- •Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна»
- •Ключові слова
- •Література:
- •1.1.Поняття "соціалізація".
- •1.2. Фактори соціалізації.
- •1.3. Засоби та механізми соціалізації.
- •1.4. Виховання як сладова соціалізації.
- •Запитання та завдання для самоконтролю:
- •Ключові слова
- •Література:
- •2.1. Людина як об’єкт і суб’єкт соціалізації.
- •2.2. Людина як жертва соціалізації.
- •2.3. Самозміна людини в процесі соціалізації.
- •2.4. Гуманістична спрямованість виховання
- •Ключові слова.
- •Література:
- •3.1. Космос, планета, світ як мегачинники соціалізації.
- •3.2. Країна як чинник соціалізації.
- •3.3. Етнос і соціалізація
- •3. 4. Суспільство і держава як фактори соціалізації.
- •3.5. Виховання як соціальний інститут.
- •Запитання та завдання для самоконтролю:
- •Ключові слова:
- •Література:
- •4.1.Регіон як складова соціалізації.
- •4.2. Засоби масової інформації - як засіб соціалізації.
- •4.3. Субкультра в процесі соціалізації особистості.
- •4.4. Сільський та міський типи соціалізації.
- •Запитання та завдання для самоконтролю:
- •Ключові слова:
- •Література:
- •5.1. Сім'я як соціальний інститут суспільного розвитку
- •5.2. Основні завдання сімейного виховання в сучасному суспільстві.
- •5.3. Функції та принципи виховання дітей в сім'ї.
- •5.4. Сусідство як чинник соціалізації.
- •5.5. Група ровесників як чинник соціалізації.
- •5.6. Релігійні організації і релігійне виховання.
- •5.7. Виховні організації і соціальне виховання.
- •5.8. Контркультурні організації і дисоціальне виховання.
- •Запитання та завдання для самоконтролю:
- •Ключові слова:
- •Література
- •6.1. Характеристика ціннісних систем: історія та сучасність.
- •6.2. Цінності виховання в сучасному шкільництві
- •Запитання та завдання для самоконтролю:
- •Ключові слова:
- •Література:
- •7.1.Суть та основні структурні елементи наукового світогляду.
- •7.2.Основні шляхи та засоби формування наукового світогляду учнів.
- •7.3.Активна трудова і громадсько-корисна діяльність - важливі складові у формуванні наукового світорозуміння особистості.
- •7.4.Науковий світогляд і релігія. Світський характер навчання та виховання в сучасній школі.
- •Ключові слова:
- •Література:
- •8.1. "Я-концепція" у підлітковому та юнацькому віці.
- •8.2. Поняття "я-концепції".
- •8.3.Основні функції "я-концепції".
- •8.4. Психологічний вік. "я-концепція" і особливості сприйняття психологічного часу в юнацькому віці.
- •8.5.Формування адекватної "я-концепції".
- •8.6. "Я-концепція" і проблема самовиховання.
- •8.7. Особливості самовираження, самоствердження та самореалізації у підлітковому та юнацькому віці.
- •Ключові слова
- •Література:
- •9.1.Демократизація шкільного життя в сучасних умовах.
- •9.2.Тенденції в становленні загальної та професійної освіти.
- •9.3.Становлення змісту та шляхів національного виховання.
- •Розділ х. Провідні концепції соціалізації особистості у світовій педагогічній науці другої половини хх століття.
- •Ключові слова
- •Література:
- •10.1. Технократичні концепції соціалізації особистості.
- •10.2.Особливості соціалізації особистості за концепціями авторитарного раціоналізм
- •10.3.Психоаналітична модель соціалізації особистості.
- •10.4.Неогуманістичні концепції соціалізації особистості .
- •10.5.Провідні концепції соціалізації особистості в сучасній українській педагогіці.
- •Ключові слова:
- •Література:
- •11.1. Система виховних цінностей у сучасному шкільництві.
- •11.2. Форми та методи соціалізуючого впливу школи.
