237. Чому фірми готові йти на великий ризик при операціях за кордоном?

Фірми не завжди готові йти на великий ризик при операціях за кордоном, головна мета фірми – це отримання прибутку від своєї діяльності, але загально відомо, що чим більший ризик від проведення операції, ти більший прибькток отримує фірма.

Аналіз підходу українських підприємств та фірм по виходу на зарубіжний ринок ще раз підтверджує висновки по дослідженнях європейських фірм - послідовне опанування досвіду в міжнародних операціях є найкращим, а в деяких випадках єдиний шлях забезпечення довгострокового успіху.

Традиційні експортні продажі починаються з пробного експорту. Пробний експорт базується на однобічному русі вітчизняної продукції та вмінні знайти і залучити покупця, провести переговори та продати товар на будь-якому ринку. Таке ж рішення використовують і для іншого ринку - шукають випадкового покупця та намагаються продати продукцію. Дуже часто випадковий покупець не робить повторних замовлень. Власне, прибутки невеликі, а витрати дуже високі для первинного встановлення контактів.

Якщо експортер має неухильне бажання поставляти продукцію за кордон, за пробним експортом можуть слідувати екстенсивні продажі. Але для цього треба зробити великі зусилля в пошуках надійного партнера. На цій стадії можна охопити лише незначну кількість ринків. Щоб опанувати нові позиції на міжнародному ринку, експортер має проявити більшу активність в зборі і накопиченні маркетингової інформації, створити зарубіжну торгову мережу та надати їй більше підтримки. Потім слід обмежити асортимент експортної продукції до рівня найбільш прийнятного для конкретного ринку та такого, який має найвищий очікуваний прибуток.

Цю стадію називають інтенсивний продаж, підкреслюючи тим самим, що ринкові контакти більш глибокі та ефективні. Але за обсягом продаж вони ще залишаються другорядними у порівнянні з вітчизняним внутрішнім ринком.

Поступово це може привести їх українських експортерів до більш зрілого етапу інтернаціоналізації діяльності - експортного маркетингу.

Підприємство має розвивати двосторонні відносини зі своїми експортними ринками. Інформація про них має збиратися та поступати на підприємство в такому ж обсязі як з внутрішніх ринках.

238. Чому фірми часто намагаються контролювати закордонні виробничі потужності?

Розпочинаючи аналіз даного питання потрібно зауважити, що контроль закордонних виробничих потужностей зі сторони материнської компанії є обов’язковим. Зазвичай він здійснюється у різних формах: одні ТНК застосовують жорсткі форми для контролю своїх виробничих потужностей, а інші в більшій мірі надають перевагу опосередкованим та більш м’яким формам контролю. Також потрібно відмітити, що нові явища в організаційних формах управління міжнародною діяльністю ТНК випливають, насамперед, з проведеної ними політики переорієнтації від експорту товарів з країни базування материнської компанії до здійснення виробничої діяльності на підконтрольних закордонних виробничих підприємствах з наступною реалізацією продукції на закордонних ринках.

Основними цілями контролю закордонних виробничих потужностей материнськими компаніями виступають: контроль потоків сировини та матеріалів – для цього створюються спеціалізовані підрозділи в структурі компаній, контроль фінансових потоків на потужностях в інших країнах, контроль логістичних процесів тощо.

Основною метою здійснення цих видів контролю є організація ефективного та найменш затратного виробничого процесу, зменшення браку на виробництві, скорочення простоїв та неефективного використання виробничих потужностей тощо.