2.Виды переводов и методика работы над ними.

Види переказів і методика роботи над ними

Перекази і твори – основні вправи з розвитку узагаль¬нених умінь зв'язного мовлення. Робота над ними здійсню¬ється паралельно, у взаємозв'язку. Перекази є підготов¬чою ланкою у навчанні писати твори. Проведення переказу за розповідним, описовим текстом і текстом-міркуванням пере¬дує побудові самостійного висловлювання того ж типу і стилю.

Переказ простіший і доступніший дітям. Будується він на основі зразка, в якому всі проблеми створення тексту подані у готовому, вирішеному варіанті: тема обрана, ма¬теріал зібраний і систематизований, ідея виражена певни¬ми композиційними і мовностилістичними засобами. Ана¬лізуючи і відтворюючи зразок, учні усвідомлюють майстер¬ність автора, оволодівають уміннями розкривати тему й основну думку висловлювання, збирати і систематизувати матеріал за таким джерелом, як книга, планувати і створювати монологічні висловлювання різних типів і стилів, ви¬ходячи із ситуації спілкування, удосконалювати своє мов¬лення.

Переказ являє собою вправу, яка поєднує і відтворен¬ня на основі наслідування, і творчість. Передача компози¬ції, сюжету не вимагає від учнів творчих зусиль. Однак відшукання мовної форми не може ґрунтуватися лише на пам'яті, вимагає творчості. Саме мовні завдання є централь¬ними під час побудови переказу, на них зосереджуються увага і зусилля учнів. Переказ залучає дітей до кращих зразків мови. Якраз у цьому і полягає дидактична цінність цієї вправи з розвитку монологічного мовлення.

Мовні багатства тексту засвоюються учнями під час читання, у ході бесіди, аналізу. Під глибоким враженням від прочитаного діти висловлюють свою радість, захоп¬лення, жаль. Співпереживаючи героям твору, знахо¬дять свої слова на рівні авторських. І розповідь стає не заученою, а створюваною.

Різноманітність видів переказів визначається різними дидактичними завданнями.

Залежно від докладності передачі змісту та міри збе¬реження композиції тексту розрізняємо перекази:

1) детальні, або близькі до тексту (зміст вихідного тексту відтворюється повно, з усіма деталями, зберігаються тип тексту, його композиційні і мовні особливості);

2) вибіркові (відтворюється не весь текст, а якась його частина, пов'язана з певною темою; його композиція, як правило, змінюється);

3) стислі (передається головне із змісту тексту, деталі опускаються. Тип тексту може бути збережений або змі¬нений залежно від об'єму та ступеня стислості);

4) перекази з додатковим завданням, або творчі перека¬зи (вправа передбачає внесення певних змін у зміст чи композицію вихідного зразка – заміну особи розповідача, доповнення тексту, перестановку частин тощо. Тип тексту, його мовні особливості можуть зберігатися або змінюватися залежно від характеру завдання).

Переказ, близький до тексту (детальний)

Детальний переказ дає широкі можливості аналізувати вихідний текст, розкривати техніку його створення і на досвіді майстрів вчити користу¬ватися словом, його стилістичним і виражальним багат¬ством.

Композиція та мовне оформлення детального переказу підказуються вихідним текстом. Завдання учня – зро¬зуміти задум автора, осмислити текст-зразок як тематичне, структурне і стилістичне ціле і правильно, виразно відтво¬рити його.

Детальний переказ, закріплюючи в дитячій пам'яті зміст прочитаного в усіх його деталях, допомагає осмислити часові, просторові, причинно-наслідкові відношення, роз¬виває відтворюючу і творчу уяву.

Розпочинаємо навчання усних детальних переказів на основі розповідних текстів з ясним, динамічним сюже¬том, чітко окресленими характерами героїв. Паралельно проводимо перекази найпростіших описових текстів і текстів-міркувань. Більш складною формою роботи є переказ розповідного тексту з елементами опису, міркувань.

Наблизити переказ до умов природного спілкування зручніше на такому тексті» де є діалог, який попередньо прочитується в особах.

Ефективним прийомом підготовки до письмового пере¬казу є вільний диктант.

Вибірковий переказ

Цей вид переказу має на меті передати якусь лінію, вузьку тему тексту, наприклад, переказати тільки певний якийсь епізод або сцену, опис зовнішності героя чи картину природи. Вибірковий переказ ґрунтується на попередньому відборі матеріалу на дану тему і створенні на цій основі нового висловлювання. У процесі виконання роботи учні вичленовують одну частину матеріалу, абстрагуються від іншої. Це часто потребує стислої передачі якоїсь частини тексту, переробки його. Виникає потреба певним чином системати¬зувати відібраний матеріал, знайти власні мовні засоби для зв'язку відібраного, використати мовне багатство вихідного тексту відповідно до поставленого комунікативного зав¬дання.

Стислий переказ

Виконуючи стислий переказ, діти вчаться бачити головне, суттєве у тексті і передавати його, використовуючи мовні засоби узагальненої передачі змісту.

Відомі різні способи стиснення тексту: 1) усунення дру¬горядного, деталей; 2) узагальнення конкретних, одинич¬них явищ; 3) поєднання обох названих способів.

Щоб усунути несуттєве, необхідно спочатку виділити в тексті основне з точки зору головної думки твору і де¬талі, потім відкинути деталі, об'єднати суттєве і скласти новий текст. У процесі узагальнення матеріалу вичленовуються одиничні факти, потім підшукуються мовні засоби із узагальненої передачі і будується новий текст.

