- •Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна»
- •Ключові слова
- •Література:
- •1.1.Поняття "соціалізація".
- •1.2. Фактори соціалізації.
- •1.3. Засоби та механізми соціалізації.
- •1.4. Виховання як сладова соціалізації.
- •Запитання та завдання для самоконтролю:
- •Ключові слова
- •Література:
- •2.1. Людина як об’єкт і суб’єкт соціалізації.
- •2.2. Людина як жертва соціалізації.
- •2.3. Самозміна людини в процесі соціалізації.
- •2.4. Гуманістична спрямованість виховання
- •Ключові слова.
- •Література:
- •3.1. Космос, планета, світ як мегачинники соціалізації.
- •3.2. Країна як чинник соціалізації.
- •3.3. Етнос і соціалізація
- •3. 4. Суспільство і держава як фактори соціалізації.
- •3.5. Виховання як соціальний інститут.
- •Запитання та завдання для самоконтролю:
- •Ключові слова:
- •Література:
- •4.1.Регіон як складова соціалізації.
- •4.2. Засоби масової інформації - як засіб соціалізації.
- •4.3. Субкультра в процесі соціалізації особистості.
- •4.4. Сільський та міський типи соціалізації.
- •Запитання та завдання для самоконтролю:
- •Ключові слова:
- •Література:
- •5.1. Сім'я як соціальний інститут суспільного розвитку
- •5.2. Основні завдання сімейного виховання в сучасному суспільстві.
- •5.3. Функції та принципи виховання дітей в сім'ї.
- •5.4. Сусідство як чинник соціалізації.
- •5.5. Група ровесників як чинник соціалізації.
- •5.6. Релігійні організації і релігійне виховання.
- •5.7. Виховні організації і соціальне виховання.
- •5.8. Контркультурні організації і дисоціальне виховання.
- •Запитання та завдання для самоконтролю:
- •Ключові слова:
- •Література
- •6.1. Характеристика ціннісних систем: історія та сучасність.
- •6.2. Цінності виховання в сучасному шкільництві
- •Запитання та завдання для самоконтролю:
- •Ключові слова:
- •Література:
- •7.1.Суть та основні структурні елементи наукового світогляду.
- •7.2.Основні шляхи та засоби формування наукового світогляду учнів.
- •7.3.Активна трудова і громадсько-корисна діяльність - важливі складові у формуванні наукового світорозуміння особистості.
- •7.4.Науковий світогляд і релігія. Світський характер навчання та виховання в сучасній школі.
- •Ключові слова:
- •Література:
- •8.1. "Я-концепція" у підлітковому та юнацькому віці.
- •8.2. Поняття "я-концепції".
- •8.3.Основні функції "я-концепції".
- •8.4. Психологічний вік. "я-концепція" і особливості сприйняття психологічного часу в юнацькому віці.
- •8.5.Формування адекватної "я-концепції".
- •8.6. "Я-концепція" і проблема самовиховання.
- •8.7. Особливості самовираження, самоствердження та самореалізації у підлітковому та юнацькому віці.
- •Ключові слова
- •Література:
- •9.1.Демократизація шкільного життя в сучасних умовах.
- •9.2.Тенденції в становленні загальної та професійної освіти.
- •9.3.Становлення змісту та шляхів національного виховання.
- •Розділ х. Провідні концепції соціалізації особистості у світовій педагогічній науці другої половини хх століття.
- •Ключові слова
- •Література:
- •10.1. Технократичні концепції соціалізації особистості.
- •10.2.Особливості соціалізації особистості за концепціями авторитарного раціоналізм
- •10.3.Психоаналітична модель соціалізації особистості.
- •10.4.Неогуманістичні концепції соціалізації особистості .
- •10.5.Провідні концепції соціалізації особистості в сучасній українській педагогіці.
- •Ключові слова:
- •Література:
- •11.1. Система виховних цінностей у сучасному шкільництві.
