і перепідготовки кадрів; взаємних візитів і ділових контактів вчених і фахівців; спостереження і спрямованого збору науково-технічної інформації у конкуруючих фірм і організацій; обміну інформацією по каналам науково-технічного співробітництва організацій у відповідних областях науки і техніки.

Комерційні засоби науково-технічного обміну пов’язані з операціями по торгівлі науково-технічними знаннями і застосовуються при передачі технологій виготовлення продукції й удосконалювання виробництва. Як товари тут виступають продукти інтелектуальної праці у вигляді винаходів, ноу-хау, корисних моделей, промислових зразків, селекційних досягнень, товарних знаків, знаків обслуговування, технічної документації, програм для ЕОМ, баз даних, топологій інтегральних мікросхем. У комерційний оборот ці товари надходять на основі угод купівлі-продажу або на основі надання тимчасових прав на користування, а також надання послуг типу інжиніринга. При цьому передача науково-технічних знань відбувається як за допомогою прямих угод, коли умови передачі і використання конкретних науково-технічних досягнень обмовляються в самостійному договорі, так і в складі різних комерційних справ, коли передача технології здійснюється як супутня операція.

Торгівля науково-технічними знаннями здійснюється шляхом застосування системи різних форм і методів, найбільш розповсюдженими з який є наступні.

Закупівля зразків нової техніки за рубежем застосовується з метою проведення випробувань різних машин, приладів, виробів, матеріалів, зіставлення їх з вітчизняними аналогами і при необхідності доробки власної продукції до рівня передових зразків. Іншою метою покупки зразків може бути їх копіювання для створення власного виробництва, при цьому, однак, не повинні допускатися порушення прав власників інтелектуальної власності.

Проектно-консультаційна діяльність полягає у виконанні замовлень на техніко-економічні дослідження й обґрунтування розвитку нових виробництв, спорудження і реконструкції промислових об'єктів. Інжинірингові компанії здійснюють розробку проектів, технічних умов міжнародних торгів, проводять експертизу й випробування зразків, консультують замовників при виборі постачальників, контролюють процес виконання підрядчиками контрактних зобов'язань і беруть участь у прийнятті готових об'єктів.

Купівля-продаж нової техніки включає постачання комплектного чи розрізненого устаткування і машин. У договорі може передбачатися надання супутніх ліцензій на використання винаходів, ноу-хау, товарних знаків і промислових зразків, додаткової інформації про технологічний процес, конструкторська документація для можливого виготовлення виробів і запасних частин для ремонту устаткування. Така форма обміну дозволяє покупцям швидко освоювати передову наукомістку техніку і, використовуючи її переваги одержувати економічний ефект.

Будівництво заводів “під ключ”. При такій формі обміну технологією передавальна сторона бере на себе обов’язки генерального підрядника і відповідає за весь цикл будівництва об’єкта, включаючи передпроектні роботи, проектування, надання ліцензій, постачання комплектного устаткування, монтаж, пусконалагоджувальні роботи, технічне консультування, питання організації і управління виробництвом і т.ін. Будівництво заводу “під ключ” є високоефективною формою передачі технології з погляду впровадження технічних нововведень і ліквідації відставання у визначених галузях техніки. Однак створення таких об’єктів пов’язано зі значними одноразовими платежами.

Міжнародне технічне сприяння (допомога) – надання країнам сприяння (допомоги) на оплатній або безоплатній основі в сферах технології процесів, продуктів та управління. Міжнародна технічна допомога націлена на підвищення технологічного рівня країн-отримувачів, а відповідно їх конкурентоздатності та ролі в міжнародній економіці.

Франчайзінг – це спеціальна форма ліцензування, яка представляє собою систему з продажу товарів, послуг і/чи технології, засновану на тісному співробітництві незалежних у юридичному і фінансовому відношенні підприємств.

Важливе значення серед форм міжнародного науково-технічного розвитку мають лізингові послуги, які зв’язані з передачею майна в тимчасове користування на умовах строковості, зворотності і платності або, інакше з одержанням і виробничим використанням майна, яке не належить користувачу. Спільні підприємства. Як правило, вони є асоціацією самостійних підприємств і припускають спільне управління, власність на капітал і розподіл прибутків і ризиків. Спільні підприємства часто створюються для здійснення якої-небудь комплексної науково-технічної і виробничої програми. У статутний фонд спільних підприємств як свій внесок сторони нерідко вносять винаходи, ноу-хау й інші науково-технічні розробки.

Спільне науково-технічне співробітництво на комерційній основі дозволяють партнерам, які співробітничають, зменшити витрати на рішення тих чи інших науково-технічних і виробничих проблем. Цей процес зумовлених об’єктивними обставинами.

Пріоритетним у структурі ринку прав на об’єкти інтелектуальної власності є ринок ліцензій, як комерційна форма науково-технічного обміну і дифузії нововведень. Торгівля ліцензіями є головною формою міжнародного науково-технічного обміну, що одержала надзвичайно швидкий розвиток у другій половині XX ст. під впливом сучасної науково-технічної революції і конкурентної боротьби, що підсилюється, на світовому ринку. Його характерна риса – універсальність, зв’язок із усіма галузями виробництва. Чим більше частка ліцензій на піонерні базисні нововведення, тим ширше й універсальній його зв'язки з різними галузями виробництва.