- •Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна»
- •Ключові слова
- •Література:
- •1.1.Поняття "соціалізація".
- •1.2. Фактори соціалізації.
- •1.3. Засоби та механізми соціалізації.
- •1.4. Виховання як сладова соціалізації.
- •Запитання та завдання для самоконтролю:
- •Ключові слова
- •Література:
- •2.1. Людина як об’єкт і суб’єкт соціалізації.
- •2.2. Людина як жертва соціалізації.
- •2.3. Самозміна людини в процесі соціалізації.
- •2.4. Гуманістична спрямованість виховання
- •Ключові слова.
- •Література:
- •3.1. Космос, планета, світ як мегачинники соціалізації.
- •3.2. Країна як чинник соціалізації.
- •3.3. Етнос і соціалізація
- •3. 4. Суспільство і держава як фактори соціалізації.
- •3.5. Виховання як соціальний інститут.
- •Запитання та завдання для самоконтролю:
- •Ключові слова:
- •Література:
- •4.1.Регіон як складова соціалізації.
- •4.2. Засоби масової інформації - як засіб соціалізації.
- •4.3. Субкультра в процесі соціалізації особистості.
- •4.4. Сільський та міський типи соціалізації.
- •Запитання та завдання для самоконтролю:
- •Ключові слова:
- •Література:
- •5.1. Сім'я як соціальний інститут суспільного розвитку
- •5.2. Основні завдання сімейного виховання в сучасному суспільстві.
- •5.3. Функції та принципи виховання дітей в сім'ї.
- •5.4. Сусідство як чинник соціалізації.
- •5.5. Група ровесників як чинник соціалізації.
- •5.6. Релігійні організації і релігійне виховання.
- •5.7. Виховні організації і соціальне виховання.
- •5.8. Контркультурні організації і дисоціальне виховання.
- •Запитання та завдання для самоконтролю:
- •Ключові слова:
- •Література
- •6.1. Характеристика ціннісних систем: історія та сучасність.
- •6.2. Цінності виховання в сучасному шкільництві
- •Запитання та завдання для самоконтролю:
- •Ключові слова:
- •Література:
- •7.1.Суть та основні структурні елементи наукового світогляду.
- •7.2.Основні шляхи та засоби формування наукового світогляду учнів.
- •7.3.Активна трудова і громадсько-корисна діяльність - важливі складові у формуванні наукового світорозуміння особистості.
- •7.4.Науковий світогляд і релігія. Світський характер навчання та виховання в сучасній школі.
- •Ключові слова:
- •Література:
- •8.1. "Я-концепція" у підлітковому та юнацькому віці.
- •8.2. Поняття "я-концепції".
- •8.3.Основні функції "я-концепції".
- •8.4. Психологічний вік. "я-концепція" і особливості сприйняття психологічного часу в юнацькому віці.
- •8.5.Формування адекватної "я-концепції".
- •8.6. "Я-концепція" і проблема самовиховання.
- •8.7. Особливості самовираження, самоствердження та самореалізації у підлітковому та юнацькому віці.
- •Ключові слова
- •Література:
- •9.1.Демократизація шкільного життя в сучасних умовах.
- •9.2.Тенденції в становленні загальної та професійної освіти.
- •9.3.Становлення змісту та шляхів національного виховання.
- •Розділ х. Провідні концепції соціалізації особистості у світовій педагогічній науці другої половини хх століття.
- •Ключові слова
- •Література:
- •10.1. Технократичні концепції соціалізації особистості.
- •10.2.Особливості соціалізації особистості за концепціями авторитарного раціоналізм
- •10.3.Психоаналітична модель соціалізації особистості.
- •10.4.Неогуманістичні концепції соціалізації особистості .
- •10.5.Провідні концепції соціалізації особистості в сучасній українській педагогіці.
- •Ключові слова:
- •Література:
- •11.1. Система виховних цінностей у сучасному шкільництві.
- •11.2. Форми та методи соціалізуючого впливу школи.
- •Розділ хіі. Основні чинники духовно-ціннісної орієнтації людини в життєдіяльності виховної організації.
- •Ключові слова:
- •Література:
- •12.1. Побут виховної організації.
- •12.2. Основні складові життєдіяльності виховної організації.
- •12.4. Індивідуальна допомога як чинник ефективності виховання.
- •Основна література
Ключові слова
Соціалізація, суб'єкт і об'єкт соціалізації, етапи соціалізації, фактори соціалізації,засоби та механізми соціалізації імпрінтінг, ідентифікація, виховання як складова соціалізації.
Література:
Закон України "Про освіту" //Голос України, 1996, 25 квітня.
