4.2. Засоби масової інформації - як засіб соціалізації.

В сучасних умовах засоби масової інформації виконують головним чином рекреативну роль, оскільки багато в чому виконують роль дозвільного супроводження людей. З рекреативною у наші дні тісно зв’язана і релаксаційна роль ЗМІ, яка здобуває специфічний відтінок, коли мова йде про підлітків та юнаків Справа в тому, що для більшої части сучасної молоді прослуховування музичних записів, робота з комп'ютером перетворюється в своєрідну компенсацію дефіциту міжособистісних контактів, засобом відволікання при виникненні ускладнень у спілкуванні з ровесниками. Досить часто підліток або юнак, перебуваючи наодинці в квартирі, включає магнітофон, телевізор, комп'ютер для того, щоб якось зняти відчуття одинокості. До речі, цим же способом він може відгороджуватися від батьків, щоб не чути їхніх сварок, розмов на набридлі тем.

Певна річ, велику роль відіграють засоби масової інформації і в загальному розвитку людини. Дослідження показують, що вплив ЗМІ на розвиток людини хоча й неоднозначний, але в цілому позитивний. Наприклад, робота з комп’ютером приводить до розширення контактів, можливостей обміну соціокультурними цінностями, породженню і реалізації нових форм символічного досвіду, розвитку процесів уявлення, інтенсифікації вивчення іноземних мов та ряду інших позитивних ефектів. Правда, ЗМІ інколи можуть приводити і до "синдрому залежності", сприяючи звуженню інтересів, соціальній ізоляції, ослабленню емоційних реакцій тощо.

Будучи одним із соціальних інститутів, ЗМІ в той же час виконують певне замовлення суспільства, здійснюючи відповідний вплив на людей в інтересах тих або інших верств населення.

Оволодіння в сучасних умовах людиною вміннями користуватися досягненнями засобів касової інформації відкриває нові можливості для її самореалізації і самоутвердження. Особливим аспектом соціального виховання в зв’язку з ним користується медіаосвіта - як процес вивчення вихованцями закономірностей масової комунікації. Його головне завдання. полягає в тому, щоб більш ефективно підготувати підростаюче покоління До життя в сучасних інформаційних умовах, усвідомлення наслідків її впливу на психіку, оволодіння способами спілкування на основі невербальних форм, комунікації за допомогою технічних засобів,

В загальноосвітній школі медіаосвіта здійснюється як вивчення традиційних предметів (рідної мови, образотворчого мистецтва, історії, соціальних наук, екології та ін.), так і за допомогою введення спеціального предмета, в зміст якого найчастіше включаються розділи: "Поняття про комунікацію", "Масова комунікація та її закономірності" та ін.

4.3. Субкультра в процесі соціалізації особистості.

Субкультура - це сукупність специфічних соціально-психологічних ознак (норм, цінностей, смаків, стереотипів і т.п.), які впливають на стиль життя та мислення певних номінальних і реальних груп людей й створюють можливості їм усвідомити й утвердити себе в якості "ми", на відміну від "вони" (інших представників соціуму). Субкультура як відносно цілісне утворення включає в себе ряд більш або менш яскраво виражених ознак, специфічний набір ціннісних орієнтацій, норм поведінки, взаємовпливу та взаємовідносин її носіїв, а також статусну структурну набір бажаних джерел і формації; смаки та способи вільного проведення дозвілля; жаргон, фольклор та ін.

Соціальною базою формування тієї або іншої субкультури можуть бути вікові, соціальні і професійні верстви населення, а також контактні групи всередині них, релігійні секти, об'єднання сексуальних меншин, злочинні групи та організації, об'єднання за інтересами (мисливці, філателісти, комп'ютерними і т.п.).

Рівень сформованості субкультури в цілому та виявлення її окремих ознак зв'язані з віком та ступенем екстремальності умов життя її носіїв (наприклад, у моряків і сексуальних меншин умови життя екстремальніші, ніж в учителів, робітників).

Цінності орієнтації носіїв тієї чи іншої субкультури визначаються цінностями і соціальною практикою суспільства, віковими та іншими специфічними потребами, прагненнями та проблемами носіїв. Наприклад, інте­реси сучасних юнаків та дівчат, як відомо, багатогранні і диференційовані. Нерідко вони старанно охороняють їх від уваги та впливу дорослих Ці інтереси для них - ті цінності, якими вони обмінюються. Й саме ці цінності стають основою утворення багаточисельних груп зі специфічними субкультурами - "металістів", "брейкістів"..., які далеко не завжди мають позитивну соціальну спрямованість, а іноді й зовсім антисоціальні.

У номінальних, а частіше в реальних групах носіїв субкультури важли­ву роль відіграє сукупність характерних для них передсудів, які можуть бути абсолютно безобідними, або й абсолютно антисоціальними (наприклад расизм у бритоголових скінхедів (передсуди, з однієї сторони, відобража­ють характерні для субкультури ціннісні орієнтації, а з другої - самі можуть розглядатися як різновидність субкультурних цінностей.

Норми поведінки, взаємодії і взаємовідносин, характерних для тієї або іншої субкультури, істотно відрізняються за змістом, сферою та сферою та ступенем їх регулятивного впливу,

Норми в просоціальних субкультурах змістовно в основному не протиречать суспільним нормам, а доповнюють і (або) трансформують їх, відображаючи специфічні умови життя і ціннісні орієнтації носіїв субкультури. В антисоціальних субкультурах норми прямо протилежні суспільним.

