182. Світовий ринок капіталів: динаміка розвитку, структура, регулювання

Операції по міжнародному переміщенню капіталів здійснюються на світовому ринку капіталів. Сучасний світовий ринок капіталів, котрий сформувався на основі інтернаціоналізації та інтеграції національних ринків на початок 60-х років, включає в себе: світовий кредитний ринок, світовий фінансовий ринок та євроринок. Всі ці сектори світового ринку позичкового капіталу взаємопов'язані: на практиці постійно відбувається взаємне переливання капіталів.

Світовий кредитний ринок— це частина ринка позичкових капіталів, де здійснюється рух капіталу на основі терміновості, повернення та сплати відсотків.

Світовий фінансовий ринок — це частина ринка позичкових капіталів, де переважно здійснюється емісія, купівля-продаж цінних паперів, у тому числі і в євровалютах. За логікою традиційного бачення, світовий ринок капіталів визначається як система довгострокових позик на міжнародному рівні, при яких капітал використовується позичальниками для фінансування капіталовкладень, тобто капітал виступає як вартість, що сама зростає.

Інституціональна структура світового ринку капіталускладається з вкладників (тих, чиї кошти акумулюються), позичальників (споживачів капіталів) і посередників (акумуляторів і постачальників капіталів).

Вкладники (первинні кредитори):

• населення планети; • офіційні інститути; • приватні фірми; • банки; • страхові компанії; • пенсійні фонди; • національні та міжнародні організації.

Головні посередники, що діють на світовому ринку позичкових капіталів:

• транснаціональні банки; • фінансові компанії; • фондові біржі; • центральні та зовнішньоекономічні банки країн; • міжнародні та національні фінансово-кредитні установи, організації.

Основні споживачі капіталів:

• транснаціональні компанії; • державні органи; • приватні фірми; • міжнародні та регіональні організації.

Географічна структура світового ринку капіталіввідображає рух капіталів між країнами, групами країн, регіонами світу переважно через міжнародні фінансові центри.

Тенденції розвиткугеографічної структури світового ринку капіталів:

• взаємопроникнення національних ринків капіталів;

• переважання вивозу капіталів у розвинені країни над вивозом капіталів у країни, що розвиваються;

• посилення руху приватних капіталів між промислово розвиненими країнами;

• загальне зниження частки країн, що розвиваються, на ринку капіталів.

Серед останніх тенденцій, властивих міжнародному ринку капіталів, які зумовлюють його суттєві трансформації, слід відзначити:

- зростання значення неформальних (на відміну від явно встановлених, формальних) аспектів зарубіжного інвестування;

- рух від обмеження і контролю до стимулювання припливу іноземного капіталу;

- розширення сфери діяльності ендогенних факторів по мірі зняття бар'єрів на шляху руху капіталів і формування одночасно різних умов його інтернаціонального переміщення;

- еволюція форм міжнародного регулювання: від розподілу обов’язків фірм-інвесторів і прав урядів через встановлення прав фірм і обов'язків урядів до формування системи обов'язків і прав фірм і урядів;

- формування глобального транснаціонального механізму регулювання міжнародного ринку позичкових коштів;

- утворення і посилення ролі самостійного транснаціонального капіталу.

Ядром світового ринку капіталів є таке міжнародне економічне явище, як євроринок.

Євроринок,зазвичай, визначають як частину світового ринку капіталів, на якому банки здійснюють депозитно-позичкові операції в євровалютах. Це не є достатньо коректне визначення. Справа в тому, що поняття "ринок", крім обмінних відносин зачіпає ще й інфраструктуру. У нашому випадку в інфраструктурну систему входять валютно-фінансові та кредитні організації. Іншими словами, банки не здійснюють на євроринку операції, а є частиною самого євроринку.

Отже, євроринок варто би було визначити як частину світового ринку капіталів, яка складає систему міжнародних обмінних відносин та валютно-кредитних інституцій, пов'язаних з операціями з євровалютами та цінними європаперами. Євроринок складається з євроринку валют і євроринку цінних паперів. Євровалюта - стійка валюта, якою комерційні банки здійснюють безготівкові депозитно-позикові операції за межами країн-емітентів. Євровалюта зберігає форму національної грошової одиниці, а префікс "євро" свідчить тільки про вихід національної валюти з-під контролю національних валютних органів.

Євроринки визначаються як:

• ринки вільної конкуренції;

• світові ринки, на яких беруть участь і ведуть жорстоку конкурентну боротьбу міжнародні банки всіх великих країн, використовуються всі провідні конвертовані валюти, функціонують всі великі фінансові центри світу;

• новаторські: ініціатори нових фінансових інструментів та новітніх інформаційних технологій.

Світовийринок капіталів, відіграючи ключову роль у системі сучасних світогосподарських зв'язків і маючи значний потенціал впливу на економічний розвиток, має бути регульованим на національному, міжнародному і наднаціональному рівнях. Таке регулювання може здійснюватися за допомогою сукупності спеціальних правових, адміністративних, економічних та соціально-психологічних механізмів, та деяких інструментів стимулювання і обмеження, а саме: правових, адміністративних, економічних, соціально-психологчіних механізмів.

У міжнародних дво- і багатосторонніх угодах на ринку капіталу, як правило, регулюються такі питання: визначення характеру капіталу (наприклад, інвестиції) та капіталопозичальників; умови ввозу іноземного капіталу; заохочення капіталу; загальні норми режиму; переведення платежів; вимоги до результатів господарської діяльності; позбавлення іноземних інвесторів прав власності; вирішення суперечок; норми поведінки корпорацій та ін.