223. Форми міжнародного руху капіталу

Суть міжнародного руху фінансових ресурсів (вивозу і фінансового капіталу) зводиться до вилучення частини капіталу з процесу національного обороту в одній країні і включенню у виробничий процес чи інший обіг в інших країнах у всіляких формах (рис. ). У результаті за рубіж у цьому випадку переноситься вже не акт прибавочної вартості, укладеної в експортованих товарах, а сам процес його створення.

(→ переважно)

Форми міжнародного руху капіталу

Вивіз капіталу – це переміщення за кордон вартості в грошовій чи товарній формі з метою систематичного одержання прибутків чи досягнення інших економічних, а також політичних вигод.

Вивіз капіталу класифікується відповідно до визначених ознак, а саме по джерелах походження, по характеру використання, по терміну вкладення і цілям вкладення. Відповідно до джерел походження капітал поділяється на:

1. Офіційний (державний) капітал – засоби з державного бюджету, переміщувані за рубіж чи прийняті з-за кордону за рішенням урядів і міжурядових організацій. До цієї форми капіталу відносяться всі державні позики, позички, дарунки (гранти), допомога, які надаються однією країною іншій країні на основі міжурядових угод. Оскільки джерелом даного капіталу є гроші платників податків, тому рішення про переміщення такого капіталу за рубіж приймається спільно урядом і органами представницької влади (парламентом).

2. Приватний (недержавний) капітал – засоби приватних (недержавних) фірм, банків і інших недержавних організацій, переміщувані за рубіж чи прийняті з-за кордону за рішенням їхній керівних органів і їхніх об'єднань. У цю категорію руху капіталу відносяться інвестиції капіталу за рубіж приватними фірмами, надання торгових кредитів, міжбанківське кредитування. Джерелом походження цього капіталу є засоби приватних фірм, власні чи позикові, не зв'язані з державним бюджетом.

За характером використання капітал поділяється на:

1. Підприємницький капітал – засоби, прямо чи побічно вкладені у виробництво з метою одержання прибутку. Як підприємницький капітал звичайно використовується приватний капітал.

2. Позичковий капітал – засоби, що даються в борг із метою одержання відсотка. Як позичковий капітал використовується офіційний капітал з державних джерел, при цьому міжнародне кредитування з приватних джерел також досягає дуже значних обсягів.

По терміну вкладення капітал поділяється на:

1. Середньостроковий і довгостроковий капітал – вкладення капіталу терміном більш ніж на 1 рік. Усі вкладення підприємницького капіталу у формі прямих і портфельних інвестицій, так само як і позичковий капітал у виді державних кредитів, звичайно є довгостроковими.

2. Короткостроковий капітал – вкладення капіталу терміном менш чим на 1 рік. Переважно позичковий капітал у формі торгових кредитів.

Поділ ввозу та вивозу капіталу на позичковий та підприємницький, а також на короткостроковий та довгостроковий представлено графічно у Додатку А [21, с. 343].

По меті вкладення капітал поділяється на:

1. Прямі інвестиції – вкладення капіталу з метою придбання довгострокового економічного інтересу в країні додатка капіталу, що забезпечує контроль інвестора над об'єктом розміщення капіталу. Вони практично зв'язані з вивозом приватного підприємницького капіталу, за винятком щодо невеликих по обсязі закордонних інвестицій фірм, що належать державі.

2. Портфельні інвестиції – вкладення капіталу в іноземні цінні папери, що не дають інвестору права реального контролю над об'єктом інвестування. Такі інвестиції також переважно засновані на приватному капіталі, хоча і держава найчастіше випускає свої і здобуває іноземні цінні папери.