Державна національна програма "Освіта" ("Україна ХХІ століття") (( Освіта, 1993,№№ 44, 45, 46.
Закон України “Про соціальну роботу з дітьми та молоддю”. //Голос України, 2001, 25 червня.
Концепція середньої загальноосвітньої школи України. ( Інформаційний збірник Міністерства освіти. №№ 1-2, 1992.
Концепція виховання дітей та молоді у національній системі освіти.–К., 1996.
Кон И.С. Ребенок и общество.- М., 1988.
Мид М. Культура и мир детства. –М., 1988.
Мудрик А.В. Социализация и "смутное время".- М., 1991.
Мудрик А.В. Введение в социальную педагогику.- М.,І977.
Національна доктрина, розвитку освіти Украйни; у XXI столітті.-К.,2002.
1.1.Поняття "соціалізація".
Соціології вважають, що вперше почав користуватися терміном "соціалізація" наприкінці XIX століття американський соціолог Ф.Г. Гіддінс. До середини XX століття соціалізація перетворилася в цілком самостійну міждисциплінарну галузь наукових досліджень. У наші дні окремі аспекти соціалізації вивчають філософи» етнографи, соціологи, психологи, кримінологи, представники багатьох інших наук.
Ґрунтовний аналіз наявних концепцій соціалізації показує, що всі вони так або інакше в основному зводяться до двох підходів у засуванні ролі людини в процесі соціалізації. Перший підхід передбачає пасивну позицію людини в процесі соціалізації, а саму соціалізацію розглядав як процес її адаптації до суспільства, яке формує кожного свого члена у відповідності з наявною йому культурою. Цей підхід часто називають ще суб'єкт-об'єктним (вважаючи, що суспільство - суб'єкт впливу, а людина - його об'єкт).
Представники другого підходу виходять з тієї точки зору, що людина, яка активно діє в процесі соціалізації не тільки адаптується до суспільства, а й відповідно впливає на свої життєві обставини й на себе саму. Тому цей підхід можна визначити (сформулювати) як суб'єкт суб'єктний. Спираючись на суб'єкт-суб'єктний підхід, соціалізацію можна трактувати як розвиток і самозміну людини в процесі засвоєння та відтворення культури, що відбувається у взаємодії людини з стихійним, відносно керованими і цілеспрямовано створюваними умовами життя на всіх вікових етапах життєдіяльності людини.
Суть соціалізації полягає в поєднанні пристосування і уособлення людини в умовах конкретного суспільства. Пристосування (соціальна адаптація) - процес і результат зустрічної активності суб'єкта і соціального середовища. Адаптація передбачає узгодження вимог і очікування соціального середовища по відношенню до людини з її установкам і соціальною поведінкою, узгодження самооцінок і домагань людини з і можливостями і з реаліями соціального середовища. Таким чином, адаптація - це процес і результат становлення індивіда соціальною істотою.
Уособлення - процес автономізації людини в суспільстві. Результат цього процесу - потреба людини мати власні погляди і наявність таких (ціннісна автономія(, потреба мати власні уподобання (емоційна автономія), потреба самостійно вирішувати її особисті питання, здатність протистояти тим життєвим ситуаціям, які мішають її самозміні, самовизначенню, самореалізації, самоутвердженню (поведінська автономія). Та ким чином, уособлення - це процес і результат становлення людської індивідуальності. Таким чином, як бачимо, в процесі соціалізації закладений внутрішній до кінця не розв'язаний конфлікт між мірою адаптації людини в суспільстві і. ступенем уособлення її в суспільстві. Іншими словами, ефективна соціалізація передбачує певний баланс адаптації і уособлення.
Однак, з'ясоване вище розуміння сутності соціалізації справедливе тільки в рамках суб'єкт-суб'єктного підходу. В рамках суб'єкт-об'єктного підходу суть соцілізації трактується тільки як адаптація людини в суспільстві, як процес і результат становлення індивіда соціальною істотою.
Соціалізація людини в сучасному суспільстві характеризується певними особливостями, насамперед етапи соціалізації можна співвіднести з віковою періодизацією життя людини.
Людина, як відомо, в процесі соціалізації проходить такі етапи: (раннє дитинство (1- 3 роки), дошкільне дитинство (3-6 років), молодший шкільний вік (6-10років), молодший підлітковий вік (10-І2 років), старший підлітковий вік (І2-І4 років), ранній юнацький вік (15-17 років), юнацький вік (І8-23 роки), молодість (23-30 років), пізня зрілість (40-55 років), похилий вік (55-65 років), старість (65-70 років), довгожиттєвість (понад 70 років).