- •Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна»
- •Ключові слова
- •Література:
- •1.1.Поняття "соціалізація".
- •1.2. Фактори соціалізації.
- •1.3. Засоби та механізми соціалізації.
- •1.4. Виховання як сладова соціалізації.
- •Запитання та завдання для самоконтролю:
- •Ключові слова
- •Література:
- •2.1. Людина як об’єкт і суб’єкт соціалізації.
- •2.2. Людина як жертва соціалізації.
- •2.3. Самозміна людини в процесі соціалізації.
- •2.4. Гуманістична спрямованість виховання
- •Ключові слова.
- •Література:
- •3.1. Космос, планета, світ як мегачинники соціалізації.
- •3.2. Країна як чинник соціалізації.
- •3.3. Етнос і соціалізація
- •3. 4. Суспільство і держава як фактори соціалізації.
- •3.5. Виховання як соціальний інститут.
- •Запитання та завдання для самоконтролю:
- •Ключові слова:
- •Література:
- •4.1.Регіон як складова соціалізації.
- •4.2. Засоби масової інформації - як засіб соціалізації.
- •4.3. Субкультра в процесі соціалізації особистості.
- •4.4. Сільський та міський типи соціалізації.
- •Запитання та завдання для самоконтролю:
- •Ключові слова:
- •Література:
- •5.1. Сім'я як соціальний інститут суспільного розвитку
- •5.2. Основні завдання сімейного виховання в сучасному суспільстві.
- •5.3. Функції та принципи виховання дітей в сім'ї.
- •5.4. Сусідство як чинник соціалізації.
- •5.5. Група ровесників як чинник соціалізації.
- •5.6. Релігійні організації і релігійне виховання.
- •5.7. Виховні організації і соціальне виховання.
- •5.8. Контркультурні організації і дисоціальне виховання.
- •Запитання та завдання для самоконтролю:
- •Ключові слова:
- •Література
- •6.1. Характеристика ціннісних систем: історія та сучасність.
- •6.2. Цінності виховання в сучасному шкільництві
- •Запитання та завдання для самоконтролю:
- •Ключові слова:
- •Література:
- •7.1.Суть та основні структурні елементи наукового світогляду.
- •7.2.Основні шляхи та засоби формування наукового світогляду учнів.
- •7.3.Активна трудова і громадсько-корисна діяльність - важливі складові у формуванні наукового світорозуміння особистості.
- •7.4.Науковий світогляд і релігія. Світський характер навчання та виховання в сучасній школі.
- •Ключові слова:
- •Література:
- •8.1. "Я-концепція" у підлітковому та юнацькому віці.
- •8.2. Поняття "я-концепції".
- •8.3.Основні функції "я-концепції".
- •8.4. Психологічний вік. "я-концепція" і особливості сприйняття психологічного часу в юнацькому віці.
- •8.5.Формування адекватної "я-концепції".
- •8.6. "Я-концепція" і проблема самовиховання.
- •8.7. Особливості самовираження, самоствердження та самореалізації у підлітковому та юнацькому віці.
- •Ключові слова
- •Література:
- •9.1.Демократизація шкільного життя в сучасних умовах.
- •9.2.Тенденції в становленні загальної та професійної освіти.
- •9.3.Становлення змісту та шляхів національного виховання.
- •Розділ х. Провідні концепції соціалізації особистості у світовій педагогічній науці другої половини хх століття.
- •Ключові слова
- •Література:
- •10.1. Технократичні концепції соціалізації особистості.
- •10.2.Особливості соціалізації особистості за концепціями авторитарного раціоналізм
- •10.3.Психоаналітична модель соціалізації особистості.
- •10.4.Неогуманістичні концепції соціалізації особистості .
- •10.5.Провідні концепції соціалізації особистості в сучасній українській педагогіці.
- •Ключові слова:
- •Література:
- •11.1. Система виховних цінностей у сучасному шкільництві.
- •11.2. Форми та методи соціалізуючого впливу школи.
- •Розділ хіі. Основні чинники духовно-ціннісної орієнтації людини в життєдіяльності виховної організації.
- •Ключові слова:
- •Література:
- •12.1. Побут виховної організації.
- •12.2. Основні складові життєдіяльності виховної організації.
- •12.4. Індивідуальна допомога як чинник ефективності виховання.
- •Основна література
Ключові слова
Демократизація шкільного життя, реформування змісту освіти, світський характер рсвіти, компоненти, освіти, кваліфікаційні рівні акредитації, національне виховання.
Література:
Бех І.Д. Цінності як ядро особистості./ Цінності освіти і виховання. Наук.-метод. зб. /За заг. ред. О.В.Сухомлинської.- К., 1997.- С.8-11.
Битинас Б.П. Введение в философию воспитания. - М. :Фонд духовного и нравственного образования. - 1996.- 141с.
Вишневський О. Система вартостей і стратегія виховання (Тезовий виклад). /Цінності освіти і виховання. Наук.-метод. зб. /За заг. ред. О.В.Сухомлинської.- К., 1997.- С. 43-47.
Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті. -К., 2002.
Закон України "Про освіту"//Освіта.- 1996, 21 серпня.
Концептуальні засади демократизації та реформування освіти в Україні. Педагогічні концепції. -К.: Школяр, 1997. - 149с.
Концепція національного виховання //Рідна школа.-1995.-№6.- C.18-25.