- •Розділ хіі. Основні чинники духовно-ціннісної орієнтації людини в життєдіяльності виховної організації.
- •Ключові слова:
- •Література:
- •12.1. Побут виховної організації.
- •12.2. Основні складові життєдіяльності виховної організації.
- •12.4. Індивідуальна допомога як чинник ефективності виховання.
- •Основна література
5.8. Контркультурні організації і дисоціальне виховання.
Контркультурні організації /кримінальні і тоталітарні - політичні і квазікультові/ - це об'єднання людей, які спільно реалізовують свої інтереси, програми, цілі, що не співпадають з принципами та цінностями суспільства. Будь-яка контркультурна організація утворюється на основі певного принципу уособлення, що відрізняє її від інших спільностей /злочинна діяльність, політичний екстремізм, поклоніння "ідолу" і т.п./. Принцип уособлення - основа виникнення солідарності, почуття "ми". Він дозволяє розглядати людей, які не входять в організацію, як "чужих", як "вони". Принцип уособлення визначає зміст життєдіяльності організації, її субкультуру, а також критерії прийняття в неї нових членів.
Контркультурна організація володіє жорстко фіксованим членством і жорсткою ієрархічною структурою керівництва - підпорядкування. Як правило, на чолі організації стоїть харизматичний лідер, тобто людина, яка характеризується своєрідною притягальною силою для членів організації - володіє внаслідок цього незаперечним авторитетом. Життєдіяльність контркультурної організації і кожного її члена визначається і регулюється відповідними їй характеру нормами, що регулюють відносини всередині групи й ставлення та поведінку по відношенню до "вони", зразками взаємодії і поведінки; системою соціального контролю - клятвами і прокляттями, способами стимулювання - винагородами , покараннями.
Контркультурнї організації мають свої центри /приміщення, в яких збираються/, мають певну атрибутику, володіють певним майном. В залежності від характеру організації її субкультура включає в себе специфічні елементи: ставлення членів організації до свого здоров'я, заняття спортом тощо. Наприклад, якщо в одних організаціях наркотики і алкоголь використовуються як засіб подавлення і згуртування їхніх членів, то в інших існує повна заборона на їх вживання. В одних організаціях культивуються сексуально-еротичні цінності, порнографія, то в інших - пропагується і відповідно реалізовується аскетизм, обмеження та заборони в сфері сексуальних відносин. В деяких організаціях існує особливе ставлення до сім'ї - обмеження й навіть заборона на родинні контакти, відмова від сім'ї і майна на користь організації.
Для багатьох контркультурних організацій характерний високий рівень інтеграції їхніх членів, що виражається у високій усвідомленості мети, норм та субкультури організації. В подібних організаціях практично неможливо уособлення людини, бо автономія в її рамках або неможлива, або мінімальна, або ілюзорна. Внаслідок нього соціалізація членів організації здійснюється як їхня адаптація до контркультурних цінностей та установок, тобто має явний суб’єкт-суб’єктний характер, що особливо явно прослідковується в дисоціальному вихованні, яке здійснюється в контркультурних організаціях.
Дисоціальне виховання - цілеспрямоване формування антисоціальних свідомості і поведінки у членів контркультурних організацій. Його основне завдання - здійснення та підготока кадрів, необхідних для Функціонування кримінальних і. тоталітарних груп та організацій. Цілі дисоиіального виховання залежать від характеру тих груп і організацій в яких воно реалізується. Людина в дисоціальному вихованні розглядається не як особистість /самоусвідомлений відповідальний суб'єкт/, а як індивід /тобто як представник біологічного роду чи соціальної групи/, як об'єкт впливу лідерів. Здійснюється дисоціальне виховання в основному через автократичний стиль керівництва, беззаперечне підпорядкування рядових членів лідеру, жорсткий контроль за життям і поведінкою кожного, використання широкого набору негативних санкцій /включаючи фізичне насилля/ по відношенню до порушників норм і наказів.