5.2. Основні завдання сімейного виховання в сучасному суспільстві.

У Концепції національного виховання дітей та молоді в національній системі освіти наголошується, що родина є основою держави. Родинне виховання - це природна та постійно діюча ланка виховання, що зумовлює розвиток людини на всіх стадіях її життя.

Основними завданням сімейного виховання є: виховання фізично та морально здорової особистості, забезпечення необхідних соціальних умов для повної реалізації можливостей розвитку дитини, повноцінного психічного та духовного її становлення, формування навичок здорового способу життя; засвоєння моральних цінностей та ідеалів, культурних традицій, етичних норм взаємин між близькими людьми та в суспільному оточенні, виховання культури поведінки, а також створення емоційної захищеності тепла, любові, взаєморозуміння, чуйності, доброзичливості; забезпечення збереження сімейних традицій, реліквій, прилучення дітей до рідної мови, виховання в них національної свідомості та самосвідомості;, вихо­вання поваги до законів, прав та свобод людини; залучення дитини до Світу знань, виховання поваги до науки, школи, вчителя, розвиток праг­нення до освіти та творчого самовдосконалення; включення дитини в спільну побутову та господарську діяльність родини, розвиток рис працелюбної особистості формування почуття власності та навичок господа­рювання; статеве виховання дітей, повага до жінки, почуття дружби, ко­хання; формування естетичних смаків та почуттів, а також розвиток внутрішньої свободи, здатності до об'єктивної самооцінки, поваги до себе відповідальності за свої вчинки.

5.3. Функції та принципи виховання дітей в сім'ї.

Виділяють такі Функції сім'ї як соціального утворення: біологічну, соціальну і економічну.

Біологічна функція головним чином пов'язана із зародженням, ембріональним розвитком і народженням дитини. Певна річ, що уже на першому етані виконання біологічної функції - зародження дитини потрібна висока відповідальність і генетична обізнаність батьків. У скарбах народної педагогіки на основі багаторічного досвіду формувались і передавалися із покоління в покоління слушні застереження: категорично заборонялося молодим батькам вживати спиртне, а тим більше матерям палити цигарки.

Ще більше зростає відповідальність батьків /у першу чергу матері/ за виконання біологічної функції, коли дитина знаходиться у стані ембріонального розвитку. Тоді вона - частина організму матері. Й тоді кожна дія жінки так чи інакше відбивається на стані розвитку маляти. А це вимагає і належної культури поведінки, знань з медицини, валеології, фізіології. Народження дитини - велике і святе таїнство. Перший плач дитини, прикладання її до материних грудей - незамінне джерело розвою почуттів материнства, які є запорукою подальшого розвитку тво­ріння батьків.

Дуже важливе місце у діяльності сім'ї посідає соціальна функція. Вона може бути реалізована шляхом створення оптимальних умов для соціа­льного розвитку дитини, посилення відповідальності батьків за її виховання створення сприятливих умов для появи морально-духовних джерел соціального успадкування, коли дитина засвоює певні моральні норми поведінки, під впливом оточуючих формуються її характер, звички.

Саме, зважаючи на відповідальність батьків за належне виконання соціальної функції А.С. Макаренко говорив: "Виховання дітей - найважливіша галузь нашого життя. Наші діти - це майбутні громадяни нашої країни і громадяни світу. Вони творитимуть історію. Наші діти - це майбутні батьки й матері, вони теж будуть вихователями своїх дітей. Наші діти повинні вирости прекрасними громадянами, хорошими батьками й матерями. Але й це не все; наші діти - це наша старість. Правильне виховання -це наша щаслива старість,- погане виховання - це наше майбутнє горе, це - наші сльози, це - наша провина перед іншими людьми, перед усією країною".

Значне місце в системі сімейного виховання займає і економічна функція, яка передбачає головним чином створеная матеріальних умов Для достатнього забезпечення своїх дітей помешканням, одягом, харчуванням, необхідними засобами для навчання, розваг тощо. Тут має домінувати, по-перше, почуття відповідальності молодих батьків за створення власною працею належних економічних умов для забезпечення життя своєї дитини, аби не перекладати це на суспільство, державу. По-друге, матеріальна забезпеченість дітей має бути співвідносною з конкретними можливостями сім'ї, не сприяти розбещенню молодого творіння. Батьки завжди повинні дбати про формування діяльної і відповідальної особистості.

Основними принципами виховання дітей в сім'ї є: принцип цілеспрямованості, принцип науковості, принцип гуманізму та поваги до особистості дитини, принцип планомірності, послідовності та неперервності виховання, принцип комплексності та систематичності, а також принци природовідповідності.

Основними засобами та методами виховання дітей в сім'ї є слово, домашній побут, національні звичаї і традиції, громадська думка, духовно-моральний мікроклімат сім'ї, суспільний досвід, преса, радіо та телебачення, режим дня, література та мистецтво, книги, театри, музеї та виставки, фізкультура, спорт тощо.

На відміну від методики шкільної виховної роботи, вплив на дитину в сім'ї здійснюється в основному індивідуально, вибір методів виховання залежить від індивідуальності батьків, їх характеру, педагогічної підготовки, уявлень про цінності духовної культури, стилю відносин у сім'ї тощо. Сучасні сім’ї за своїм соціально-економічним і духовним складом дуже різноманітні й, певна річ, від цього залежить те, яким змістом - наповнюється в них соціалізація, які її результати. На превеликий жаль, соціалізація в значній частині, сімей має явно антисоціальний характер і результати. Частина деяких сімей володіє спадковою дегенерацією яка проявляється не тільки в психічних захворюваннях дебільності., а інколи й звичайній емоційній тупості, яка приводить до соціальної дезадаптації.

Нині в будь-якій сім'ї людина проходить стихійну соціалізацію, характер та результати: якої визначаються її об’єктивними характеристиками, ціннісними установками, стилем життя та взаємовідносинами між членами сім’ї. Що ж стосується виховання в сім'ї як відносно контрольованої соціалізації, то його в стані здійснювати відносно невеликий процент українських сімей. Зміст, характер та результати сімейного виховання залежать від ряду характеристик сім'ї, в першу чергу від тих особистісних ресурсів, які в ній є. Ці ресурси визначаються як складом сім'ї, так і станом здоров'я, характером, рівнем та освіченістю її членів, їхніми смаками, ціннісним орієнтаціями, соціальними установками тощо. Важливим у сімейному вихованні є ставлення старших до молодших. Наявні в сім’ї особистісні ресурси можуть доповнюватися в певні періоди включення у виховний процес нянь, репетиторів та домашніх вихователів, гувернерів.

Цілі виховання в сім'ї можуть бути різними як за змістом, так і характером виховної діяльності вихователів і вихованців. За змістом ці виховання можуть бути суто інструментальними, спрямованими на досягненнями конкретних результатів. Характер цілей сімейного виховання не обов'язково повинен відповідати суспільно наявним установкам. Важливою характеристикою сімейного виховання є його стиль, тобто характерні для старших система прийомів і особливості взаємодії з молодшими. В залежності від ступеня його "жорсткості-м’якості" стиль може бути визначений як авторитарний чи демократичний.

Ефективність функцій сімейного виховання в процесі соціалізації багато в чому залежить від того, чи вдалось батькам разом з дітьми створити домашнє житло як сімейний осередок. в якому людина завжди зможе знайти підтримку, відчути, що її тут визнають, люблять.