Основи національного виховання. Концептуальні положення /За заг. ред. В.Г.Кузя, Ю.Д.Руденка, З.О.Сергійчук .- Умань, 1993. - 109с.
Сбруєва А.А. Порівняльна педагогіка: Навчальний посібник. - Суми: Редакційно-видавничий відділ СДПУ, 1999.-300с.
Borsea C, Education for democratic citizenship. General Report. Consultation Meeting. Council of Europe.Strasbourg.24-25 July 1996.
Education for European Citizenship with a Global Dimension. European Teachers Seminar. Leeds, United Kingdom.- 3-6 March 1998. Council for Cultural Co-operation. Strasbourg. 1998.
9.1.Демократизація шкільного життя в сучасних умовах.
Освіта в Україні грунтується на засадах гуманізму, демократії, національної свідомості, взаємоповаги між націями ї народами. Ці традиції сягають ще в давню історію української школи. Так, Статут Львівської братської школи (кінець ХVІ ст.) проголошує рівність усіх учнів: ”Багаті перед убогими нічим не можуть бути в школі вищі, як тільки наукою, тілесно ж всі рівні”. в Статуті звертається велика увага і на необхідність гуманного ставлення учителя до учнів: ”Учитель повинен і вчити і любити дітей всіх однаково, як синів багатих, так і сиріт убогих, і тих, хто ходить по вулицях, просячи шматок хліба”. Гуманне ставлення до дітей може забезпечити тільки доброчесна людина , тому до вчителя ставились високі вимоги: ”Дидаскал, або вчитель, має бути благочестивий, розсудливий, смиренномудрий, лагідний, стриманий, не п'яниця, не блудник, не хабарник, не гнівливий, не заздрісний, не сміхотворець, не лихослов, не чародій, не басносказатель, не посібник єресей, але прихильник благочестія, в усьому являючи собою взірець добрих діл”. [8,79]. Такі вимоги до школи та вчителя відстоювали та запроваджували в практику навчання видатні українські просвітителі Стефан Зизаній, Кирило Ставровецький, Памво Беринда, Іов Борецький, Інокентій Гізель, Симеон Полоцький, Григорій Сковорода та багато інших.
Демократизація освіти та виховання підростаючих поколінь була основною метою життєдіяльності видатного вітчизняного педагога К.Д.Ушинського, який у другій половині ХІХ століття висував найпрогресивніші для того часу ідеї в галузі народної освіти. За істинно народну, прогресивну школу, що дає дітям глибокі наукові знання, виступав і великий син українського народу Тарас Григорович Шевченко. У різних формах висловлював він протест проти каральних методів виховання.
У сучасній школі суверенної України навчально-виховний процес спрямований на всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими кадрами.
Важливим аспектом демократизації сучасної школи є розвиток системи самоврядування, реформування управлінської сфери. Законом України “Про освіту” в українській національній школі створено органи самоврядування, до складу яких входять насамперед загальні збори (конференція) колективу закладу освіти; районна, міська, обласна конференції педагогічних працівників, з'їзд працівників освіти Автономної республіки Крим, Всеукраїнський з'їзд працівників освіти. На рівні загальноосвітньої школи демократизація управління здійснюється у формі запровадження шкільних рад, до складу яких входять: 30% - від учителів і персоналу школи, 30% - від учнів з 13-річного віку, 30 - 40% - від батьків і представників громадськості.
Органи громадського самоврядування в освіті вносять пропозиції щодо формування державної політики в галузі освіти, вирішують в межах своїх повноважень питання навчально-виховної, науково-дослідної, методичної, економічної та фінансово-господарської діяльності закладів освіти. Повноваження органів громадського самоврядування в освіті визначає в межах чинного законодавства Міністерство освіти України за участю представників профспілок, всеукраїнських педагогічних (освітянських) об'єднань.
Створення демократичних засад в життєдіяльності закладів освіти незалежної України сприяє й відповідному формуванню демократичних стосунків між учасниками навчально-виховного процесу. Люди поступово звикають до елементарних, вироблених віками правил співжиття, до виконання їх без насилля, без примусу, без застосування того особливого апарату для примусу, що, як відомо, називають державою авторитарного стилю відносин.
В сучасному українському суспільстві, як, певна річ, і в інших демократичних державах, розвиваються такі основні види людських відносин: дружні, товариські, високоморальні, правові, відповідні встановленим етичним нормам; негативні, недружелюбні. Завдання школи, сучасного вчителя-вихователя полягає в тому, щоб формувати у своїх вихованців саме дружні, високоморальні, товариські морально-естетичні відносини.
Успішність діяльності сучасної школи в значній мірі залежатиме від того, чи відмовиться в цілому суспільство від стереотипів минулих часів, чи готове воно перейти до перебудови взаємовідносин, чи готова сама школа до заміни педагогіки вимог і заборон, авторитарності на педагогіку співробітництва і співдружності, наукової виховної мудрості.
У вихованні учнів педагоги та батьки як партнери доповнюють один одного. Критерієм і мірою їхньої діяльності є дитина, її фізичне і моральне здоров'я, всебічний розвиток. Одним із важливих показників виховної діяльності сім'ї і школи у їхній єдності і взаємодії є постійна турбота про широке впровадження в практику своєї виховної діяльності етнопедагогіки, педагогіки народознавства, які є природною основою єднання родинного ї шкільного виховання дітей.