- •11.2. Форми та методи соціалізуючого впливу школи.
- •Розділ хіі. Основні чинники духовно-ціннісної орієнтації людини в життєдіяльності виховної організації.
- •Ключові слова:
- •Література:
- •12.1. Побут виховної організації.
- •12.2. Основні складові життєдіяльності виховної організації.
- •12.4. Індивідуальна допомога як чинник ефективності виховання.
- •Основна література
Література:
Національна доктрина, розвитку освіти Украйни; у XXI столітті.-К.,2002.
Кон И.С. Ребенок и общество.- М., 1988.
Кон И.С. В поисках себя.- М., 1984.
Мудрик А.В. Социализация и "смутное время".- М., 1991.
Мудрик А.В. Введение в социальную педагогику.- М.,І977.
Андреенкова Н. В. Проблема социализации личности. // Социальные исследования. –М., 1970. Вып.3.
Андреева Г. М., Богомолова Н.Н., Петровская Л.А. Современная социальная психология на Западе. –М., 1978.
2.1. Людина як об’єкт і суб’єкт соціалізації.
Кожна людина на всіх етапах своєї життєдіяльності є об'єктом соціалізації. Зміст процесу її соціалізації насамперед визначається зацікавленістю суспільства в тому, щоб кожна людина успішно оволоділа ролями чоловіка і жінки (статева соціалізація), створила міцну сім’ю (сімейна соціалізація), змогла б й прагнула б до компетентної участі у соціальному та економічному житті (професійна соціалізація), була законопослушним громадянином (політична соціалізація) і т.п.
При цьому варто мати на увазі, що вимоги до людини в тому або іншому аспекті соціалізації пред'являють не тільки суспільство в цілому, а й конкретні групи людей та організації. Особливості та функції тих або інших груп і організацій обумовлюють специфічний і неідентичний характер цих вимог. Сам же зміст вимог залежить від соціального статусу людини, до якої вони пред'являються.
Таким чином, соціалізація, як наголошується в Міжнародному словнику педагогічних термінів - це процес засвоєння ролей та очікуваної поведінки у відносинах з сім'єю та суспільством і розвитку задовільних зв'язків з іншими людьми.
Людина стає повноцінним членом суспільства, будучи не тільки об'єктом а й, що надзвичайно важливо, суб'єктом соціалізації, засвоюючим норми і культурні цінності, проявляючи при цьому активність, саморозвиваючись і самореалізуючись в суспільстві.
Суб'єктом соціалізації людина завжди стає об’єктивно, бо на протязі всього її життя перед нею постають завдання, для вирішення яких вона більш або менш усвідомлено, а часом і неусвідомлено, ставить перед собою відповідні цілі, тобто проявляє свої суб'єктивність (позицію) і суб'єктивність (індивідуальну своєрідність).
В певній мірі умовно, на думку А.В.Мудрика, можуть бути виділені три групи задач, які розв'язуються людиною на кожному віковому етапі чи етапі соціалізації Ї природно-культурні, соціально-культурні ісоціально-психологічні.
Сутність природно-культурних задач полягає в досягненні певного рівня фізичного та сексуального розвитку. Справа в тому, що на кожному віковому етапі людині необхідно: досягнути певного ступеня пізнання тілесного канона, властивого тій культурі, в якій вона живе; засвоїти елементи етикету, символіки, жестів, міміки, пантоміміки; розвинути й (або) реалізувати фізичні та сексуальні задатки; вести здоровий спосіб життя, адекватний статі та віку; перебудовувати самоставлення до життя, стиль життя у відповідності з статевовіковими та індивідуальними можливостями.
Соціально-культурні задачі – пізнавальні, морально-естетичні, ціннісно-смислові – специфічні для кожного вікового етапу в конкретному соціумі в певний період його історії. Ці задачі об'єктивно визначаються суспільством в цілому, а також етнорегіональними особливостями та найближчим оточенням людини. Специфічні – соціально-культурні задачі постають перед людиною на кожному віковому етапі в процесі її; участі в житті суспільства. Від людини у відповідності з її віковими можливостями чекають її приєднання до певного рівня суспільної культури, володіння певною сумою знань, умінь, навичок, певного рівні сформованості цінностей.