До стислого переказу проводиться систематична, роззосереджена підготовка. З цією метою використовуються такі типи завдань:

1) виділення речення-зачину, у якому виражена тема логічно закінченої частини твору;

2) виділення деталізуючої, пояснюючої частини мікротексту;

3) скорочення логічно закінченої частини тексту виклю¬ченням деталей;

4) розширення, розгортання речення-зачину введенням пояснень, деталей, розкриттям змісту узагальнюючого слова;

5) підбір узагальнюючого слова (родового поняття) до ряду слів;

6) підбір одного узагальнюючого речення до кількох речень мікротексту;

7) інтонаційне виділення слів, найважливіших для ви¬раження думки.

Перекази з додатковим завдання (творчі перекази)

Це – перехідна форма роботи між переказом і твором. У своїй основі вправи цього типу є переказами, близькими до тексту. Але виконую¬чи цю звичну роботу, школярі водночас вчаться давати ха¬рактеристику або портрет, робити висновки, дописувати якусь частину.

Додаткове завдання – це логічне продовження вихідного тексту. Тому, формулюючи творчі завдання, слід дбати про те, щоб доповнення тематично, композиційно, стилістич¬но було близьким до переказу і пластично вписувалося у нього.

Виділяється дві групи завдань, зорієнтованих на роз¬виток уяви і активізацію творчої думки. Одні з них перед¬бачають судження з позиції читача-критика. Інші вимага¬ють продовжити роботу з позиції автора. Завдання таких типів допомагають учням глибше вникнути у вихідний текст, проаналізувати всі його сторони, привчають самостійно визначати композицію, стиль висловлювання, відбирати мовні засоби відповідно до поставленого комунікативного завдання. Учні, таким чином, максимально наближаються до розв’язання завдань, зв’язаних із самостійним творен¬ням тексту.

Відомі різні типи переказів із додатковим завданням.

Переказ із зміною особи оповідача (першої особи на третю або третьої на першу) вимагає значної перебудови змісту та мовного оформлення твору. Під час заміни особи мовленнєві засоби вихідного тексту виявляються непридат¬ними для переказу. Нова позиція оповідача вимагає нових засобів вираження, і учні мають самостійно відшукати їх.

Другим видом переказу із зміною особи називають вправу, коли розповідь слід вести не від імені головного героя твору, а одного із персонажів. Наприклад, про при¬годи нерозумного горобчика слід розповісти від особи соро¬ки, зозулі, сови, ґави, крука (Леся Українка, «Біда нав¬чить»). Щоб успішно розв'язати таке завдання, учень пови¬нен пройнятися атмосферою художнього твору, зрозуміти характери персонажів, поглянути очима на події, що від¬буваються.

Великий творчий рівень роботи учнів досягається у переказах із творчим доповненням. Це може бути завдан¬ня – ввести опис з позиції письменника. Пропонуючи таке завдання, учитель під час читання тексту опускає автор¬ський опис. Учні складають свій опис, а потім він порівнюєть¬ся із авторським варіантом.

Особливо приваблюють дітей завдання, у яких проекту¬ється доля улюблених героїв. І хоч дітям нелегко вислови¬ти свої передбачення, проте у своїх міркуваннях вони ві¬дображають власні життєві позиції. Виконання таких твор¬чих доповнень для учнів – це завжди вирішення проблем¬них ситуацій.

Аналіз вихідного тексту у процесі підготовки кожного із видів переказу має своє специфічне спрямування. Для переказу, близького до тексту, аналіз зв'язується насам¬перед з відповіддю на запитання – які мовні засоби і чо¬му обрані автором. Для переказів з додатковим завданням, крім того, важливо визначити, яке стилістичне забарвлен¬ня слід надати доповненню, щоб не порушити художню єдність твору. Під час підготовки стислих переказів аналіз спрямовується на добір мовних засобів узагальненого змі¬сту. У роботі над вибірковим переказом аналіз зосереджу¬ється на тих частинах, які важливі для розкриття обраної для переказу теми.

У ході бесіди за проблемними завданнями колективно складаються план переказу і робочі матеріали, у які вклю¬чаються слова, словосполучення, найважливіші для ви¬раженої думки, а також мовні засоби для зв'язку речень, частин тексту. Повторно читається текст, щоб відновити цілісне сприймання твору.

Багатьма методичними посібниками передбачено обо¬в'язкове усне переказування прочитаного тексту перед виконанням письмового. Ефективність цього прийому сум¬нівна. Усний переказ віддаляв учнів від вихідного тексту-зразка, не націлює на пошуки своїх, співавторських слів. Учні у цьому випадку пишуть переказ переказу. Крім того, після поглибленого аналізу у них навіть не виникає ба¬жання слухати розповідь свого товариша.

Більш плідний прийом – виконання першого варіан¬та роботи на чернетці, колективне її редагування і написан¬ня удосконаленого тексту.

Праця з чернеткою привчає «думати з пером у руках». Учень звикає не вдовольнитися першим-ліпшим словом, а наполегливо шукає більш влучне, виразне, найбільш ко¬мунікативне доцільне, виправляє і переробляє невдалий вираз чи незграбно побудоване речення.

Редагування першого варіанта переказу проходить більш ефективно не відразу після його написання, а че¬рез деякий час. Проходить втома, загострюється сприй¬мання. Учень відвикає від свого тексту, дивиться на нього ніби зі сторони, зіркішим поглядом.