- •Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна»
- •Ключові слова
- •Література:
- •1.1.Поняття "соціалізація".
- •1.2. Фактори соціалізації.
- •1.3. Засоби та механізми соціалізації.
- •1.4. Виховання як сладова соціалізації.
- •Запитання та завдання для самоконтролю:
- •Ключові слова
- •Література:
- •2.1. Людина як об’єкт і суб’єкт соціалізації.
- •2.2. Людина як жертва соціалізації.
- •2.3. Самозміна людини в процесі соціалізації.
- •2.4. Гуманістична спрямованість виховання
- •Ключові слова.
- •Література:
- •3.1. Космос, планета, світ як мегачинники соціалізації.
- •3.2. Країна як чинник соціалізації.
- •3.3. Етнос і соціалізація
- •3. 4. Суспільство і держава як фактори соціалізації.
- •3.5. Виховання як соціальний інститут.
- •Запитання та завдання для самоконтролю:
- •Ключові слова:
- •Література:
- •4.1.Регіон як складова соціалізації.
- •4.2. Засоби масової інформації - як засіб соціалізації.
- •4.3. Субкультра в процесі соціалізації особистості.
- •4.4. Сільський та міський типи соціалізації.
- •Запитання та завдання для самоконтролю:
- •Ключові слова:
- •Література:
- •5.1. Сім'я як соціальний інститут суспільного розвитку
- •5.2. Основні завдання сімейного виховання в сучасному суспільстві.
- •5.3. Функції та принципи виховання дітей в сім'ї.
- •5.4. Сусідство як чинник соціалізації.
- •5.5. Група ровесників як чинник соціалізації.
- •5.6. Релігійні організації і релігійне виховання.
- •5.7. Виховні організації і соціальне виховання.
- •5.8. Контркультурні організації і дисоціальне виховання.
- •Запитання та завдання для самоконтролю:
- •Ключові слова:
- •Література
- •6.1. Характеристика ціннісних систем: історія та сучасність.
- •6.2. Цінності виховання в сучасному шкільництві
- •Запитання та завдання для самоконтролю:
- •Ключові слова:
- •Література:
- •7.1.Суть та основні структурні елементи наукового світогляду.
- •7.2.Основні шляхи та засоби формування наукового світогляду учнів.
- •7.3.Активна трудова і громадсько-корисна діяльність - важливі складові у формуванні наукового світорозуміння особистості.
- •7.4.Науковий світогляд і релігія. Світський характер навчання та виховання в сучасній школі.
- •Ключові слова:
- •Література:
- •8.1. "Я-концепція" у підлітковому та юнацькому віці.
- •8.2. Поняття "я-концепції".
- •8.3.Основні функції "я-концепції".
- •8.4. Психологічний вік. "я-концепція" і особливості сприйняття психологічного часу в юнацькому віці.
- •8.5.Формування адекватної "я-концепції".
- •8.6. "Я-концепція" і проблема самовиховання.
- •8.7. Особливості самовираження, самоствердження та самореалізації у підлітковому та юнацькому віці.
- •Ключові слова
- •Література:
- •9.1.Демократизація шкільного життя в сучасних умовах.
- •9.2.Тенденції в становленні загальної та професійної освіти.
- •9.3.Становлення змісту та шляхів національного виховання.
- •Розділ х. Провідні концепції соціалізації особистості у світовій педагогічній науці другої половини хх століття.
- •Ключові слова
- •Література:
- •10.1. Технократичні концепції соціалізації особистості.
- •10.2.Особливості соціалізації особистості за концепціями авторитарного раціоналізм
- •10.3.Психоаналітична модель соціалізації особистості.
- •10.4.Неогуманістичні концепції соціалізації особистості .
- •10.5.Провідні концепції соціалізації особистості в сучасній українській педагогіці.
- •Ключові слова:
- •Література:
- •11.1. Система виховних цінностей у сучасному шкільництві.
- •11.2. Форми та методи соціалізуючого впливу школи.
- •Розділ хіі. Основні чинники духовно-ціннісної орієнтації людини в життєдіяльності виховної організації.
- •Ключові слова:
- •Література:
- •12.1. Побут виховної організації.
- •12.2. Основні складові життєдіяльності виховної організації.
- •12.4. Індивідуальна допомога як чинник ефективності виховання.
- •Основна література
5.7. Виховні організації і соціальне виховання.
Виховні організації- це державні і недержавні організації, основним завдання яких є соціально виховання певних вікових груп населення. За ознакою входження людини в склад виховної організації можна виділити обв'язкові організації /школи/, добровільні /клуби, дитячі та юнацькі об'єднання та ін./, примусові /спецзаклади для дітей з антисоціальною поведікою, психічними та іншими аномаліями/. За юридичним статусом виховні організації поділяються на державні, громадські, комерційні, конфесійні, приватні. За ступенем відкритості-закритості: відкриті /школи/, інтернатні, закриті /спецзаклади/.
В процесі соціалізації дітей, підлітків та юнаків виховні організації насамперед здійснюють соціально виховання й, звичайно, як будь-які людські спільноти, впливають на своїх членів в процесі взаємодії членів організації стихійно. Основними функціями виховних організацій в процесі соціалізації можна вважати такі: приєднання людини до культури суспільства; створення умов для індивідуального розвитку і духовно-ціннісної орієнтації; автономізація підростаючих поколінь від дорослих; диференціація вихованців у відповідності з їхніми особистісними ресурсами стосовно до реальної соціальної-професійної структури суспільства.
На процес самозміни своїх членів виховна організація впливає в залежності від її побуту, змісту та форм організації життєдіяльності та взаємодії, які створюють більш або менш сприйнятливі можливості для розвитку людини , задоволення нею своїх позитивних потреб, здібностей та інтересів. В той же час практика реального життя організації впливав на вектор самозміни /просоціальний, асоціальний, антисоціальний/.
Організаційно соціальне виховання у виховних організаціях здійснюється через колективи, які як автономні системи завжди володіють певними комплексами тих або інших норм і цінностей. Одні з цих норм і цінностей, як правило, бувають обов'язковими для всіх членів колективу й відповідно регламентують колективно значиму поведінку кожного з його членів. Інші - це ті норми і цінності, які, в принципі, не суперечать першим, але представляють окремим мікрогрупам і членам колективу можливості для деякої самобутності у поведінці.
Життєдіяльність колективу можна розглядати як процес програвання його членами певної соціальної ролі. Соціальний аспект такого програвання в себе включав рольові очікування й передбачення, які диктуються змістом та формами життєдіяльності колективу й недотримання яких веде до певних соціальних наслідків /негативних санкцій/. Психологічний аспект як суб'єктивне трактування членом колективу своєї ролі може й не співпадати із соціальними очікуваннями і передбаченнями. В оптимальному варіанті це неспівпадання стає основою імпровізаційності у виконанні ролі, проявлення творчої індивідуальності людини. Життєдіяльність колективу перетворюється в базу накоплення соціального досвіду, в арену самореалізації І самоутвердження , тобто створює можливості Для становлення особистості. Саме у колективі людина завжди знаходить умови для розквіту своїх кращих сторін.