В багатьох асоціальних субкультурах і в деяких просоціальних регуляціях може охоплювати тільки ті сфери життя, які конституюють дану субкультуру (наприклад, захоплення музикальним стилем), а ступінь імперативності - регуляції залежить від ступеня відокремленості груп її носіїв. У контактних субкультурних групах має місце більш або менш жорстка статутна структура. Під статусом в даному випадку розуміється відповідне становище людини в системі міжособистісних відносин у тій або іншій групі. Ступінь жорсткості статусної структури в групах зв'язана з характером субкультури, наявними її носіям ціннісними орієнтаціями і нормами. У закритих субкультурах статусна структура набуває крайньої жорсткості визначаючи не тільки становище в ній юнаків та дівчат, а й багато в чому їхню долю в цілому.

Кожна субкультура володіє тільки характерним для неї захопленнями, способами вільного дозвілля, які, визначаються віковими та соціокультурними особливостями та умовами життя її членів (соціальної групи). Наслідування звичаїв (моди) - важлива конституційна ознака підлітково-юнацьких субкультур. Найбільш явно це проявляється в одязі, в оформленні зовнішності, манері поведінки, мові, побутових виробах. Однією з умов престижу в суспільстві ровесників, наприклад в музиці, компетентність в знані музичних груп, їхніх солістів та лідерів, володіння сучасною апаратурою тощо.

Однією з специфічних ознак субкультури є жаргон - як своєрідний діалект її носіїв. В підлітково-юнацькому жаргоні, наприклад, можна "побачити", наприклад, загальновживані слова та вирази, які мають дещо і інше значення (капуста, зелень - долари, шнурки - батьки, предки), друга група загальновживаних слів має дещо експресивне забарвлення і вживається значно частіше, ніж це прийнято мовними нормами (залізо, крутий). У третій групі побутують слова тільки вживані в жаргоні (бакси, салага, прикид-одежа, слова з вульгарної лексики). У четвертій групі побутують слова і вирази, які вживаються лиш в окремих регіонах.

У кожній субкультурі народжується і побутує свій фольклор - як комплекс словесних, музичних, ігрових образотворчих видів творчості, Словесний вид творчості включає в себе різні легенди з історії співтовариства носіїв субкультури, про життя та "діяння" її легендарних представників, анекдоти, а в дитячій субкультурі - лічилки, страшилки, дражнилки. У музичному фольклорі, як правило, головним чином через пісню виражається ставлення до навколишнього життя, особливості стилю життя та мислення. Ігри в рамках субкультури бувають інтелектуальні, карточні, рухливі... Серед образотворчих видів фольклорної творчості, насамперед, можна виділити граффіті - "писання каракулями", "вицарапування" на стінах будинків, огорожах, на партах... Загалом, граффіті - це засіб утвердження групової ідентичності носіїв субкультури (написання імен рок-ідолів, назв спортивних команд і т.д., протест проти соціальних і культурних норм (зображення табуірованих слів символів тощо), відображення злобних реакцій на конкретних людей та етнічні, групи.

Таким чином, як бачимо, субкультури з певним способом диференціації розвинутих національних культур, їхнього впливу на ті або інші спільноти. Вплив субкультури на соціалізацію дітей і особливо підлітків та юнаків дуже великий. Ціннісні орієнтації субкультури сильно впливають на самовизначення та самореалізацію її носіїв, які завжди намагаються відчути свою приналежність до ровесників, прагнення виділитися серед них. Значний вплив на усе це має жаргон. Саме за допомогою жаргонних слів підлітки та юнаки намагаються компенсувати емоційну та "словесну" неможливість виразити свої переживання та почуття.

Захоплення юнаками та дівчатами тим або іншим музикальним стилем сприяє, в певній мірі, їхньому входженню в певну соціальну групу ровесників й часто диктує необхідність дотримання певних ритуалів.

Субкультура впливає на дітей, підлітків та юнаків остільки, оскільки ті або інші групи ровесників є референтними для них. Чим більше підліток чи юнак співвідносить свої норми з нормами референтної групи тим ефективніше впливав на них вікова субкультура. В цілому ж субкультура, будучи суб'єктом ідентифікації людини, й одним із способів її Уособлення в суспільстві, тобто стає одним із ступенів автономізації особистості, що й визначає її вплив на самосвідомість людини, її самоповагу та самосприйняття.

Тому, здійснюючи соціальне виховання, педагогам, соціальним працівникам необхідно, як мінімум, мати уявлення про особливості тих субкультур, з якими стикаються їхні вихованці. Й знати це необхідно для того, щоб організовуючи життєдіяльність виховних організацій, відповідно враховувати у своїй роботі як позитивні, так і негативні особливості субкультур. Знання особливостей підлітково-юнацької субкультури та тих субкультур, з якими стикаються вихованці, створює передумови для усвідомлення зусиль педагогів по мінімізації та корекції негативних впливів. Саме з цією метою вони й можуть використовувати можливості, закладені в життєдіяльності виховних організацій, й надавати індивідуальну допомогу вихованцям.