190. Суб’єкти валютного ринку

Світовий валютний ринокв широкому розумінні – це сфера економічних відношень, які проявляються в здійсненні операцій по купівлі-продажу іноземної валюти та розміщенню (залученню) тимчасово вільних валютних коштів. На валютному ринку відбувається узгодження інтересів продавців та покупців валютних коштів.

З організаційно-технічної точки зору, світовий валютний ринок – це певна сукупність сучасних засобів телекомунікації, таких як телеграф, телекс, телефон, різні інформаційні системи, комп’ютерні мережі“REUTERS”, “Інтернет”та інш., які пов’язують між собою банки та біржі різних країн, які здійснюють валютні операції.

Суб’єктамисвітового валютного ринку є банки, валютні біржи, брокерські фірми, зовнішньоторгові та виробничі компаніі, міжнародні валютно-кредитні та фінансові організіції, фонди, приватні особи. Однак слід зазначити, що операції на валютному ринку здійснюються головним чином комерційними банками, які виступають у якості основних посередників на світовому валютному ринку. Найбільша питома вага усього обсягу валютних операцій припадає саме на банківській сектор. Сюди входять:

• операції банків між собою за свій рахунок;

• операції банків між собою за рахунок клієнтури;

• торгівля банків із своїми клієнтами.

Банки поділяються на “маркет-мейкерів”(активних учасників) та “маркет-тейкерів”(пасивних учасників). Перші - це банки, що котирують дві сторони (купівля – BID та продаж - OFFER) курсів основних валют і практично завжди готові виконати обмін відповідних валют при зверненні до них. Другі - банки самостійно не котирують курси і звертаються до “маркет-мейкерів” для здійснення необхідного обміну. Котируючи курси, “маркет-мейкери” підпадають під експозицію до ризику опинитися “поза ринком” та отримати суттєві втрати. Поряд з цим, на відміну від “маркет-тейкерів” мейкери мають доходи від постійного скуповування та перепродажу валюти, що і може вважатися компенсацією означеного ризику.

Провідні світові банки такі як Сitibank(США),Deutsche Bank(Німеччина),Commerzbank(Німеччіна),ING Barings (Нідерланди),Barclais (Англія) та ряд інших банків можуть котирувати 15 - 20 курсів валют одночасно протягом операційного дня. Здатність “маркет-мейкерів” виконувати таку роботу зумовлена наявністю у кожному з них декількох дилінгових підрозділів (так званих “десків”),укомплектованих висококваліфікованим персоналом. В залежності від міри ліквідності ринку банки варіюють курсовими спредами (різниця між курсом купівлі та продажу) для компенсації ризику ліквідності. Так, ринок євро/долар США є зараз найліквіднішим світовим валютним ринком, що означає велику кількість контрагентів, як продавців так і покупців готових торгувати в широкому діапазоні курсів та сум.

191. Сутність і способи вимірювання сальдо платіжного балансу

Одним із головних завдань складання платіжного балансу є вимірювання його сальдо. Це важлива аналітична проблема, яка охоплює широке коло питань - від точності (достовірності) даних про окремі міжнародні угоди до структури побудови таблиць. Загальноприйнятий метод визначення дефіциту чи активу платіжного балансу - є його поділ на основні і балансуючі статті. Сальдо основних статей називається "сальдо платіжного" балансу. В залежності від того позитивна чи негативна його величина, платіжний баланс характеризується як активний чи пасивний (дефіцитний).

Концепція балансу поточних операцій.

З аналітичної точки зору баланс поточних операцій, на думку західних експертів, відрізняється двома особливостями:

По-перше, поточні операції за своєю природою остаточні - розрахунки по них не тягнуть за собою відповідних операцій, як це має місце з операціями по руху капіталу.

По-друге, в короткостроковому плані поточні операції найбільш стійкі, а їх результат (підсумок) відображає відповідно вплив більш глибоких економічних тенденцій, ніж операції руху капіталу, особливо короткострокового, у більшій мірі підпадає під коливання не тільки економічні але й політичні.