Задачі соціально-культурного рівня складаються як би з двох частин. З однієї сторони, це задачі, які пред'являються людині, у вербалізованій формі інститутами суспільства і держави іншої - задачі які сприймаються нею з соціальної практики, звичаїв, психологічних стереотипів безпосереднього оточення. Причому обидві ці складові не поєднуються між собою й у тій або іншій мірі протиречать одна одній.
Соціально-педагогічні задачі - це становлення самосвідомості особи, її самовизначення в індивідуальному житті, самореалізація і самоутвердження, які. на кожному віковому етапі життєдіяльності людини мають свій специфічний зміст і способи їх розв'язання.
Самосвідомість людини можна розглядати як досягнення нею в кожній віковій категорії певної міри самопізнання та певного рівня самоповаги й міри самоприйняття. Так наприклад, перед підлітком стоїть задача пізнання тих компонентів свого "Я", які зв'язані з усвідомленням своєї подібності з іншими людьми й відмінності від них, а перед юнаком - тих, від яких залежать світогляд визначення свого місця в світі і т.п.
Самовизначення особистості передбачує знаходження нею певної позиції в різних сферах актуальної життєдіяльності та вироблення планів на різні відрізки майбутнього життя. Так наприклад, в молодшому шкільному віці. дитині необхідно віднайти індивідуально сприйнятну і соціально схвалювальну позицію в новій соціальній ситуації - ситуації вступу до школи. Тут вона повинна визначити своє ставлення до ровесників і дорослих, перебудувати в зв'язку з цим уже наявні в неї системи відносин. У підлітковому віці особливого значення набуває пошук позиції серед ровесників своєї статі, що доповнюється в ранньому юнацькому віці визначенням своєї позиції по відношенню до ровесників протилежної статі.
Що ж стосується планів підлітків на різні відрізки майбутнього життя , то, по-перше, мова йде про розв'язання завдань найближчого майбутнього. Наприклад, якщо в середовищі ровесників вважається престижно мати певний інтерес і реалізовувати його в якійсь діяльності, то виникає завдання, як можна якомога скоріше віднайти такий інтерес і способи його реалізації, По-перше, мова йде про розв'язання завдань більш віддаленого майбутнього: вибір професії, визначення стилю майбутнього життя. Уже підлітки нерідко уявляють собі, де і як вони будуть подорожувати, ставши дорослими, а юнаки мають уявлення про своє майбутнє жило, вільне проведення дозвілля і т.п.
Самореалізація передбачує реалізацію людиною активної в значимих Для неї сферах життєдіяльності й (або) взаємовідносин. При цьому необхідно, щоб результативність цієї реалізації визнавалась і схвалювалась значимими для молодої людини особами. Самореалізація для молодої людини може мати різні форми. При цьому вони можуть бути соціальне цінними, соціальне корисними, соціальне приємлемими. а також асоціальними, антисоціальними.
Самоутвердження - досягнення людиною суб'єктивного задоволення результатом і (або) процесом самореалізації.
При цьому наголосимо, що вікові задачі, як правило, завжди об'єктивні. Для їх вирішення людина ставить (або не ставить) перед собою мету, досягнення якої веде до її здійснення. Тому, в залежності від того, наскільки повно і адекватно усвідомлені і відчуті завдання , цілі людини можуть бути більш або менш адекватні віковим задачам. Тому, в зв'язку з цим, відмітимо, що людина усвідомлено чи неусвідомлено визначає реальність і успішність досягнення тих або інших цілей. Це дозволяє їй певним чином реагувати на хід своєї діяльності, й відповідним чином відшукувати більш реальні шляхи Досягнення намічені мети.