3. 4. Суспільство і держава як фактори соціалізації.

Суспільство – поняття, яке характеризується, головним чином як сукупність соціальних відносин між людьми, структуру яких складає сім'я, соціальні, вікові, професійні та інші реальні групи, а також держава.

Суспільство являє собою цілісний організм зі своїми статевовіковими та соціальними структурами, економі кою , ідеологією та культурою, який володіє певними способами соціального регулювання життєдіяльністю людей.

Будь-яке суспільство з точки зору соціалізації завжди характеризується своєю статевовіковою структурою: соціальним статусом статей, відмінностям в рівні освіченості, участю в керівництві органами місцевого самоуправління і в управлінні державою. в зайнятості недомашньою працею тощо.

Певна річ, кількісні характеристики статевовікової структури суспільства впливають на стихійну соціалізацію дітей, підлітків у юнаків, в першу чергу визначаючи засвоєння ними відповідних уявлень про статуси становище тієї або іншої статі статеворольові очікування і норми, формування набору стереотипів статеворольової поведінки. Якісні особливості статеворольової культури суспільства і їх сприйняття людиною можуть впливати на різні аспекти її самовизначення, на вибір сфер та способів самореалізації та самоутвердження, на самозміну в цілому.

Вікова стратифікація (розподіл) характерна для будь-якого суспільства. На всіх мовах поняття "молодший", "старший", "дитина", "юнак" вказують не тільки на вік людини, а й на її становище в статусній структурі суспільства, вказуючи на певну нерівність (асиметрію) прав і обов'язків й відповідно пропонуючи певний набір очікувань та норм поведінки. Вікова стратифікація, як стабільна в загальних рисах, як правило має й певні історичні особливості з точки зору того або іншого віку.

Діти, підлітки, юнацтво, молодь, як правило, утворюють своєрідні товариства ровесників, які відіграють певну роль у процесії соціалізації.

Сучасна соціальна структура суспільства характеризується багаточисленністю часом нестабільних за своєю професійністю груп; це і підприємці, і менеджери, і працівники силових відомств і масова інтелігенція, працівники державних підприємств, пенсіонери... Усі перераховані груп соціалізації безперечно впливають на соціалізацію належних до них дітей, підлітків, юнаків. Крім того, цінності і стиль життя тих або інших верств населення можуть ставати для дітей своєрідними еталонами, як, в свою чергу можуть впливати на них навіть більше, ніж цінності тієї верстви, до якої належить їхня сім’я.

Рівень економічного розвитку суспільства впливає на соціалізацію підростаючих поколінь настільки, наскільки визначає рівень життя кожного із соціальних груп, Економічне положення людей завжди впливає на їхні настрій та поведінку, стимулюючи або активне прагнення до покращення , свого становища, або фустрацію (пригніченість) і, як наслідок, антисоціальну поведінку.

Економічна ситуація в суспільстві завжди впливав на потребу у відповідній кількості професій та якісний рівень їх підготовки. Рівень економічного розвитку визначає можливості для створення умов планомірного розвитку в першу чергу підростаючих поколінь. Чим більш високо економічно розвинене суспільство, тим більш сприятливі умови для розвитку людини в процесі соціалізації.

Відносно спрямовану соціалізацію своїх громадян, як правило, здійснює держава, Саме держава визначає вікові категорії своїх громадян: початку обов'язкового навчання, повноліття, вступу в шлюб, одержання прав на управління автомобілем, призов на службу в армію, початку трудової діяльності, виходу на пенсію тощо. Держава законодавчо стимулює й часом фінансує (або навпаки, стримує, обмежує й навіть забороняє розвиток і функціонування етнічних і релігійних культур. Таким чином, відносно спрямована соціалізація, яка здійснюється Державою, створює певні умови конкретним людям для вибору життєвого шляху, для їхнього розвитку і самореалізації.