Концепція базисного балансу.

З розвитком обліку руху короткострокового капіталу і його більш повного відображення в платіжному балансі було висунуто концепцію базисного балансу. Суть цієї концепції полягає у виділенні базисних, стійких угод, що включаються в основні статті; на думку її авторів, вона характеризує стійкість у часі і не сприйняття до коливань економічної кон'юнктури. За класифікацією МВФ сальдо базового (базисного) балансу визначається як сума сальдо операцій по групах А та В. Ця сума повинна врівноважуватися балансом операцій, розміщених нижче групи В. У відповідності з концепцією базисного балансу актив поточних операцій не стільки зрівноважує рух капіталу, скільки забезпечує для цього притік валюти.

Концепція ліквідності.

Висунута США у 1958р. Вона виходить з того, що долар США був резервною валютою і широко застосовувався як міжнародний платіжний і резервний засіб. За класифікацією статей платіжного балансу, прийнятою МВФ, сальдо за концепцією ліквідності за деякими застереженнями (що стосуються групи С) відповідає сумі сальдо операцій по групах А+В+С+Д, які будуть вважатися основними. Воно балансується сумарною величиною сальдо по групах Е+F+G+H, взятій із протилежним знаком.

Концепція балансу офіційних розрахунків.

Запропонована США у 1965р. Привабливість цієї методики для офіційних органів США та інших країн полягала в тому, що вона: по-перше, давала менші показники дефіциту і по-друге, підводила теоретичну основу під практику широкого залучення іноземного приватного короткострового і портфельного капіталу для покращення платіжного балансу.

Баланс офіційних розрахунків або підсумковий баланс (overall balance).

Стандартне визначення балансу офіційних розрахунків, що застосовується багатьма країнами, передбачає включення до балансуючих такі статті:

- операції офіційних валютних органів з валютними резервами (золото, іноземна валюта, резервна позиція в МВФ і активи в СДР);

- зміни зобов'язань офіційних валютних органів перед іноземними офіційними установами включаючи міжнародні організації, по розподілу СДР.

За класифікацією МВФ сальдо платіжного балансу за концепцією офіційних розрахунків виступає як підсумок по групах А+В+С+Д+E+F+G, які класифікуються як основні статті, воно зрівноважується підсумковою сумою операцій по групі Н, тобто сугубо офіційними валютними операціями.

Балансуючі статті за методикою офіційних розрахунків для країн, чиї валюти не є резервними (на відміну від США), мають інший зміст, ніж у платіжному балансі США.

Фактори впливу на платіжний баланс.

Платіжний баланс має прямий і зворотній зв'язок з відтворенням. З одного боку, він складається під впливом процесів, які відбуваються у системі відтворення, а з другого боку - впливає на нього, так як впливає на курсові співвідношення валют, золотовалютні резерви, валютний стан, зовнішню заборгованість, напрямки економічної, і в тому числі валютної, політики, стан світової валютної системи.

У платіжному балансі відображаються:

1) структурні диспропорції економіки, які визначають різноманітні можливості експорту і потреби імпорту товарів, капіталів і послуг;

2) кон'юнктурні фактори (ступінь міжнародної конкуренції, інфляції, зміни валютного курсу ін);

3) зміни у співвідношенні ринкового і державного регулювання економіки.

На стан платіжного балансу впливає низка факторів: 1. Нерівномірність економічного і політичного розвитку країн, міжнародна конкуренція; 2. Циклічні коливання економіки; 3. Ріст закордонних державних видатків; 4. Мілітаризація економіки і військові видатки; 5. Посилення міжнародної фінансової взаємозалежності; 6. Зміни в міжнародній торгівлі; 7. Вплив валютно-фінансових факторів на платіжний баланс. 8. Негативний вплив інфляції на платіжний баланс; 9. Надзвичайні обставини - неврожай, стихійні лиха, катастрофи і т.д. негативно впливають на платіжний баланс.